04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/7511/20
адміністративне провадження № К/9901/37642/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року
у справі №380/7511/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення №6 дванадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 10.07.2020, яким визначено неуспішне проходження атестації прокурором відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області №1434к від 20.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 з 31.08.2020 на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва Львівської обласної прокуратури та в органах прокуратури або на рівнозначній посаді прокурора в даній обласній прокуратурі;
- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.08.2020 включно по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення дванадцятої кадрової комісії №6 від 10.07.2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації".
Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Львівської області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 20.08.2020 року № 1434 к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Львівської області з 31 серпня 2020 року.
Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 269584 (двісті шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 88 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі № 380/7511/20 змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 196155 (сто дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривні 09 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі № 380/7511/20 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, в першому випадку скаржник зазначає, що існує висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, та зазначає постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування вказаної норми права, та які не були враховані судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови. Зокрема, скаржник зазначає постанови Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №826/17798/14, від 15.04.2020 року у справі №826/15725/17, від 17.06.2020 року у справі №820/1505/18, від 15.10.2020 року у справі №826/17601/14 та від 15.10.2020 року у справі №826/5842/15.
Однак, в іншому випадку посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, який визначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - відсутній. Але такі підстави є взаємовиключними, та не можуть вважатись судом належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Крім того, скаржником не наведено підстави касаційного оскарження, передбаченої відповідним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України, в частині оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції щодо поновлення на посаді, хоча в цій частині судові рішення також оскаржуються.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №380/7511/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська