Справа № 462/1784/21 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М.
Провадження № 22-ц/811/3287/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:70
04 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Пилип'юк Г.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та оплату додаткових витрат на дітей,
в березні 2021 року позивачка звернулась в суд з позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року та постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та стягнути із відповідача додаткові витрати на дітей. В обґрунтування позову покликається на те, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, відповідач не надає належної та достатньої допомоги на їх утримання. Крім цього, просить стягнути із відповідача додаткові витрати, з яких витрати на оздоровлення, курси лікувального масажу, заняття з плавання, заняття з англійської мови, заняття з карате, оплата шкільних обідів, майбутнє відвідування сина підготовчих курсів до школи, придбання спеціальних розвиваючих зошитів та книжок, лікування зубів. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та оплату додаткових витрат на дітей задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 3 560,00 грн. Змінено розмір аліментів, визначених постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на синів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі 2 500,00 грн. кожному, з індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. У решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 в обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача додаткових витрат. Так, задовольняючи частково таку позовну вимогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження того, що додаткові витрати на її відпочинок із дітьми біля моря у Туреччині та Єгипті були пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, зокрема, позивач зобов'язана надати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо потреб дитини у відпочинку біля моря за кордоном. Однак, апелянтом до позовної заяви було долучено копії виписок з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18 лютого 2018 року, в яких передбачені такі лікувальні рекомендації як вітамінотерапія, оздоровлення в літній період на морських узбережжях, плавання. Крім того долучено копію Договору №310719 на туристичне обслуговування, ваучер № 118536825, квитанцію до прибуткового касового ордера № 91/7 від 08 травня 2019 року, Договір № 323684 на туристичне обслуговування, ваучером № 75421617, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 81/2 від 29 червня 2019 року. На думку апелянта, суд першої інстанції надав досить поверхневе твердження щодо необґрунтованості додаткових витрат на її відпочинок із дітьми біля моря у Туреччині та Єгипті, посилаючись на відсутність рекомендацій щодо відпочинку саме за кордоном та жодним чином не досліджено, що середня вартість на відпочинок у літній період на морі в Україні є вищою, аніж та, яка була оплачена нею на поїздки з дітьми за кордон.
Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що право меншого із дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на оздоровлення та відпочинок на морському узбережжі в літній період на рівні із його старшим братом - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 закріплене законодавством України, і безумовним обов'язком їх батька - відповідача у справі - є забезпечення реалізації такого права, а відповідно і необхідність відшкодування позивачеві половини вартості фактично понесених витрат.
Звертає увагу й на те, що вона повністю самостійно забезпечує фізичний, інтелектуальний, моральний та соціальний розвиток спільних з відповідачем дітей, який востаннє бачив молодшого сина, коли той був у віці 4 місяці, а на сьогоднішній день йому вже більше 5 років, а відтак вона змушена була звернутись в судовому порядку про стягнення лише частини додаткових витрат на їх утримання, надавши належні і допустимі докази про їх фактичне понесення.
Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2021 року скасувати частково і ухвалити у частині відмови в позові нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фактично понесених додаткових витрат на сина ОСОБА_3 . в сумі 11 328 грн 75 коп. і 12 087 грн 50 коп. та сина ОСОБА_4 в сумі 11 328 грн 75 коп. і 12 087 грн 50 коп., а всього 46 832 грн 50 коп.
Таким чином, позивачкою оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні додаткових витрат на загальну суму 46 832 грн 50 коп., понесених нею на оздоровлення дітей на морі, за межами України. Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти вказаних позовних вимог, позивачкою не оскаржується.
ОСОБА_2 в обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги дійсний матеріальний стан відповідача, як платника аліментів, який в дійсності погіршився порівняно з 2018 роком, коли було призначено аліменти, зокрема у зв'язку з захворюванням його батька, створенням нової сім'ї та, на той час, вагітністю дружини, за якою він здійснював і здійснює догляд під час вагітності та після пологів. Окрім того, судом не було встановлено і досліджено, що у відповідача не з'явилося нового рухомого чи нерухомого майна, інших активів, які б вказували на покращення матеріального становища останнього. В той же час, ним надано належні і допустимі докази, які не були спростовані позивачем, що свідчить про погіршення його матеріального стану.
На думку апелянта, при прийнятті рішення судом не було обґрунтовано чому відносяться до інших додаткових витрат заняття в басейні та заняття з англійської мови. Судом було лише перераховано документи, які встановили суми за відвідування. При цьому судом не було встановлено чи дійсно заняття в басейні є лікувальними. Вказане вище свідчить, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, суд не виконав належним чином приписів цивільного процесуального законодавства, що вплинуло на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2021 року скасувати частково, а саме:
в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат;
в частині зміни розміру аліментів, визначених постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
в частині зміни розміру аліментів, визначених постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цих позовних вимог.
01 листопада 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Мухи Д.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому такий просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні додаткових витрат з ОСОБА_2 , які понесла позивач на відпочинок дитини біля моря за кордоном є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині не підлягає задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до приписів частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Обоє дітей, на момент ухвалення оскаржуваного рішення та його перегляду в апеляційному порядку проживають з матір'ю - ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем - ОСОБА_2 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16.03.2018 року (справа № 462/529/17) позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 2 000 гривень 00 копійок щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення позову, з 30 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішено стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 000 гривень 00 копійок щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення позову, з 30 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неї аліменти в розмірі 1 500 гривень 00 копійок щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, з 30 січня 2017 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допущено негайне виконання судового рішення в межах стягнення суми платежу за один місяць.
Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів змінено.
Викладено резолютивну частину рішення в цій частині вимог у такій редакції:
«Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1 500 гривень 00 копійок щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення позову, з 30 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1 500 гривень 00 копійок щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення позову, з 30 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1 000 гривень 00 копійок щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, з 30 січня 2017 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
В решті рішення суду залишено без змін.
Рішення суду про стягнення аліментів на дітей та дружину перебуває на примусовому виконанні в Дарницькому РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 травня 2021 року, відсутній.
25 травня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , у якому народився ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також з матеріалів справи убачається, що батьками відповідача є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , 1940 року народження. Останній проживає в Естонії.
Щодо позовних вимог про збільшення розміру аліментів.
Задовольняючи ці позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що у платника аліментів (відповідача) змінився матеріальний стан: він має стабільний дохід, припинив сплачувати аліменти в сумі 1 000,00 грн. на матір дітей, які сплачував до досягнення меншою дитиною трьохрічного віку. При цьом у суд також враховував розмір його доходу платника аліментів, вік дітей, розмір мінімального та рекомендованого розміру аліментів, визначених законодавством, встановленого державою прожиткового мінімуму для дитини до 6 років та для дитини від 6 до 18 років, а також те, що у позивачки погіршилось матеріальне становище, оскільки після досягнення меншим із дітей трьохрічного віку припинилася виплата державної соціальної допомоги в розмірі 860,00 грн. в місяць, та стягнення аліментів в її користь в розмірі 1 000 грн. в місяць. Відтак суд вважав за можливе збільшити вже визначений апеляційним судом розмір аліментів, стягуваних з відповідача до 2 500,00 грн. на кожну дитину.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, з огляду на таке.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Цією нормою передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Однак ця норма тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку вказаних у ній підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів на підставі положень статті 192 СК України.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
Як і той факт, що платник аліментів офіційно не працевлаштований (хоча і є працездатним) і має на утриманні дітей своєї дружини від іншого шлюбу, не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання своєї дитини та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 355/511/17 (провадження № 61-32606св18).
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою - четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аналогічні положення щодо обов'язку доказування і подання доказів містяться у статті 81 цього Кодексу.
Установивши, що позивачка є особою працездатного віку, а припинення отримання нею від держави соціальної допомоги в розмірі 860,00 грн. в місяць, а також припинення отримання від відповідача аліментів на неї, у зв'язку із досягнення молодшою дитиною трьох років, у розмірі, визначеному постановою апеляційного суду, само по собі не свідчить про покращення матеріального стану платника аліментів (відповідача у справі), і як наслідок погіршення цього стану в одержувача аліментів (позивача у справі), адже будь-яких доказів на підтвердження зміни матеріального стану сторін у справі, після прийняття постанови апеляційним судом 13 листопада 2018 року, позивачкою не надано.
У цьому зв'язку, колегія суддів враховує висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 (провадження № 61-7627св21) про те, що: «Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу», з огляду на фактичні обставини справи, що переглядається в апеляційному порядку, а саме, що після ухвалення оскаржуваного рішення у відповідача народилася дитини від другого шлюбу, яка також потребує матеріальної підтримки від свого батька, нарівні з дітьми від першого шлюбу.
Збільшуючи розмір аліментів до 2 500,00 грн. на кожну дитину, що на 487,00 грн. більше визначеного державою прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років (син ОСОБА_10 ), а також на 10,00 грн. є меншим визначеного державою прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років (син ОСОБА_11 ), суд першої інстанції також не врахував, що позивачкою не доведено достатності заробітку (доходу) платника аліментів для сплати аліментів у визначеному судом розмірі, як необхідну підставу, визначену положеннями частини другої статті 182 СК України для мінімального рекомендованого розміру аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини 2 статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про збільшення розміру аліментів слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей.
Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Аналіз положень цієї статті вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. При цьому, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, наявність у платника таких витрат інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність таких додаткових витрат та їх розмір має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Такі висновки щодо застосування вказаних норм права викладено в постановах Верховного Суду від: 21 лютого 2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18); від 10 травня 2018 року у справі № 2-1161/2011 (провадження № 61-15690св18); від 16 травня 2018 року у справі № 666/5055/15-ц (провадження № 61-6827св18).
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17-ц (провадження № 61-13311св18) зроблено такий висновок: «Оскільки позивач зазначила про додаткові витрати, пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то саме вона мала б надати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини за кордоном».
Отже, суд першої інстанції, вірно застосувавши наведені вище положення СК України, дійшли правильного висновку про те, що позивач самостійно, на власний розсуд, без погодження з батьком (відповідачем у справі) вирішила оздоровити себе та дітей на морі за межами України, відповідний медичний висновок про необхідність проведення спеціалізованого лікування за межами України відсутній, відтак, позивачем не доведено наявність особливих обставин, які потребують додаткових витрат на лікування дітей, що є її процесуальним обов'язком, обґрунтовано відмовив у їх стягненні.
При цьому, встановивши вказані вище обставини, які підтверджено належними та допустимими доказами, керуючись наведеними нормами права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач понесла фактичні додаткові витрати у сумі 7 120,00 грн., а саме витрати на оздоровлення дітей (плавання), відтак, обґрунтовано стягнув половини цих витрат в розмірі 3 560, 00 грн. з відповідача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 04 листопада 2021 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 серпня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про збільшення розміру аліментів скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2021 року
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич