Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 листопада 2021 р. Справа № 520/16067/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видати посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до вимог п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3552-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію, викладену у позові.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 02 вересня 2019 року.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 279512 позивачу встановлено з 25.06.2020 року інвалідність ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безстроково.
Відповідно до Експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №11283, захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Довідки Харківського спеціалізованого автотранспортного підприємства 2002 від 29.01.1992 року №25-18/ІІ, від 07.07.1992 року № 18-10/106 свідчать про те, що позивач у період з 10 серпня 1986 року по 05 вересня 1986 року у складі Чорнобильського ТПО знаходився у 30-кілометровій зоні з підвищеним іонізуючим випромінюванням та брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС перебуваючи на посаді водія (наказ №7б-К від 01.08.1986 року).
08.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Листом управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації від 21.07.2021 року № 06-18/3781 фактично відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки відсутні документи про залучення до складу формувань Цивільної оборони, та документи, що доводять факт його участі у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Не погоджуючись із вказаною відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини другої статті 4 вказаного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з пунктом 10 цього Положення, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків при виконанні трудових обов'язків.
Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань саме Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Документи, які позивач долучив до своєї заяви від 08.07.2021 року про видачу відповідного посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, поданою до управління, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах.
Отже, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону №796-XII).
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а, від 15.05.2019 у справі 816/851/18, від 18.09.2019 у справі № 674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а (2-а/315/29/15), від 26.02.2020 у справі № 377/196/17, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Надані позивачем до суду інформаційні довідки департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.10.2017 №01.1-14/1654-1, від 12.01.2017 № 01.1-14/69 суд не приймає до уваги, оскільки ними не підтверджено факту залучення Харківського спеціалізованого автотранспортного підприємства 2002, на якому працював позивач водієм, до складу формувань Цивільної оборони та безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.
Суд звертає увагу, що вказані інформаційні довідки носять лише інформаційний характер, не мають ознак нормативно - правового акту, тому не можуть бути використані як правова підстава для прийняття рішення про встановлення статусу інваліда війни та видачі такого посвідчення.
В листі департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків ЧАЕС Київської ОДА від 18.06.2020 року №01.1-14/1039, копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено про відсутність в департаменті інформації про залучення працівників Чорнобильського ТПО та особисто ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. ст. 7, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин та правових норм, суд вважає, позовні вимоги є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196541, адреса: просп. Гагаріна, буд. 157 "а", м. Харків, 61124) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.