Справа № 560/3506/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
04 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.03.2021 №1776/03-16 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі по тексту - Закон №3723-ХІІ), та зобов'язати відповідача з 04.03.2021 призначити та здійснити нарахування пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках від 03.03.2021 №31/21/2-66бд, від 03.03.2021 №31/21/2-65бд.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2021 позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачу з 19.03.2012 встановлено довічно другу групу інвалідності та з 13.03.2019 йому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
04.03.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Рішенням від 12.03.2021 №1776/03-16 пенсійний орган відмовив позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності згідно з Законом №889-VIII, нормами якого не передбачений такий вид пенсії.
Листом від 15.03.2021 №2200-0304-8/15081 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є невід'ємним правом фізичних і юридичних осіб, гарантованим Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.9 ст.37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Таким чином, особи, зазначені в п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII мають право в тому числі і на призначення пенсії по інвалідності.
З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги про те, що чинний Закон №889-VIII не передбачає пенсії по інвалідності для державних службовців, є необґрунтованими.
Крім того, Закон № 3723-XII не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (довідка МСЕК ХМ №247150) та має стаж на посаді державної служби 29 років, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.03.2021 вих. 31/21/2-66 бд.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , станом на 01.05.2016 позивач займав посаду заступника директора РСЦ МВС в Хмельницькій області.
Окрім того, як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії ХМ №247150, позивачу встановлено інвалідність ІІ групи (захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС) у період перебування на державній службі -19.03.2012.
Таким чином, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, його стаж державної служби складає більше 20 років, і станом на 01.05.2016 він займав посаду державного службовця, останній має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №822/524/18 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сторчак В. Ю.