Справа № 132/3322/21
Провадження № 2/132/866/21
Іменем України
04.11.2021 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкуваня за заповітом,
Позивач в позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка, Калинівського району Вінницької області, помер його дід ОСОБА_6 .
Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та присадибну земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4500 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Як спадкоємець за заповітом складеним ОСОБА_6 30.06.2016 року та посвідченого секретарем виконкому Павлівської сільської ради в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 65, позивач прийняв спадщину, відповідно ст. 1269 ЦК України, оскільки подав заяву про прийняття спадщини та 20 вересня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину заповіданого йому майна, видане приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Варламовим О.В., зареєстрованого за №2738.
Відповідачі по справі - мати позивача ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_3 не приймали спадщини і не претендують на неї.
Однак, згідно постанови №356/02-31, виданої нотаріусом 20.09.2021 року, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини на будинок по тій причині, що він належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_6 .
Тому звертається до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву, відповідно до якої позов підтримуєь та просить справу розглянути за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилися, надавши письмові заяви, де просять справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали до суду заяву, відповідно до якої позов підтримують та просять розгляд справи проводити у їх відсутність.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка, Калинівського району Вінницької області, помер дід позивача ОСОБА_6 .
Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та присадибну земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4500 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Як спадкоємець за заповітом складеним ОСОБА_6 30.06.2016 року та посвідченого секретарем виконкому Павлівської сільської ради в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 65, позивач прийняв спадщину, відповідно ст. 1269 ЦК України, оскільки подав заяву про прийняття спадщини та 20 вересня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину заповіданого йому майна, видане приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Варламовим О.В., зареєстрованого за №2738.
Відповідачі по справі - мати позивача ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_3 не приймали спадщини і не претендують на неї.
Однак, згідно постанови №356/02-31, виданої нотаріусом 20.09.2021 року, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини на будинок по тій причині, що він належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_6 .
Поняття «колгоспний двір» припинило своє існування в зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року. Згідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року.
Як вбачається із довідки №1164, виданої Павлівським старостинським округом 30.09.2021 року та виписки з погосподарської книги по Павлівській сільській раді за 1991 рік, станом на 15 квітня 1991 року в будинку проживали крім діда мати позивача ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , співмешканка діда ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 .
Однак, всі вважали, що єдиним власником будинку був спадкодавець - ОСОБА_6 , в зв'язку з чим і приватизація присадибної земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,4500 га, була здійснена особисто ним, що підтверджується архівним витягом з рішення 12-ої сесії 22 скликання Павлівської сільської ради від 04.04.1997 року.
Відповідно до ч.1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо, це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Враховуючи, що відповідачі позов визнають, не заперечують проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності іх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За вказаних обставин суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1233, 1235, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. А, загальною площею 88,9 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м., сараю літ. Б, ганку, погріба з шиєю літ. П, убиральні літ. Г, вартістю 92000,00 грн., в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка, Калинівського району Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.
Суддя: