< для копії >
Справа № 2-а-3392/10/2270
17 червня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіСвятецького В.В.
при секретаріРозумняк О.В.
за участі: представника позивача Ящука В.Р, Казмірчука С.І.
представника відповідача Варфоломєєвої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > Відкритого акціонерного товариства "Завод Нева" < 3-тя особа > до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому < 3-тя особа > про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду, -
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.02.10 року на адресу Відкритого акціонерного товариства (надалі-ВАТ) «Завод «Нева» надійшли рішення управління Пенсійного фонду України (надалі УПФУ) у м. Хмельницькому про застосування фінансових санкцій від 04.02.2010 року за № №273-301.
Позивач не погоджується з вказані рішеннями в повному обсязі, оскільки на його думку, вони винесені з порушенням чинного законодавства. А тому просить суд визнати оскаржувані рішення незаконними та скасувати їх.
Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати рішення УПФУ у м. Хмельницькому за №№ 273-285 від 04.02.2010 року; визнати рішення №№ 286-299, 330, 331 такими, що підлягають задоволенню в розмірі 18,31 % та в сумі фінансових санкцій в розмірі 3266,52 грн. і пені в розмірі 117,69 грн..
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити. При цьому пояснили, що оскаржуваними рішеннями застосовано до позивача фінансові санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тому рішення з №273 до №285 включно позивач не визнає та просить скасувати в повному обсязі. Рішення №№286-299, 330, 331 позивач визнає частково в розмірі 18,13%, оскільки «Завод «Нева» є відкритим акціонерним товариством 81,87% акцій якого належить державі, інші 18,13% акціонерам - працівникам заводу. Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про господарські товариства» акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій, таким чином вимоги відповідача підлягають задоволенню лише в межах належних акцій працівникам заводу, а саме в розмірі 18,13%, тобто в сумі штрафних санкцій в розмір 3266грн.52коп. та пені 117грн.69коп.
Представник відповідача позов не визнав та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доводи представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд визнає позов не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
В силу ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ВАТ „Завод „Нева" перебуває на обліку в УПФУ у м. Хмельницькому як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.08.06 року було порушено провадження по справі № 13/193-Б про визнання банкрутом ВАТ «Завод «Нева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.08.07р. затверджено мирову угоду між боржником ВАТ «Завод «Нева» та кредиторами боржника згідно протоколу засідання комітету кредиторів № 1 від 05.04.07 року та припинено провадження у справі № 13/193-Б.
Відповідно до ст. ст.17, 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ВАТ „Завод „Нева" як платник страхових внесків зобов'язане нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Суми страхових внесків своєчасно не зарахованих та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені ст. 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 вищевказаного Закону, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) органами Пенсійного фонду накладається штраф -10 % своєчасно не сплачених зазначених сум. Одночасно на суми не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу.
За даними карток особового рахунку відповідача, не всі проплати були здійснено вчасно, а тому УПФУ у м. Хмельницькому правомірно прийнято оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нараховано пеню у відповідності до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Посилання позивача на ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд визнає безпідставним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань по сплаті страхових внесків у позивача після 14 серпня 2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23.05.2006 року № 06/36.
Оскільки постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарським судом не була прийнята, то посилання представника позивача на вказану норму Закону як підставу для відмовив позові є необгрунтованими.
Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про господарські товариства» акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Оскільки фінансові санкції та пеню застосовано до господарюючого суб'єкта ВАТ "Завод "Нева", а не до акціонерів зазначеного акціонерного товариства, то посилання позивача на зазначену норму закону суд також визнає безпідставним.
Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому діяло з дотриманням вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, тому посилання позивача на порушення законодавства з боку управління є безпідставними та необґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання висновку, що УПФУ в м. Хмельницькому під час винесення оскаржуваних рішень діяло в межах своїх повноважень, обґрунтовано та законно, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 71, 86, 158- 163, 167, 254 КАС України, суд,-
У позові Відкритого акціонерного товариства "Завод Нева" до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя< для копії >В.В. Святецький
< для копії >< для копії >