Дата документу 03.11.2021 Справа № 330/1985/15-ц
Єдиний унікальний № 330/1985/15-ц
Провадження №22-ц/807/3422/21
Головуючий в 1-й інстанції - Гусарова В.В.
03 листопада 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,
секретарКниш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року, ухвалене в смт Якимівка у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Давидівська сільська рада Якимівського району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
У листопаді 2015 року заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій вказала, що 05 грудня 2003 року ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку загальною площею 14,89 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області. З січня 2009 року ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з заявницею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У вересні 2014 року ОСОБА_3 поїхала в гості до родичів в місто Білгород Російської Федерації. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що західним відділом управління РАЦС адміністрації міста Білгород Російської Федерації 29 вересня 2014 року зроблено відповідний актовий запис за № 3011. Під час спільного проживання заявниця та ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство та надавали допомогу одна одній. Тобто у відповідності до ст. 1264 ЦК України заявниця є спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_3 .
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року, заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Давидівська сільська рада Якимівського району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволено.
Встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з січня 2009 року проживала однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білгород, Російської Федерації, актовий запис про смерть № 3011 - в будинку АДРЕСА_1 до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, апелянт ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, відповідно до якого після смерті останньої в його власність переходить земельна ділянка, право власності на яку оформила заявниця у справі шляхом встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності на землю за рішеннями суду. Між тим, вимоги заявниці не можуть бути задоволені, оскільки існує спір про право.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що західним відділом управління РАЦС адміністрації міста Бєлгород Російської Федерації 29 вересня 2014 року зроблено відповідний актовий запис за № 3011.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_3 зареєстрована з 1929 року по 18 травня 2011 року в АДРЕСА_2 .
За даними сільської ради ОСОБА_3 з 2009 року мешкала з адресою: АДРЕСА_1 разом із заявницею.
В жовтні 2015 року заявниця дізналась, що ніхто із спадкоємців першої, другої та третьої черги не звернувся до нотаріальної контори та не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявниця звернулась до приватного нотаріуса Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколова Сергія Анатолійовича з метою реєстрації спадкової справи та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 , однак приватний нотаріус відмовив в цьому.
Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником надано належні та допустимі докази того, що з січня 2009 р. ОСОБА_2 постійно проживала з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Бєлгород, Російської Федерації, - за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак колегія суддів із висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Аналогічні норми закріплені у ч. 6 ст. 235 ЦПК України.
Вказані аналогічні норми права були закріплені у Цивільному процесуальному Кодексі України чинному на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Згідно п. 3 вказаного Пленуму, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявнику для оформлення спадкових прав і в подальшому було використано для таких цілей.
Скаржником у справі надано копію заповіту ОСОБА_3 від 25 травня 2009 року, відповідно до якого остання заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку розташовану на території Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.
Розглядаючи заяву, суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону, роз'яснення Пленуму та обставини справи уваги не звернув, належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження.
За таких обставин, колегія вбачає наявним на теперішній час спір про право на спадкування після померлої ОСОБА_3 , який належить розглядати в порядку загального позовного провадження, а не у окремому провадженні.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_2 в порядку окремого провадження.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України.
При цьому колегія суддів роз'яснює заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2015 року у цій справі скасувати.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа Давидівська сільська рада Якимівського району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 05 листопада 2021 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
судді: В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко