Справа № 144/695/21
Провадження № 2/144/598/21
"26" жовтня 2021 р. смт. Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання - Сторожук О.М.,
представника позивача - адвоката Клінчикова С.О.,
представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова Сергія Олександровича до ПП «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, -
28 квітня 2021 року адвокат Клінчиков Сергій Олександрович в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.
В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 після смерті свого батька ОСОБА_2 отримав у спадщину земельну ділянку площею 2,1851 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0190, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя вказана земельна ділянка була передана його батьком в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі від 19.06.2011 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 , та відповідачем. В подальшому 07.05.2010 року у вказаний договір було внесено зміни, якими термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати. Вказує, що після спадкування земельної ділянки у 2016 році жодного разу орендної плати від ПП «ЗІС» не отримував. Зазначає, що відповідачу достеменно відомо, що з 2016 року власником спірної земельної ділянки являється саме ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , оскільки з 17.03.2016 року в провадженні Теплицького районного суду перебувала справа за позовом його довірителя до ПП «ЗІС», третя особа - Відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним. Враховуючи той факт, що ПП «ЗІС» неналежно виконує умови договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати, що в свою чергу є порушення умов договору оренди земельної ділянки, він змушений вимагати розірвання такого договору та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 3179,58 грн.
05 травня 2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 17.05.2021 року та 01.06.2021 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 148-1 Земельного Кодексу України, просить суд в задоволенні позову представника ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова Сергія Олександровича відмовити в частині дострокового розірвання договору оренди землі № 188 від 19.04.2006 року у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог. Вказує, що в 2015 році працівникам ПП «ЗІС» на рівні чуток стало відомо, що земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 , успадкував його син ОСОБА_1 , а тому вони в усній формі звернулись до останнього з проханням надати підтверджуючі правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0190, розташовану на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з метою нарахування та виплати ОСОБА_1 орендної плати. Проте, ОСОБА_1 на неодноразові нагадування про надання правовстановлюючих документів не відреагував, таких відповідачу не надав. Кожного року перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» усно і в телефонному режимі повідомляли орендодавців, в тому числі і ОСОБА_1 , про місце, час та порядок отримання орендної плати, однак ОСОБА_1 з 2014 року за її отриманням в контору ПП «ЗІС», що по вул. Першотравневій, 58 с. Петрашівка Гайсинського району Вінницької області, не з'являвся, документів, що підтверджують його право власності на вказану земельну ділянку відповідачу не надав. На переконання ПП «ЗІС» ОСОБА_1 навмисно не надавав відповідачу правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, оскільки не мав на меті отримувати орендну плату в ПП «ЗІС», адже вже в 2014 році уклав договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Теплик-Агро», а після оскарження ПП «ЗІС» такого договору, уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Ташлик+», який також було оскаржено і рішенням суду визнано недійсним.
Представник відповідача вказує, що ПП «ЗІС» не заперечує проти заявлених позовних вимог в частині стягнення орендної плати і може виплатити заборгованість за період 2014-2018 років в повному обсязі у будь-який зручний для ОСОБА_1 час.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 28 липня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.00 год. 1 вересня 2021 року.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що його довіритель набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0190, розташовану на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, 18.05.2011 року на підставі рішення Теплицького районного суду від 18.05.2011 року і справі № 2-319/11. Стаття ж 148-1 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, набула чинності 06.09.2012 року згідно Закону України № 5245-VI (5245-17). Отже у ОСОБА_1 на час виникнення права власності не було законних підстав, які б зобов'язували його повідомити про це в місячний термін орендаря. Жодних дій щодо проведення нарахування орендної плати, її виплати ОСОБА_1 , не кажучи про внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи нотаріальної контори, як то передбачено вимогами ст. 537 ЦК України, ПП «ЗІС» не здійснювало, чим грубо порушило умови договору.
Представник відповідача - адвокат Притула В.Л. в судовому засіданні заперечив проти позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПП «ЗІС» на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати не заперечував.
Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що працює бухгалтером-обліковцем в ПП «ЗІС». Вона особисто та її колега ОСОБА_4 щороку повідомляють орендодавців про дату, час та місце виплати орендної плати. У 2006 році між ПП «ЗІС» та батьком позивача ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі. До 2010 року орендодавець отримував орендну плату, жодних нарікань з його сторони з приводу неналежного виконання умов договору не було. Після смерті ОСОБА_2 вона особисто неодноразово телефонувала до ОСОБА_1 на номер НОМЕР_1 з проханням надати ПП «ЗІС» правовстановлюючі документи на орендовану земельну ділянку, оскільки чула, що саме ОСОБА_1 успадкував її. Однак позивач таких документів так і не надав, а тому у ПП «ЗІС» не було можливості нарахувати та виплатити йому орендну плату.
Свідок ОСОБА_4 показала суду, що працює в ПП «ЗІС» завскладом. Кілька разів разом із ОСОБА_3 телефонували до ОСОБА_1 з проханням надати ПП «ЗІС» документи про прийняття ним у спадщину земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0190, яку ПП «ЗІС» орендувало у його батька з 2006 року. Однак ОСОБА_1 жодним чином на їх прохання не відреагував, правовстановлюючих документів не надав.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що ПП «ЗІС» орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату. У 2015-2016 роках громадянка ОСОБА_6 агітувала його надати свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро» та забороняла отримувати орендну плату у ПП «ЗІС», просила не розкривати поштову кореспонденцію від ПП «ЗІС», що ним і було зроблено. Однак з 2017 року він все ж таки дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати зерном, а у випадку незгоди - в грошовій формі. Щодо позиції ОСОБА_1 відносно отримання орендної плати від ПП «ЗІС» йому нічого невідомо.
На підставі письмових доказів судом встановлено, що 19 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича було укладено договір оренди землі №188, за умовами якого ОСОБА_2 передав в оренду ПП «ЗІС» належну йому згідно Державного акту серії ЯА № 230055 від 16 березня 2005 року (а.с. 14) земельну ділянку площею 2,1851 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. Договір зареєстрований в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2006 року за №040685000213 (а.с. 10).
07 травня 2010 року ПП «ЗІС» та ОСОБА_2 було підписано зміни до договору оренди землі, зареєстрованого у Теплицькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» за № 040685000213 від 09.08.2006 року, відповідно до яких термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати (а.с. 12).
Зі слів представника позивача у 2010 році ОСОБА_2 помер.
Позивачу по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:01:000:0190, площею 2,1851 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 18.05.2011 року у справі № 2-319/11, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 257119146 від 19.05.2021 р. (а.с. 39).
Згідно вказаної довідки датою та часом державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за позивачем є 14.07.2014 року.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Таким законом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-ХІV, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 якого, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Згідно частини четвертої зазначеної статті Закону №161-ХІV, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Системний аналіз вказаних положень діючого законодавства дає підстави вважати, що договір оренди землі може бути розірваний судом на вимогу нового власника земельної ділянки, якщо таке право передбачено договором.
За загальними приписами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ( ч.1 ст. 1225 ЦК України)
Згідно ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.
У пункті 35 договору оренди землі, сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря.
Також, у пункті 38 договору сторони узгодили і те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Вказаний пункт договору повністю узгоджується з вищезазначеними положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду землі», а також положеннями ЗК України.
Враховуючи викладене та те, що умовами договору оренди землі не передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).
У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачем не доведено факт невиконання або неналежного виконання умов договору оренди землі, на що він та його представник посилаються, як на підставу розірвання вказаного договору.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:
- кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
- найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
- місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
- платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Як вбачається з матеріалів справи такі вимоги закону позивачем ОСОБА_1 виконані не були.
