Справа № 240/444/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
04 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, як судді Корольовського районного суду м. Житомира; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік у розмірі посадового окладу судді Корольовського районного) суду м. Житомира.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня2021 року позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач до липня 2020 року працювала в Житомирському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №279/2020 від 17.07.2020 її призначено на посаду судді Корольовського районного суду м. Житомира.
Наказом в.о. голови Корольовського районного суду м. Житомира №32/К-с від 22.07.2020 суддю ОСОБА_1 зараховано до штату Корольовського районного суду м. Житомира з 23.07.2020.
Відповідно до наказу голови Корольовського районного суду м. Житомира №107/В-с ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 23.07.2020 по 22.07.2021 тривалістю 1 календарний день 24.12.2020.
Наказом голови Корольовського районного суду м.Житомира від 23.12.2020 54/К-с "Про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 " наказано: ОСОБА_1 , судді Корольовського районного суду м. Житомира, надати, крім суддівської винагороди, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за 2020 рік у зв'язку з відпусткою".
Листом №2621/20-вих від 24.12.2020 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області повернуло без виконання наказ про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 від 23.12.2020 №54/К-с у зв'язку із отриманням вказаної допомоги за 2020 рік, працюючи в Житомирському окружному адміністративному суді.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є невід'ємним правом фізичних і юридичних осіб, гарантованим Конституцією та законами України.
Пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
У відповідності до положень статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 136 Закону № 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020, зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Отже, виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, єдиною необхідною умовою для виплати судді допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, визначеного Законом № 1402-VIII, який є спеціальним нормативно-правовим актом, є надання судді щорічної оплачуваної відпустки. Водночас, Закон № 1402-VIII не містить будь-яких виключень з даного правила.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач працювала в Житомирському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді і матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримала як помічник судді, у зв'язку з чим, наказ №54/К-вс від 23.12.2020 був повернений відповідачем без виконання.
Водночас, відповідач у доводах апеляційної скарги вказує на те, матеріальна допомога на оздоровлення видається до відпустки або її частини суддям і іншим працівникам лише один раз на рік, і за своєю суттю прив'язана до бюджетного періоду.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та зазначає наступне.
Положеннями статті 92 Закону України «Про державну службу» визначено, що посада помічника судді належить до посад патронатної служби. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Так, частиною 1 статті 157 Закону № 1402-VIII визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Пунктом 18 розділу ІІ Положення про помічника судді, що затверджене Рішення Ради суддів України 18.05.2018 №21 визначено, що щорічні відпустки помічнику судді надаються в порядку, встановленому Кодексом законів про працю України та Законом України "Про відпустки", за його письмовою заявою, погодженою з безпосереднім керівником.
Пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. №1112 встановлено, що працівникам патронатної служби виплачується: матеріальна допомога для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріальна допомога для оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1112, є гарантованою виплатою працівникові патронатної служби, тобто особі з іншим статусом, аніж суддя, що виплачується в порядку та у розмірі, встановленому вказано постановою Кабінету Міністрів України, сфера дії якої не поширюється на суддів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно статті 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Таким чином, при затвердженні кошторису враховується виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, позивач, перебуваючи на посаді судді Корольовського районного суду м. Житомира, не отримувала допомогу на оздоровлення за 2020 рік на підставі статті 136 Закону №1402-VIII.
За наведених обставин справи та враховуючи, що позивач, як суддя Корольовського районного м. Житомира, набула право на виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.