04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/9125/20
адміністративне провадження № К/9901/38851/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року
у справі №380/9125/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року у сумі 23 216, 22 гривень (з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення Краматорським прикордонним загоном за вказаний період), із обов'язковим зазначенням у рішенні суми індексації грошового забезпечення або базового місяця для нарахування індексації (січня 2008 року);
- визнати протиправними дії Краматорського прикордонного загону щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 26 грудня 2017 року до моменту винесення рішення по справі, із розрахунку 405,85 гривень в день;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 26 грудня 2017 до моменту винесення рішення по справі із розрахунку 405,85 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позов задоволено частково:
- визнати протиправними дії Краматорського прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2017 року по 26 грудня 2017 року, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця та з урахуванням виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідачем подано касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень установлено, що позивач просив суд стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року вирішено здійснювати розгляд справи №380/9125/20 за правилами спрощеного позовного провадження.
Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України відсутні.
У тексті касаційної скарги відсутні посилання заявника на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України із належним обґрунтуванням випадку, який допускає можливість касаційного перегляду справи, яка була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах “Леваж Престасьон Сервіс проти Франції” (“Levages Prestations Services v. France”) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; “Гомес де ла Торре проти Іспанії” (“Brualla Gomes de la Torre v. Spain”) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем “розумних обмежень” в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №380/9125/20.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
В.М.Соколов
Судді Верховного Суду