02 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/722/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя: Віхрова В.С.) по адміністративній справі № 160/722/21
за позовом ОСОБА_2 до Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Офіс генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заборгованості та поновлення на посаді, -
Позивач ОСОБА_2 19.01.2021 року звернулася до суду із позовом до відповідачів Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Дніпропетровської обласної прокуратури, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Офіс генерального прокурора, в якому,з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 3 від 23.11.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки і метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_2
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1077к від 24.12.2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області;
- поновити ОСОБА_2 на посаді рівнозначній посаді прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31.12.2020 року і по день винесення рішення суду;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Другою кадровою комісією протиправно прийняте рішення № 3 від 23.11.2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, що мало наслідком видання керівником Дніпропетровської обласної прокуратури наказу № 1077к від 24.12.2020 року про звільнення позивача з посади. Позивач звертає увагу на відсутність підстав для звільнення на підставі п.9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» , а також на те, що вона є особою, яка призначена за результатами добору на посаду прокурора відповідно до п. 20 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ, оскільки пройшла усі етапи добору як особа, яка не займала посаду прокурора на день набрання чинності Законом № 113-ІХ. У зв'язку з викладеним позивач не повинна була проходити атестацію, передбачену Законом № 113-ІХ.
У відзиві на позов відповідач Дніпропетровська обласна прокуратура посилається на неправомірність доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу 3 особа Офіс генерального прокурора зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв'язку з чим просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року відповідає, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що позивач ОСОБА_2 з 08.10.2019 року працювала на посаді прокурора Верхньодніпровського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури, з 19.12.2019 року займала посаду прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Матеріали справи свідчать,що позивач 08.10.2019 року подала заяву Генеральному прокурору України про проходження атестації.
За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією прийнято рішення № 3 від 23.11.2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації.
Наказом керівника Дніпропетровської областної прокуратури № 1077к від 24.12.2020 року згідно рішення Другої кадрової комісії позивача на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» звільнено з посади прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Вважаючи рішення Другої кадрової комісії та наказ керівника Дніпропетровської областної прокуратури протиправними, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом.
Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини в цій справі склались з приводу результатів анонімного тестування, затверджених рішенням кадрової комісії, та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов'язаний врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі № 160/6204/20 від 21 вересня 2021 року, яка враховується судом апеляційцної інстанції при розгляді апеляційної скарги , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення ст. 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (ч.10 статті 131).
Законом України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
19 вересня 2019 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113 -IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури в частині кадрових питань. Встановлена Законом переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до цього законопроекту зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
Отже, проведення атестації прокурорів визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Відповідно до п.7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до п.7 - 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора № 221 від 3 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, який визначає процедуру надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур (далі - Порядок № 221).
Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Посилання у п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на нормативний припис - п. 9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, містить інший зміст положень цієї статті, які визначають загальні підстави для звільнення прокурорів, визначені Законом №1697-VII.
Прокурор відповідно до п. 9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Таким чином, посилання на п. 9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII і посилання в п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на п. 9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.
Порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, Верхвний Суд дійшов висновку, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.
Існування Закону №1697-VII та Закону № 113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон № 113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон № 113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.
Оскільки Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому п.9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), Верховний Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосовним є п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом №1697-VII.
Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на п. 9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку відповідно до Закону № 113-ІХ:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання).
Верховним Судом зазначено у справі за подібними правовідосинами, що керівником обласної прокуратури правомірно вказано у оскаржуваному наказі підставою звільнення з посади п. 9 ч.1 статті 51 Закону №1697-VII з огляду на правове врегулювання спірних правовідносин.
Пунктом 8 Розділу І Порядку встановлено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації згідно із пунктом 6 Розділу V Порядку є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч.1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 8 жовтня 2019 року подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та допуск до проходження атестації, підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації її буде звільнено з посади, та добровільно взяла участь у проходженні тестування.
Суд першої інстанції вірно зазначив про добровільний вибір позивачем процедури переводу до Жовтоводської окружної прокуратури шляхом проходження атестації, та оцінив твердження позивача про відсутність обов'язку проходження атестації після неуспішного складання атестації як необґрунтоване, оскільки позивачем свідомо обрано відповідну процедуру, скарги щодо відсутності обов'язку проходження атестації під час її проведення нею не подавалось.
При цьому суд вірно вказав, що п.20 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №113-ІХ, який передбачає право прокурорів взяти участь у доборі на вакантні посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, які з'явилися після звільнення прокурорів за власним бажанням, неуспішного проходження прокурорами атестації або з інших підстав, почав діяти з 15.03.2021 року, в той час як позивач подала заяву про проходження атестації до набрання чинності цим пунктом 8.10.2019 року , що не підтверджує право позивача на застосування вимог ст. 27 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно чинного законодавства першим етапом атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Відповідно до пунктів 4, 5 Розділу ІІ Порядку № 221 прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами цього тестування) для успішного складання іспиту, становить 70 балів. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Матеріали справи свідчать, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування позивач набрала 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, що підтверджується рішенням кадрової комісії № 3 від 23.11.2020 року У зв'язку з цим позивач визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію.
Суд першої інстанції, здійснивши аналіз доказів по справі, вірно зазначив, що акти щодо збою в роботі комп'ютерної техніки, з використанням якої проводилося тестування, скарги стосовно процедури проведення цього тестування,на некоректну роботу програмного забезпечення під час складання іспиту та спірність відповідей на поставлені запитання , що вплинуло на результат тестування, позивачем не складалися та не подавалися, а тому відсутні підстави для визнання рішення про неуспішне проходження атестації протиправним з наведених позивачем причин, оскільки не підтверджуються належними доказами, фактично є припущеннями позивача.
Відповідно до вимог Закону № 113-ІХ та Порядку № 233, якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж встановлений прохідний бал, це є підставою для недопущення прокурора до наступного етапу атестації і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Проведення тестування прокурорів, які на день набрання чинності Законом №113-ІХ займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, та успішне її проходження є загальною та необхідною умовою для переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
З урахуванням викладеного оскаржуване рішення Другої кадрової комісії № 3 від 23.11.2020 року є мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачем кількості балів за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
На підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту, прокуратурою області 24.12.2020 року правомірно прийнято оскаржуваний наказ № 1077к про звільнення позивача з посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 статті 51 Закону № 1697-VII.
Нормами Законом № 113-IX, який містить спеціальні норми для врегулювання спірних правовідносин, не встановлено заборони щодо звільнення позивача під час перебування на лікарняному, а тому перебування позивача на лікарняному через тимчасову непрацездатність зх 29.12.2020 року по 01.01.2021 року після видання оспорюваного наказу не є перешкодою для її звільнення з посади прокурора відповідно до п. 9 ч.1 статті 51 Закону № 1697-VII.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, у задоволення якої відмовлено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Викладене свідчить, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по адміністративній справі № 160/722/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 02 листопада 2021 року, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 04 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай