ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2021Справа № 910/13789/21
За позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (м. Добропілля Донецької області)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
про стягнення 66.281,13 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 66.281,13 грн збитків завданих незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.21. відкрито провадження у справі № 910/13789/21, з підстав, визначених ухвалою суду, поставлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу відповідачем отримано 12.10.21., з огляду на що строк подання письмового відзиву на позовну заяву становив до 27.10.21. включно.
Однак відповідач правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до залізничних накладних: № 48495865 від 16.05.21., № 48497606 від 16.05.21., № 48497739 від 16.05.21., № 48582993 від 21.05.21., № 48583009 від 21.05.21., № 48648711 від 25.05.21., № 48696157 від 28.05.21., № 48614036 від 23.05.21., № 48621379, № 48631451 від 24.05.21., № 48633275 від 24.05.21., відправником - позивачем надіслано залізничним транспортом вагони з концентратом вугільним. Одержувачем є Вуглегірська ТЕС ПАТ Центренерго. Право на пред'явлення претензії та позову передано позивачу.
Відповідач видав вантаж позивачу за комерційними актами: № 494209/182 від 19.05.21., № 494209/183 від 19.05.21., № 494209/184 від 19.05.21., № 494209/186 від 24.05.21., № 494209/187 від 24.05.21., № 454201/63 від 27.05.21., № 494209/201 від 30.05.21., № 494209/202 від 31.05.21., № 493102/58 від 25.05.21., № 494209/196 від 29.05.21., № 494209/197 від 29.05.21.
Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 66.281,13 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений комерційними актами: № 494209/182 від 19.05.21., № 494209/183 від 19.05.21., № 494209/184 від 19.05.21., № 494209/186 від 24.05.21., № 494209/187 від 24.05.21., № 454201/63 від 27.05.21., № 494209/201 від 30.05.21., № 494209/202 від 31.05.21., № 493102/58 від 25.05.21., № 494209/196 від 29.05.21., № 494209/197 від 29.05.21., якими встановлено нестачу вантажу у вагонах: № 67914572 на 3360 кг, № 68120716 на 2520 кг, № 63462352 на 2510 кг, № 60481314 на 2010 кг, № 58432964 на 2890 кг, № 67703504 на 1450 кг, № 68780436 на 1590 кг, № 60233160 на 1910 кг, № 65263683 на 1120 кг, № 67165464 на 2180 кг, № 61765152 на 3300 кг, № 68516483 на 2540 кг, № 67374439 на 3540 кг, № 61514667 на 2840 кг, № 66767179 на 2400 кг, № 61822979 на 2120 кг, № 67156208 на 1380 кг, № 67877043 на 1350 кг, № 61539003 на 3750 кг, № 61539854 на 1550 кг, № 65397259 на 1100 кг, № 63283675 на 1780 кг.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
Надані позивачем до матеріалів справи документи визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах: № 67914572, № 68120716, № 63462352, № 60481314, № 58432964, № 67703504, № 68780436, № 60233160, № 65263683, № 67165464, № 61765152, № 68516483, № 67374439, № 61514667, № 66767179, № 61822979, № 67156208, № 67877043, № 61539003, № 61539854, № 65397259, № 63283675.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно розрахунку позивача, вірність якого перевірено судом, загальна вартість нестачі вантажу у вказаних вище вагонах склала загальну суму 66.281,13 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму 66.281,13 грн, оскільки відповідачем всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, м. Добропілля Донецької області, пр. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 43895975) 66.281 (шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят одну) грн 13 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко