Справа № 947/34310/21
Провадження № 1-кс/947/15421/21
04.11.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001279 від 21.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, досудовим слідством встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №379-ОС від 19.08.2021, старший сержант ОСОБА_5 призначена на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, старший сержант ОСОБА_5 при виконанні службових обов'язків, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою.
20.10.2021, приблизно в обідній час, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить інспектору прикордонної служби 2-ї категорії ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за допомогою мессенджера «Whats App» надійшов телефонний дзвінок від невстановленої досудовим розслідуванням особи чоловічої статті, здійснений з номеру телефону НОМЕР_2 .
Зазначена невстановлена особа, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою реалізацію свого злочинного умислу на надання неправомірної вигоди службовій особі, будучі обізнаною з посадою, яку обіймає ОСОБА_5 , тобто достеменно знаючи, що вона є службовою особою Державної прикордонної служби, в ході телефонної розмови повідомив, що йому необхідно документально оформити факт перетину державного кордону України на вїзд в Україну без фізичної присутності власника документа в прикордонному пункті пропуску з обов'язковим проставлянням необхідних відміток (дато-штампу) у паспорт та внесенням інформації у базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» щодо громадян республіки Молдова.
Також невстановлена особа, з метою надання неправомірної вигоди, звернулась до ОСОБА_5 із пропозицією надати їй грошові кошти в сумі 500 доларів США за кожну особу, документальне оформлення перетину кордону щодо якої буде здійснено.
Разом з тим, повідомив, що у зв'язку із неможливістю самостійного прибуття до міста Рені, до ОСОБА_5 звернеться інша особа, яка обізнана про обставини справи.
Зазначені висловлювання невстановленої в ході розслідування особи, ОСОБА_5 оцінила як пропозицію наданя їй неправомірної вигоди, у зв'язку із чим повідомила про зазначений факт правоохоронним органам.
В подальшому, ОСОБА_5 , діючим під контролем правоохоронних органів, 27.10.2021, приблизно о 20:00 годині, прибула за місцем повідомленим невстановленою особою телефонним зв'язком, біля магазину «Вест», розташованому за адресою: Одеська область, місто Рені, вулиця 28 Червня, будинок 241А.
Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_5 зустрілась із ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 . В ході зазначеної зустрічі, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , достовірно знаючи про посаду ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, переслідуючи протиправний умисел спрямований на надання неправомірної вигоди службовій особі, повідомив ОСОБА_5 , що він обізнаний про обставини справи та підтвердив раніше висловлену невстановленою особою пропозицію надання їй грошових коштів із розрахунку 500 доларів США за кожен факт документального оформлення перетину державного кордону України особами, які фактично не перебувають в пункті пропуску через державний кордон України. Крім того, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи умисно, відповідно до узгодженого з невстановленою особою плану вчинення злочину, передав ОСОБА_5 паспорт громадянина республіки Молдова № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , для оформлення перетину зазначеною особою державного кордону України, при цьому повідомив, що паспорт є якісною підробкою та особа, яка буде ним в подальшому користуватися фактично є громадянином Туреччини.
Після передачі ОСОБА_5 , паспорту для вчинення нею, як службовою особою, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 про те, що грошові кошти вона отримає після повернення йому паспорту із внесеними відповідних даних про перетин кордону та домовився про зустріч на протязі тижня.
Вже, 03.11.2021 року, приблизно о 14:15 годині, за адресою: АДРЕСА_1 , під час чергової зустрічі, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . останній, з метою реалізацію свого злочинного умислу на надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, діючи в інтересах третіх осіб, на виконання заздалегідь висловлених пропозицій, надав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 500 доларів США, що становить 14 645 гривень 20 копійок (згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.11.2021), та взамін отримав паспорт громадянина республіки Молдова № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 , із відповідною відміткою (дата-тампом) про перетин державного кордону України, після чого був затриманий на місці вчинення злочину.
Так, 03.11.2021, ОСОБА_5 видала належний їй мобільний телефон марки «Meizu», імеі НОМЕР_4 , імеі НОМЕР_5 , з сім картою НОМЕР_6 , за допомогою якого у мессенджері «Whats App» велась переписка та дзвінки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Слідчий звертається з клопотанням, в якому зазначає, що є достатньо підстав вважати, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У слідства є достатні підставі вважати, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у даному випадку у вигляді арешту майна із забороною його відчуження, розпорядження, може зашкодити слідству, законним правам та інтересам учасників провадження, суспільства та держави.
Дослідивши матеріали, надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні формально перелічено підстави арешту майна, однак клопотання не містить відповідного обґрунтування необхідності арешту зазначеного в клопотанні майна.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001279 від 21.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1