13.10.2021 Єдиний унікальний номер 205/4844/21
Єдиний унікальний номер 205/4844/21
Провадження № 2/205/2516/21
13 жовтня 2021 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, -
ОСОБА_1 08 червня 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 30 червня 2021 року було подано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2021 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання Новокодацькому ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про залучення до участі в справі в якості відповідача ПАТ КБ «Надра» і виключення його з числа відповідачів було відмовлено.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 03 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 891342/ФЛ та договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 266 кв.м. ВАТ КБ «Надра» відступило своє право вимоги за договором ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». 09 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 891342/ФЛ від 03 вересня 2008 року. При перевірці реєстрів було виявлено, що постановою Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі було накладено арешт на майно боржника і оголошено заборону на його відчуження від 14 вересня 2015 року. Постановою Новокодацького ВДВС м. Дніпра від 15 вересня 2015 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві, який більше на виконанні не перебуває. Станом на 02 червня 2021 року виконавчі документи, в яких ОСОБА_1 є боржником, на виконанні у виконавчій службі не перебувають. Наявність арешту та заборони відчуження порушує права позивача як власника в розпорядженні майном. Просив суд скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра від 14 вересня 2015 року на майно, що належить позивачеві, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 . У своїй заяві представник позивача просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач Новокодацький ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання свого представника не направив, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника судові не повідомив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що на примусовому виконанні у ВДВС у період з 09 вересня 2015 року по 15 вересня 2015 року перебувало виконавче провадження № 48685127 з примусового виконання виконавчого напису № 1725, вчинено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 13 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» суми боргу в розмірі 1 729 952 гривень 08 коп. Постановою державного виконавця від 15 вересня 2015 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві у зв'язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах ВДВС виконавче провадження № 48685127 знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання. Перевіркою АСВП встановлено, що станом на теперішній час на примусовому виконанні у Новокодацькому ВДВС м. Дніпра виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 відсутні. Разом з тим зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинною на час перебування виконавчого листа на примусовому виконанні, не передбачає зняття арешту з майна боржника. Таким чином, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 . Окрім цього позивачем пропущено строк позовної давності. Також зауважив, що відповідно до роз'яснень постанови Пленуму ВССУ № 5 від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, тому позивачем невірно визначено відповідача. Просив суд справу розглядати без участі представника і ухвалити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки судові не повідомив, письмових пояснень до суду подано не було.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 03 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір № 559263/ФЛ-3, предметом якого є домоволодінні АДРЕСА_1 (колишня назва Дніпропетровськ) (а.с. 11-13).
09 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 09.03.2021/1-Л відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу (а.с. 6-9, 10).
На примусовому виконанні у Новокодацькому ВДВС м. Дніпра перебував виконавчий напис № 1725 від 13 травня 2014 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця від 09 вересня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48685127 (а.с. 45-46).
В межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановою старшого державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра від 15 вересня 2015 року виконавчий документ було повернуто у зв'язку із дією мораторію (а.с. 46).
Виконавче провадження було знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання (а.с. 47-49).
Таким чином, виконавча служба позбавлена можливості завершити примусове виконання і вилучити запис про арешт.
Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У відповідності до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
За правилами ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для знання арешту з майна є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Частиною 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові N 5 від 3.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.
Позивач не дотримався вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту він пред'явив до неналежного відповідача.
У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред'явити до особи (осіб), від прав та обов'язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - відповідачами мають бути боржника та має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв'язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).
Обов'язок та право визначати відповідачів, до яких пред'являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявив, в тому числі і клопотань про витребування необхідних йому доказів, у разі якщо він був позбавлений можливості такі докази добути і подати суду сам. Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред'явлений до належного відповідача (відповідачів). У даному випадку позов мав бути пред'явленим до стягувача у виконавчому провадження, за яким було повернуто виконавчі документи стягувачеві, Новокодацький ВДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) має бути залучений до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачеві було відмовлено, сплачений ним судовий збір у розмірі 908 гривень 00 коп. (а.с. 22) слід віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 328 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у задоволенні позовних вимог до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ЄДРПОУ 34984467, місцезнаходження за адресою: 49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108), третя особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) про звільнення майна з-під арешту відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: