Справа № 132/3301/21
Провадження № 2/132/860/21
Іменем України
03.11.2021 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_7 про визнання права на спадщину за заповітом,
Позивачі в позові вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісова Лисіївка, Калинівського району Вінницької області, помер їх дід ОСОБА_8 .
Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту, посвідченого 20.11.1998 року виконавчим комітетом Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області та зареєстрованого під № 38, померлий ОСОБА_8 заповів позивачам по 1/3 частці кожному вказаного житлового будинку. На день смерті заповідача заповіт не змінений та не відмінений.
В передбачений законом 6-місячний термін, після смерті ОСОБА_8 , позивачі фактично прийняли спадщину, відповідно до ст. 1269 ЦК України, так як звернулися до нотаріуса, подали заяви про прийняття спадщини та отримали постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії № 488/02-31 від 22.07.2021 року.
Однак, оформити свої спадкові права на вищевказане майно в Калинівській державній нотаріальній конторі Вінницької області позивачі не має можливості по тій причині, що вищевказаний житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_8 .
Тому звертаються до суду з даним позовом.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали до суду заяви, відповідно до яких позов підтримують та просять справу розглянути за їх відсутності.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в підготовче засідання не з'явилися, надавши письмові заяву, де просять справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_7 надав до суду нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої позов підтримує та підтверджує, що його мати - ОСОБА_9 продала належну їй 1/3 частку будинку в 2004 році ОСОБА_8 .
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісова Лисіївка, Калинівського району Вінницької області, помер дід позивачів ОСОБА_8 .
Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту, посвідченого 20.11.1998 року виконавчим комітетом Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області та зареєстрованого під № 38, померлий ОСОБА_8 заповів позивачам по 1/3 частці кожному вказаного житлового будинку. На день смерті заповідача заповіт не змінений та не відмінений.
В передбачений законом 6-місячний термін, після смерті ОСОБА_8 , позивачі фактично прийняли спадщину, відповідно до ст. 1269 ЦК України, так як звернулися до нотаріуса, подали заяви про прийняття спадщини та отримали постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії № 488/02-31 від 22.07.2021 року.
Так, вказане будинковолодіння належало спадкодавцю ОСОБА_8 : 2/3 часток на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Лісоволисіївської сільської ради 4 вересня 1993 року, а 1/3 частка була куплена ним у ОСОБА_9 , що вбачається з вказаного вище заповіту, де померлий заповів весь будинок, розписки від 29.03.2004 року, згідно якої він сплатив ОСОБА_9 кошти, що підтверджується довідкою № 281, виданою старостатом Лісоволисіївського старостинського округу 02.07.2021 року, технічними паспортами, виданими 04.09.1993 року та 24.06.2021 року Калинівським РСП КП Вінницького «ООБТІ», архівним витягом рішення ІІІ сесії 22 скликання Лісоволисіївської сільської ради від 08.04.1995 року.
Однак, оформити свої спадкові права на вищевказане майно в Калинівській державній нотаріальній конторі Вінницької області позивачі не має можливості по тій причині, що житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_8 .
Поняття «колгоспний двір» припинило своє існування в зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року. Згідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року.
Відповідно до ч.1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо, це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Враховуючи, що відповідачі позов визнають, не заперечують проти визнання за позивачами права власності в порядку спадкування за заповітом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності іх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За вказаних обставин суд вважає за можливе визнати за позивачами право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1233, 1235, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 право власності в рівних частках на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, веранди літ. а1, ганку, загальною площею 81,3 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м., сараю з літньою кухнею літ. Б, літньої кухні літ. В, ганку, погріба літ. Е, жомової ями літ. З1, убиральні з літнім душем літ. к, навісу літ. М, погріба літ. П, колодязя №1, загальною вартістю 65333,33 грн., окрім самочинно зведених прибудови літ. а2, сараю літ. К, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісова Лисіївка, Хмільницького (Калинівського) району Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.
Суддя: