"05" листопада 2021 р. Справа № 150/397/21
Провадження № 2/150/126/21
05 листопада 2021 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П.
за участі секретаря Дудки А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, останнім було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що у правовстановлюючому документів, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно відсутня вказівка на частку житлового будинку, яка належала спадкодавцеві. Зазначені обставини унеможливлюють оформлення позивачем своїх спадкових прав у позасудовому порядку, а тому остання звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, яке складається з житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 .
В ході судового розгляду позивачем було подано заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 09 серпня 1989 року, спадкодавцеві ОСОБА_2 належало право власності на 1/2 частки житлового будинку, а тому вона як спадкоємець майна померлого за заповітом має право на успадкування саме зазначеної частки у спадковому майні.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала та просила суд їх задоволити в повному обсязі.
Відповідачем - Чернівецькою селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області подано до суду клопотання про розгляд справи у відсутність повноважного представника селищної ради. Крім того, зазначено, що селищна рада визнає позовні вимоги та не заперечує проти ї задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні при ній письмові докази дійшов висновку про наступне.
На підставі рішення виконкому Могилів-Подільської райради народних депутатів № 73 «а» від 01 квітня 1988 року, Березівською сільською радою було видано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтво про право особистої (приватної) власності від 09 серпня 1989 року за реєстраційним номером 392, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини також підтверджуються довідкою, виданою КП Могилів-Подільське міжрайонне Бюро технічної інвентаризації» від 23 квітня 2021 року № 364.
Як слідує зі змісту довідки, виданої Чернівецькою селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області від 06 травня 2021 року за № 343, рішенням 2 сесії 7 скликання Березівської сільської ради від 04 грудня 2015 року «Про перейменування вулиць на території сільської ради», АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_1 .
22 лютого 2010 року ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Березівської сільської ради Сідецькою Г.П. та зареєстрований в реєстрі за № 13, відповідно до якого він заповів усе своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, яке належатиме заповідачеві на момент смерті, своїй дочці ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Березівка Могилів-Подільського району Вінницької області.
Відповідно до довідки, виданої Чернівецькою селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області 06 травня 2021 року № 342, спадкоємцями майна померлого за законом залишилися дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , в свою чергу спадкоємицею майна померлого за заповітом залишилася дочка ОСОБА_1 . Інформація щодо права спадкоємців за законом на обов'язкову частку у спадковому майні відсутня.
Будучи єдиним спадкоємцем за заповітом майна, що залишилося після смерті батька, позивач звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Однак, постановою приватного нотаріуса від 30 квітня 2021 року за № 72-02-31 було відмовлено позивачеві у вчиненні нотаріальної дії посилаючись на те, що у правовстановлюючому документів, що посвідчувало право власності спадкодавця на спадкове майно не вказана частка майна (житлового будинку), яка належала спадкодавцеві.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, останній зазначив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
Враховуючи, що постановою нотаріуса від 30 квітня 2021 року № 72-02-31 позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, право позивача на реалізацію своїх спадкових прав шляхом визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому захисту.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.1973; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий позивачем на підтвердження своїх вимог, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
Судом було беззаперечно встановлено на підставі належних та допустимих доказів, зміст яких наведено вище, що спадкодавцеві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності (без виділення часток) належав житловий будинок АДРЕСА_1 .
В розумінні положень статті 370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
А тому, спадкодавцеві та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право особистої (приватної) власності від 09 серпня 1989 року за реєстраційним номером 392, належали рівні частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що спадкодавцеві на момент смерті належала 1/2 частка в житловому будинку АДРЕСА_1 , позивач, як спадкоємець майна, що є предметом спору в цивільній справі за заповітом має право на спадкове майно в порядку спадкування після смерті спадкодавця та враховуючи те, що іншим чином ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на спадкове майно, задоволення позову не порушуватиме права та інтереси третіх осіб у тому числі держави, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , з господарськими (надвірними) будівлями та спорудами, що належало спадкодавцеві ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН