Копія
03 червня 2010 р. Справа № 2а-2763/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.
за участю секретаря судового засідання-Дикач О.О.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Кота Ю.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головавтотрансінспеції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій ,-
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1), звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в Сумській області (надалі по тексту - відповідач, ТУ Головдержінспекції на автотранспорті), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в Сумській області про застосування фінансових санкцій №093071 від 08.02.2010 року до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в сумі 1700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Постановою №093071 від 08.02.2010 року про застосування фінансових санкцій (далі - оскаржувана постанова), яка була прийнята начальником територіального управління головавтотрансінспекції у Сумській області до ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції в сумі 1700 грн. 00 коп. Підставою для застосування вказаних фінансових санкцій Територіальним управлінням головавтоінспекції в Сумській області зазначено акт №161797, складений в місті Путивль Сумської області 05.02.2010 року.
Позивач зазначає, що відповідно до абз. 2 п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (надалі - Порядок), акт за результатами перевірки складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання. Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю. Натомість в порушення вказаної норми, один з примірників такого акту, на який міститься посилання в оскаржуваній постанові, позивачу не надавався, що свідчить про порушення вимог Порядку з боку представників Відповідача.
Позивач вказує, що використовує вказаний автомобіль виключно в своїй підприємницькій діяльності. Так, 05.02.2010 автомобіль ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_1 перевозив виготовлений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 товар згідно з накладною № 7 від 05.02.2010, отримувачем якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_5 Підставою для поставки вказаного товару є Договір купівлі-продажу укладений 25.12.2009 року позивачем та ФОП ОСОБА_5 Згідно з п.2.1. вказаного Договору постачання товару здійснюється транспортом продавця (ОСОБА_1) до пункту, узгодженого сторонами. В даному випадку, пунктом доставки товару було визначено місто Путивль Сумської області. Відповідно до ст. З Закону України «Про автомобільний транспорт» сферою його регулювання є відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Позивач вважає, що вказаний закон не регулює порядок використання власного автомобільного транспорту для власних потреб, а має на меті регулювання, здебільшого, діяльність автомобільних перевізників та осіб, що надають послуги з перевезення пасажирів та багажу. Крім того, стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає застосування відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт виключно до автомобільних перевізників. Визначення ж автомобільного перевізника надано в ст.1 вказаного Закону. Згідно із вказаним визначенням, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Таким чином, під дане поняття підпадають виключно суб'єкти господарювання основним видом економічної діяльності яких є надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів. Відповідно до реєстраційних документів фізичної особи-підприємця Кузнєцова О.І. (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) видами його діяльності є оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі та виробництво борошна. За таких обставин, дії відповідача щодо прийняття постанови про застосування фінансових санкцій № 093071 від 08.02.2010, на думку Позивача є неправомірними, а вказана постанова про застосування фінансових санкцій є протиправною та підлягає скасуванню.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач перевозив вантаж без ліцензійної картки, що підтверджується актом та самою накладною, а тому штрафні санкції застосовані відповідно до діючого законодавства.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди при оскарженні рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень перевіряють чи прийнято рішення на підставі, у межах, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1190, Головавтотрансінспекція, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм і стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів.
Згідно п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005 № 888 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 від 28.12.2005 року, основним завданням територіальних управлінь Головної автотрансінспекції у відповідному регіоні є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а також здійснення державного контролю за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, передбачена відповідальність автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в тому числі ліцензійної картки, відсутність якої стало причиною до складання акта та в подальшому рішення про застосування фінансових санкцій.
При цьому, стаття 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначає, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Послугами ж з перевезення пасажирів чи вантажів, згідно вказаної вище норми, -є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно до статті 33 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 11), основним видом діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є виробництво борошна, оптова торгівля та посередництво у оптовій торгівлі, а також позивач виготовляв вироби з тіста, що підтверджується листом Сумської міської санітарно - епідеміологічної станції від 14.01.08 № 2 (а.с. 38) та додатком до нього від 22.01.09 №424 (а.с. 37).
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано достовірних доказів, які б могли підтвердити правомірність прийнятого рішення.
Натомість, в судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_1 05.02.2010 не здійснював, як автомобільний перевізник, послуг по перевезенню вантажів, а тому наявності від нього ліцензійної картки не вимагалось. Твердження позивача про те, що товарно - матеріальні цінності, а саме вироби з тіста, є продукцією власного виробництва та поставлялись на виконання договору поставки, а вказані перевезення - це не надання послуг з перевезення вантажів, а виконання умов договору поставки, повністю підтверджені матеріалами справи. 05.02.2010 року автомобіль ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_1 перевозив виготовлений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 товар згідно з накладною № 7 від 05.02.2010 (а.с. 8), отримувачем якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_5 Підставою для поставки вказаного товару був Договір купівлі-продажу укладений 25.12.2009 (а.с. 9) позивачем та ФОП ОСОБА_5, пунктом 2.1. вказаного Договору передбачено, що постачання товару здійснюється транспортом продавця (ОСОБА_1) до пункту, узгодженого сторонами, як пояснив в судовому засідання позивач, в даному випадку, пунктом поставки товару було визначено місто Путивль Сумської області. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про одруження, шлюб зареєстровано 20.06.2003 (а.с. 33), а автомобіль ЗАЗ 110557 державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на ОСОБА_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №388944 (а.с. 35), був придбаний 26.04.2005, тобто під час шлюбу. Також, згідно довідки ДПА України № 414358 від 01.01.2010 (а.с. 36), ОСОБА_6, водій зазначеного транспортного засобу, перебуває в трудових відносинах з ОСОБА_5 а не позивачем. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів надання позивачем послуг по перевезенню вантажів.
Отже, вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Законом України “Про автомобільний транспорт”, суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що начальник ТУ Головавтотрансінспекції в Сумській області необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, при відсутності підстав, передбачених Законом України “Про автомобільний транспорт”, прийняв постанову про застосування фінансових санкцій, а тому вона не може вважатися такою, що прийнята з дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання протиправною та скасуванню постанови від 08.02.2010 року за № 093071 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 в розмірі 1700 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Територіального управління Головавтотрансінспеції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 093071 від 08 лютого 2010 року про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот грн. 00 коп.)
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 08 червня 2010 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек