03 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/6159/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Сліпець Н.Є.) у справі №160/6159/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.02.2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року однією сумою;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, яка є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Водночас, відмова в перерахунку та доплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вказує, що січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року та є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням висновків суду.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку останній отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки доводам про те, що індексація грошового забезпечення не може складовою грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації, то судом не враховано абз. 1 п. 5 розділу ХХХІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, яким визначено порядок обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення.
Позивач не скористався право подання відзиву.
Сторони повідомлені про розгляд справи.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 05.06.2020 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №19-РС від 03.06.2020 року старшого прапорщика позивача звільнено з військової служби в запас за підп. «а» п. 2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (у зв'язку з закінченням строку контракту).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2020 року позивача з 05.06.2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також направлено для зарахування на військовий облік до Новомосковського ОМТЦК та СП Дніпропетровської області.
17.03.2021 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив:
- провести обчислення та виплату індексації грошових доходів населення за період з 01.01.2016 року по 24.07.2020 року;
- здійснити виготовлення нової довідки про розміри додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням індексації;
- вказані зміни надати до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України для складання довідки для обчислення пенсії пенсійним фондом.
Також, 17.03.2021 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із зверненням, в якому просив провести обчислення та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з урахуванням щомісячної індексації.
Листом від 13.04.2021 року №533 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата індексації за період з 01.01.2016 року по лютий 2018 року не здійснювалась у зв'язку з відсутністю механізму нарахування та не закладення до бюджету коштів на виплату індексації.
Листом від 13.04.2021 року №535 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що індексація грошових доходів в грошове забезпечення не входить.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, та не включив індексацію в обрахунок одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов дійшов висновку про безпідставність нездійснення нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення в період проходження служби та з цих підстав невірно було обраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено, оскільки такі заявлені передчасно.
Позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи зазначені норми законодавства, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Оскільки відповідачем не проведено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, судом першої інстанції вірно задоволені позовні вимоги в цій частині.
Крім того, оскільки, відповідно до норм Закону України № 2011, індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, яку позивач мав отримати за час проходження військової служби, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати останнього здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації, яку позивач отримував під час проходження військової служби.
Враховуючи зазначене рішення суду ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення не може складовою грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є помилковими, та з цього питання Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію.
На доводи відповідача про те, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби обраховується відповідно до абз. 1 п. 5 розділу ХХХІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №160/6159/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак