про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
05 листопада 2021 року м. Рівне№ 460/9220/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) , в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з часу призначення пенсії, тобто з 17.03.1998 року, підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру та додаткову пенсію як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з часу призначення пенсії, з 17.03.1998 року ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року позовна заява залишалась без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою від 26 серпня 2021 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, приписами частини другої статті 123 КАС України регламентовано, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на підвищення до пенсії, додаткової пенсії, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 30 червня 2021 року, що стверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону №796 за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно) та додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону №796 за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року включно заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивач покликається на те, що статтю 257 Цивільного кодексу України, якою передбачено трирічний строк зверенян за захистом порушеного права. Також позивач звертає увагу, що системний аналіз статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Суд наголошує, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, додаткової пенсії необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, набранням чинності (прийняттям) яких позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірного підвищення до пенсії, додаткової пенсії в розмірах, передбачених безпосередньо статтями 39,51 Закону № 796, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких Закону та Рішень позивачі повинні були дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Також суд вважає безпідставним покликання позивача на статтю 257 Цивільного кодексу України, оскільки дана норма застосовується в цивільному судочинстві, а не адміністративному.
Суд звертає увагу, що спросовним є також посилання позивача на статтю 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших", оскільки зазначена норма є застосовною при здійсненні виплат призначеної пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших", в даній справі предметом спору є нарахування та виплата позивачу пенсійних виплат, передбачених іншим Законом. Також суд зауважує, що виплати, які є предметом спору в даній адміністративній справі не були нарахованими.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тотожні положення були закріпленні в статті 6 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то відповідно до презумпції знання законодавства вони мав знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Отож, строк звернення до суду з даним позовом був пропущений позивачем в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати спірного підвищення до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно), додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно). Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи викладене, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати спірноого підвищення до пенсії за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно)та додаткової пенсії за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно), не можуть вважатися поважними.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону №796 за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно) та додаткової пенсії, передбаченої ст.51 Закону №796 за період з 17 березня 1998 року по 29 грудня 2020 року (включно), обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі №460/9220/21 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з часу призначення пенсії, тобто з 17.03.1998 року по 29.12.2020 року включно, підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру та додаткову пенсію як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з часу призначення пенсії, з 17.03.1998 року по 29.12.2020 року ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - повернути позивачу разом з доданими до неї документами без розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 05 листопада 2021 року.
Суддя Т.О. Комшелюк