Справа № 395/177/20
Провадження № 1-кп/392/154/21
05 листопада 2021 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за клопотанням прокурора в кримінальному провадженні № 12013120310000444 від 4.06.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 172, частиною 1 статті 384 та частиною 1 статті 385 КК України про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності,
Прокурор Новомиргородського відділу Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в якому просив закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Клопотання мотивовано тим, що під час проведення досудового розслідування осіб, які вчинили вказані кримінальні правопорушення, не встановлено.
Кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 172, частиною 1 статті 384 та частиною 1 статті 385 КК України віднесено до злочинів невеликої тяжкості; строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить три роки; часом вчинення кримінальних правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172 КК України - 10.06.2011 року; частиною 1 статті 384 та частиною 1 статті 385 КК України є 13.10.2015 року.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на вищевикладені обставини.
Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 325 КПК України неявка потерпілої не перешкоджає судовому розгляду.
Клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 2 статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з приписами частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення
кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно до частини 2 статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Приписами частини 1 статті 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Пунктом 3-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особою тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що 15.05.2013 року громадянка ОСОБА_4 звернулася до Генерального прокурора України ОСОБА_5 з заявою про вчинення кримінального порушення керівниками «Укргазенергосервіс» та охоронної фірми «Ястреб».
4.06.2013 року за даним фактом слідчим СВ Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_6 внесено відомості до ЄРДР.
Як вбачається із заяви та протоколів допиту від 9.08.2014 року, 16.08.2017 року, 20.04.2018 року і 14.06.2018 року громадянка ОСОБА_4 визнана потерпілою в кримінальному провадженні.
За таких обставин, твердження прокурора про те, що в кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальні правопорушення - не відповідає обставинам справи.
Суд звертає увагу на те, що потерпіла заявила про спричинення їй кримінальними правопорушеннями значної шкоди. Сам по собі факт закінчення строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 КПК України та неповідомлення жодній особі про підозру, без належного виконання приписів статей 2, 9 КПК України, не може бути підставою для закриття кримінального провадження, оскільки слідчий зобов'язаний установити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, відповідно до статті 91 КПК України.
У порушення вимог чинного КПК України слідчий не звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування, не зважаючи на те, що відповідно до частини 1 статті 294 КПК України якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.
За таких обставин клопотання про закриття кримінального провадження є передчасним.
Керуючись статтями 284, 314 КПК України,
Прокурору відмовити у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Матеріали кримінального провадження направити прокурору для організації та проведення досудового розслідування.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий
суддя