Представник позивача посилається на те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0190, розташовану на території Петрашівської сільської ради, загальною площею 2,1851 га, за ОСОБА_1 було визнано на підставі рішення Теплицького районного суду № 2-319/11, виданого 18.05.2011 року, коли Земельний Кодекс України ще не був доповнений статтею 148-1.
Положення вказаної статті було внесено до ЗК України Законом №5245-VI від 06.09.2012 року.
Представник позивача стверджує, що оскільки на момент переходу права власності на спірну земельну ділянку від спадкодавця ОСОБА_2 до спадкоємця ОСОБА_1 вимоги ст. 148-1 ЗК України не діяли, тому позивач не зобов'язаний був повідомляти орендаря про набуття ним права власності на таку.
Однак, з матеріалів справи, зокрема з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що право власності ОСОБА_1 було зареєстровано 14.07.2014 року о 13:45:57.
Згідно вимог ст. 182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Реєструючи своє право власності на земельну ділянку згідно вимог законодавства у 2014 році, ОСОБА_1 знав, що успадкована ним земельна ділянка перебуває у оренді ПП «ЗІС», а тому не існувало обставин, які б звільняли його на той момент від обов'язку повідомити орендаря про набуття ним права власності на цю земельну ділянку.
Вимоги ст. 148-1 ЗК України на момент реєстрації права власності ОСОБА_1 на успадковану земельну ділянку вже діяли, а тому доводи представника позивача на увагу не заслуговують.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, суд виходить з того, що не маючи можливості самостійно визначити коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 та не отримавши передбачені ч. 3 ст. 148-1 ЗК України документи, орендар ПП «ЗІС» не мав можливості здійснювати виплату орендної плати за землю спадкоємцям померлого власника земельної ділянки.
Посилання представника позивача на положення ст. 537 ЦК України про те, що ПП «ЗІС» не вжило усіх можливих заходів для виплати орендної плати ОСОБА_1 , а саме шляхом внесення боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, спростовуються вище викладеними доводами суду. Орендар ПП «ЗІС» не мав можливості здійснювати виплату орендної плати за землю, в тому числі і шляхом внесення плати на депозит нотаріуса/нотаріальної контори, оскільки коло спадкоємців померлого власника земельної ділянки встановлено не було.
Крім того, аналіз даної норми дає підстави вважати, що виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори - є правом боржника, а не прямим його обов'язком.
Пунктом 9 договору оренди землі №188 від 19 квітня 2006 року сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки (в подальшому змінено на 3%) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або продукцією на дану суму, якщо зерном, то не менше п'яти центнерів.
Тобто умовами договору встановлена альтернатива за бажанням орендодавця отримати орендну плату за землю або в грошовій формі, або продукцією.
А тому, суд приходить до висновку, що ПП «ЗІС» не могло самостійно, без врахування позиції орендодавця, вирішувати питання про зарахування орендної плати саме у грошовій формі.
Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Судом встановлено та визнано відповідачем, що заборгованість ПП «ЗІС» перед позивачем ОСОБА_1 з орендної плати за користування належної йому земельної ділянки складає 3179,58 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення такої заборгованості підлягають до задоволення.
Що стосується стягнення з ПП «ЗІС» витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із вимогами частини четвертоЇ статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Однак адвокатом Клінчиковим С.О., який здійснює представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у даній справі на підставі угоди про надання правової допомоги від 04.03.2021 року, суду надано лише вказану угоду, ордер та розрахунок-опис судових витрат у цивільній справі (а.с. 16). Належного документального підтвердження про понесені позивачем витрати на правничу допомогу суду не надано, а тому заявлена представником позивача сума в 15000 грн. стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова Сергія Олександровича до ПП «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по орендній платі в сумі 3179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 58 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: вул. Д. Галицького, 27а, оф. 203 м. Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №364 від 19.12.2003 року.
Відповідач Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4 с. Війтівка Бершадського (Гайсинського) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.
Представник відповідача - адвокат Притула Василь Леонідович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №820 від 25.03.2013 року.
Повний текст рішення виготовлено 05.11.2021 року.
Суддя