Справа № 459/2251/21 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.
Провадження № 22-ц/811/2968/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:76
02 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
секретаря: Бадівської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628» про стягнення середнього заробітку на час виконання обов'язків військової служби за контрактом, та моральної шкоди,
22.07.2021 позивач пред'явив позов до ТзДВ «Червоноградське АТП 14628», в якому просив стягнути з останнього у його користь 50 090,82 грн середнього заробітку на час виконання обов'язків військової служби за контрактом та 20 000,00 грн моральної шкоди. Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останій просив накласти арешт на майно ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» в межах суми стягнення (72 640,82 грн) до набрання законної сили рішенням по даній справі. В обґрунтування вказаної заяви покликався на те, що підприємство відповідача перебуває на продажі, а власники (засновники) цього підприємства створили інше підприємство ТзДВ «АВ Червоноград». Ствердив, що відповідачем було відмовлено у неодноразових вимогах нарахувати та виплатити йому середній заробіток у відповідності до приписів ст. 119 КЗпП України, а також наявні фактичні дані щодо створення нового підприємства, тими ж засновниками (створення 22.12.2020), в той час коли спірні правовідносини розпочались 05.06.2020. За таких обставин вважає, що наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ?відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підприємство відповідача перебуває на продажі, а власники (засновники) цього підприємства створили інше підприємство ТзДВ «АВ Червоноград». Зазначає, що відповідачем було відмовлено у неодноразових вимогах нарахувати та виплатити йому середній заробіток у відповідності до приписів ст. 119 КЗпП України. За таких обставин вважає, суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградське автотранспортне підприємство 14628» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їхня неявка відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив накласти арешт на майно ТзДВ «Червоноградське АТП 14628» в межах суми стягнення (72 640,82 грн) до набрання законної сили рішенням по даній справі.
Підстав для висновку про те, що обраний заявником вид забезпечення позову є співмірним із заявленими в даній справі позовними вимогами та що не вжиття цього виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, немає.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК).
Забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Вказані висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18 та від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17.
Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову вважається заява, яка підтверджена даними про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини, зокрема, може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Разом з тим, матеріали справи таких відомостей не містять.
Як убачається з розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 06.06.2020 по 31.08.2021 ОСОБА_1 було сплачено середній заробіток у розмірі 40 883,28 грн, тому матеріали справи не містять факти ухилення від виконання зобов'язання зі сторони відповідача, які є необхідними для застосування заходів забезпечення позову.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з обсягу поданих позивачем доказів, які на його думку підтверджують існування між стронами спору та відсутності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення, відсутність правових підстав для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно, оскільки позивачем не доведена відповідність та співмірність виду забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, який просить застосувати та таке подане без надання достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:02.11.2021.
Головуючий
Судді