Справа № 462/3638/21 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 22-ц/811/2745/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:44
05 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Шандри М.М.
суддів - Левика Я.А., Савуляка Р.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів), держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 01.02.2018 у справі №462/6955/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ Попко О.В. та зобов'язання до вчинення дії скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано дії державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Попко О.В. у виконавчому провадженні №54525847 неправомірними та бездіяльністю, зобов'язано державного виконавця Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області вжити невідкладних заходів щодо вчинення виконавчих дій, передбачених ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення Залізничного районного суду м Львова від 01.02.2018 у справі №462/6955/15-ц набрало законної сили - 05.07.2018, однак до тепер не виконано, триває повна злочинна бездіяльність посадових осіб виконавчої служби. Вважає, що неправомірними діями органу йому завдано значної моральної шкоди, яка полягає у нервових стресах, переживаннях, дратівливості, слабості, головних болях, порушеннях режиму сну. Йому спричинено відчуття невизначеності, невпевненості, незахищеності, неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки. Вказане тривало протягом тривалого часу та триває і по даний час та потребує від нього додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно нього. Розмір моральної шкоди він оцінює у 100 000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів), держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає його незаконним та необґрунтованим.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що неправомірні дії та факт заподіяння шкоди Залізничним ВДВС доведені та визнані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.02.2018 у справі №462/6955/15-ц. Зазначає, що судом проігноровано та не надано правової оцінки витягу з його медичної карти та чекам на придбання заспокійливих ліків, які, на думку апелянта, підтверджують його моральні страждання.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
20.09.2021 надійшов відзив Залізничного ВДВС у м. Львові Західнного МУ МЮ (м. Львів).
Відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як зазначено у ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністі її вини.
Як зазначено у статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.02.2018 скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ Попко О.В. та зобов'язання до вчинення дій задоволено. Визнано дії державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ Попко Ольги Володимирівни у виконавчому провадженні № 54525363 неправомірними та бездіяльністю. Зобов'язано державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ вжити невідкладних заходів щодо вчинення виконавчих дій, передбачених ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 54525363.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Складовими частинами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору і тягне за собою порушення майнових (немайнових) прав та інтересів іншої особи із настанням для неї негативних наслідків (втрат) майнового чи немайнового характеру.
Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а й факт заподіяння шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіянням шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції застосував вказані вище норми матеріального права і врахував, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку позивач посилається у своїй заяві, оскільки сам лише факт постановлення ухвали, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Жодних доказів причиново-наслідкового зв'язку між діями державного виконавця та поганим самопочуттям, ОСОБА_1 не надано.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 05.11.2021.
Головуючий
Судді