Справа № 947/26092/21
Провадження № 2/947/4309/21
03.11.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Ратовської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 »
до ОСОБА_2
про відшкодування збитків в порядку регресу,
30.08.2021 року Фізична особа-підприємець « ОСОБА_1 » звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 26 834,01 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 12 401,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 21.05.2020 року о 19 год. 30 хв. по вул. Космонавтів у м. Одеса за участю автомобілів «Honda», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mazda», номерний знак НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Вина відповідача у вчиненні даної ДТП підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 17.07.2020 року по справі № 521/9570/20.
Згідно страхового акту № 20315005-1 від 02.06.2020 року, рахунку-фактури № ЧПС-000317 від 23.05.2020 року вартість відновлювального ремонту склала 26 834,01 грн.
Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі.
На час скоєння даної ДТП, водій ОСОБА_2 не мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Потерпілий звернувся до свого страховика - ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про отримання страхового відшкодування, яким 02.06.2020 року було здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого у розмірі 26 834,01 грн., згідно платіжного доручення № 14805 від 02.06.2020 року.
Таким чином, представник позивача зазначає, що право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування.
05.07.2021 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/07/2019, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги про відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору, тобто ПрАТ «СК «ВУСО», в тому числі до відповідача.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_2 не відшкодував страхове відшкодування, ФОП ОСОБА_1 звернулося до суду із відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 16.09.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюФізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання 03.11.2021 року представник позивача не з'явився, однак 03.11.2021 року надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повістки на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд зазначає, що відповідач про час та місце судових засідань повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «наша автоцивілка» № 503442 від 11.07.2019 року, предметом якого були майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mazda3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судовим розглядом встановлено, що постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси Мирончук Н.В. від 17.07.2020 року по справі №521/9570/20 було встановлено, що 21 травня 2020 року о 19 годині 30 хв., в місті Одеса, по вул. Космонавтів, буд. 36, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Honda, номерний знак рами № НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Mazda, номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
За даним фактом співробітниками УПП в Одеській області ДПП відносно водія складено протокол, серії ОБ № 164204, від 21 травня 2020 року, про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, у розмірі 420 гривень 40 копійок.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рахунку-фактура №ЧПС-000317 від 23.05.2020 року вартість відновлювального ремонту склала 26 834,01 грн.
21.05.2020 року власник транспортного засобу марки «Mazda», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою, в якій просила відшкодувати шкоду заподіяну під час дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Відповідно до пп. а) п. 41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок кошті в фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
За заявою ОСОБА_3 , відповідно до страхового акту №2031505-1 від 02.06.2020 року за договором страхування наземного транспорту №5034442-02-16-01 від 11.07.2019 року, ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» було виплачено страхове відшкодування у сумі 26 834,01 грн., що підтверджується також платіжним дорученням № 14805 від 02.06.2020 року.
Таким чином, до ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодуванняперейшло право регресної вимоги.
05.07.2021 року між ПАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_1 » було укладено договір №05/07/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до договору, в тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором № 5034442-02-16-01 від 11.07.2019 року.
У зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_2 не відшкодував страхове відшкодування, Фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_1 » було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу та повідомлення про відступлення права миги, однак відповідачем ніяких виплат здійснено не було.
Таким чином, оскільки до Фізичної особи - підприємця « ОСОБА_1 » перейшло право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 суми страхового відшкодування в порядку регресу, Фізична особа - підприємець «ОСОБА_1 » звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з виконанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому. Визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ст.ст. 29, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_2 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, ПАТ «СК «ВУСО» визнало подію страховим випадком, виплатило суму страхового відшкодування за ремонт автомобіля, а право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 суми страхового відшкодування перейшло доФізичної особи - підприємця « ОСОБА_1 », суд вважає, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати Фізичній особі - підприємцю « ОСОБА_1 » суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 834,01 грн.
Щодо вимог Фізичної особи - підприємця « ОСОБА_1 » про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
У наданій позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 12 401,80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у суді представляла адвокат Самойленко Петро Миколайович на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та договору №1818 про надання правової (правничої) допомоги від 25 травня 2021 року.
Згідно акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 06.08.2021 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №1818 від 25.05.2021 року, вартість послуг за надання правової (правничої допомоги) складає 12 401,80 грн., які повинні бути оплачені в готівковій формі АО «АДВОКАТУС».
Так, 06.08.2021 року грошові кошти у розмірі 12 401,80 грн. за надання правової (правничої) допомоги були сплачені ФОП « ОСОБА_1 » АО «АДВОКАТУС», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 06.08.2021 року.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 12 401,80 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 26 834 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 01 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 12 401 (дванадцять тисяч чотириста одна) грн. 80 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Петренко В. С.