02 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/13043/21
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника відповідача Скепської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу на суму 211030,90 грн. від 14 травня 2019 року № Ф-13457-17.
2. Зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській області відкоригувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, фактичної підприємницької діяльності не здійснював, доходів від такої діяльності не отримував, від так вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-13457-17 складена Головним управлінням ДПС у Чернігівській області є безпідставною, протиправною та порушує його права.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
14 травня 2019 року Головне управління ДПС у Чернігівській області склало вимогу № Ф-13457-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) на суму 21030,90 грн.
Дізнавшись про таку вимогу, позивач оскаржив її до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд зазначає наступне.
Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена п. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 755- IV від 15,05.2003 року (далі - Закон № 755).
Згідно з п. 8 ст. 4 Закону N 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже, підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.
Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за N 1562/20300) (далі - Порядок N 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 N 1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за N 1553/26330) (далі - Порядок N 1162).
Згідно з п. 11.22 Порядку N 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку N 1162.
При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону N 2464).
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 N 435 (далі - Порядок N 435).
Пунктом 9 розд. II Порядку N 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов'язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок N 435).
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Розмір єдиного внеску для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску ( частина 5 статті 8 Закону №2464).
Таким чином, розміром мінімального страхового внеску за місяць є ЄСВ, розрахований з мінімальної заробітної плати.
Виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 2017, 2018 та 2019 роки відповідно Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ЗУ від 07.12.2017 №2246- VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», ЗУ від 23.11.2018 №2629- VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», мінімальний страховий внесок у місяць становить:
• у 2017 р. - 704 грн. 00 коп. (мінімальна зарплата 3200 грн.);
• у 2018р. - 819 грн.06 коп. (мінімальна зарплата 3723 грн.);
• у 2019р. - 918 грн. 06 коп. (мінімальна зарплата 4173 грн.).
Платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці, у томі числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. З частини 8 ст. 9 Закону № 2464, пункт 5 розділу ІУ Інструкції № 449).
З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464),
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
З поданих суду доказів вбачається, що згідно реєстраційних та облікових даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 , який був підприємцем на загальній системі оподаткування, знято з податкового обліку як фізичну особу-підприємця 05.03.2020.
Згідно п.2 ст.7 Розділу III Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно п.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 20.04.2020 заборгованість позивача з єдиного внеску становила 31371,56 грн., в тому числі, нарахування за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., нарахування за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн. (рівними частинами по 2457,18 грн. поквартально), нарахування за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн. (рівними частинами по 2754,18 грн. поквартально) та нарахування за перший квартал 2020 року на суму 2078,12 грн.
Зважаючи на наведене, судом встановлено, що виносячи вимогу від 14 травня 2019 року № Ф-13457-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) на суму 21030,90 грн. Головне управління ДПС у Чернігівській області діяло правомірно, обгрунтовано та у межах своїх повноважень.
Від так у суду відсутні правові підстави для її скасування.
Враховуючи викладене вище, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000) про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2021 року.
Суддя С.Л. Клопот