Справа № 2а-107/12/2412
04 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради Чернівецької області, виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецької області, третіх осіб ОСОБА_2 , Сторожинецького КП ЖКГ про зобов'язання вчинити дії,
постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради Чернівецької області, виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецької області, третіх осіб ОСОБА_2 , Сторожинецького КП ЖКГ про зобов'язання вчинити дії, скасовано; ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано виконавчий комітет Сторожинецької міської ради Чернівецької області вжити заходів щодо відведення стічних вод з вул.Колгоспної у м.Сторожинець Чернівецької області; в решті задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
18 жовтня 2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення строку для виконання судового рішення від 21 листопада 2012 року та накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду.
Ухвалою від 02 листопада 2021 року клопотання про встановлення судового контролю призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, колегія суддів вважає, що таке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Як вже зазначалось вище, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради Чернівецької області, виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецької області, третіх осіб ОСОБА_2 , Сторожинецького КП ЖКГ про зобов'язання вчинити дії, скасовано; ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано виконавчий комітет Сторожинецької міської ради Чернівецької області вжити заходів щодо відведення стічних вод з вул.Колгоспної у м.Сторожинець Чернівецької області; в решті задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) перебувало виконавче провадження № 38760182 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-107/12/2412 від 13.05.2013 Вінницького апеляційного адміністративного суду.
10.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
16.12.2013 державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження").
Заявник про ці обставини також зазначає у своїй заяві.
Колегія суддів зазначає про те, що, з урахуванням положень ч. 1 ст. 287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.
При цьому, матеріали даної справи не містять доказів оскарження позивачем постанови про закінчення виконавчого провадження №38760182, так як і не містять доказів звернення останнього з відповідною заявою відносно Відповідача до правоохоронних органів.
У той час як, статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, можливості звернутись з відповідною заявою відносно відповідача до правоохоронних органів.
Враховуючи те, що позивач, відповідно до порядку примусового виконання рішень, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», скористався своїм правом та звернув рішення суду до примусового виконання, а виконавче провадження закінчено, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за його виконанням.
Керуючись ст.ст. 243, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю для виконання судового рішення від 21 листопада 2012 року та накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.