01 листопада 2021 року справа № 580/4515/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Паламаря П.Г.,
за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
представника позивача - Хворова В.В.(за ордером),
представника відповідача - Кисіль Ю.О. (за посадою),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до управління Держпраці у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205), в якому просить визнати дії управління Держпраці у Черкаській області протиправними та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від 02 березня 2021 року № ЧК 56/458/АВ/ТД-ФС-10.
19.07.2021 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. У період з 30.08.2021 по 06.09.2021 та з 07.09.2021 по 08.10.2021 розгляд справи не відбувався в наслідок тимчасової непрацездатності головуючого судді.
25.10.2021 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність порушення трудового законодавства внаслідок роботи працівників без укладення трудового договору, оскільки громадяни виконували роботи для позивача на підставі цивільно-правових договорів. При чому, постановою Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року закрито провадження про адміністративне правопорушення на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП України. Вказано, що відповідач фактично двічі притягнув позивача до адміністративної відповідальності за одне й теж правопорушення. З огляду на викладене прийняте рішення є незаконним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача заперечуючи проти позову, надав до суду відзив, в якому послався на те, що за результатами інспекційного відвідування складено акт яким зафіксовано, допуск працівників до роботи без укладання трудового договору. Внаслідок чого, у зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю, винесено постанову про накладення штрафу. При цьому, позивач був обізнаний про час та дату розгляду справи, а також відсутність притягнення до подвійної відповідальності позивача. За таких умов, адміністративний позов не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за основним видом діяльності “Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних, кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання”.
Наказом управління Держпраці у Черкаській області від 02.02.2021 №61-Н “Про проведення позапланового заходу (контролю) (інспекційне відвідування) ФОП ОСОБА_1 ” наказано провести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин та оформлено направлення від 02.02.2021 №59.
За результатами інспекційного відвідування складено акт від 16.02.2021 №ЧК56/458/АВ, примірник якого 16.02.2021 отримав ФОП ОСОБА_1 .
Згідно акту встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 21, ст. 24 КЗпП України, що виявились у допущенні працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, шляхом укладання цивільно-правових угод, які мають ознаки трудових договорів.
19.02.2021 ФОП ОСОБА_1 за вих. №17-05/1850 направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю зафіксованих актом від 16.02.2021 №ЧК56/458/АВ, яке позивач отримав 20.02.2021.
02.03.2021 заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В., внаслідок вчиненого ФОП ОСОБА_1 порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК 56/458/АВ/ТД-ФС-10, якою на позивача накладено штраф в розмірі 540000,00 грн. на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
03.03.2021 ФОП ОСОБА_1 за вих. №17-05/2314 направлено постанову, яка позивачем отримана 04.03.2021.
Позивач не погоджуючися з прийнятим рішенням, звернувся до суду.
Судом також встановлено, що 16.02.2021 посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області за наслідками здійсненого інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЧК56/458/АВ/П/ПТ щодо допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.
При цьому, постановою Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року скасовано постанову Черкаського районного суду Черкаської області про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнення останнього до відповідальності, а провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в дія складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі змісту постанови від 30.04.2021 Черкаського апеляційного суду у справі №707/395/21, останній не перевіряв правомірності висновків Черкаського районного суду Черкаської області щодо наявності у діях ОСОБА_1 порушень вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України № 413 у частині допуску ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, а саме рішення про закриття провадження у справі прийняте судом апеляційної інстанції виключно з огляду на те, що в постанові суду першої інстанції відсутні відомості про час та місце вчинення правопорушення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, (далі - Порядок 509).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.
У ч. 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У ст. 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 901, 902 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Отже, законодавством регламентовано відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудового договору.
При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі № 1840/2507/18, від 10.10.2019 у справі № 1840/2505/18 та є обов'язковими для суду при розгляді цієї справи.
Перевіряючи доводи позову, суд звертає увагу на те, що під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 були виявлені працівники, які виконували трудові функції у діяльності підприємства за відсутності укладених з ними трудових договорів, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Натомість ФОП укладено цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових договорів, а саме:
-01.02.2021 укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_3 , щодо надання послуг з випічки хлібобулочних виробів;
-01.02.2021 укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_2 , щодо надання послуг з випічки хлібобулочних виробів;
-03.02.2021 укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_4 , щодо надання послуг продавця.
Вищезазначені професії входять до переліку класифікатора професій України. Також суд зазначає, що у вищевказаних договорах відсутній характер, вид і об'єм робіт, послуг, які виконавець зобов'язувався виконувати.
З огляду на викладене, доводи позивача про те, що такі працівники виконували роботу на підставі цивільно-правових угод суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів цієї справи, вказані працівники виконували саме трудові функції в діяльності позивача, що обумовлені специфікою його діяльності, та не є послугами, які надаються за цивільно-правовими договорами про надання послуг у розумінні чинного законодавства.
А дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.
Суд критично відноситься до тверджень представника позивача щодо відсутності допуску до роботи без укладення трудового договору, оскільки укладені цивільно-правові договори на надання послуг не містять переліку завдань роботи, об'єму виконання робіт, очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам, що не є властивим для цивільно-правових договорів.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що позивач був зобов'язаний укласти із зазначеними працівниками саме трудові договори, але такого обов'язку не виконав, що свідчить про правомірність притягнення його до відповідальності шляхом прийняття управлінням Держпраці в Черкаській області спірної постанови.
Щодо посилання представника про притягнення позивача до подвійної відповідальності, то суд зазначає наступне.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 41 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 8500 грн.
Однак, постановою Черкаського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року скасовано постанову Черкаського районного суду Черкаської області про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнення останнього до відповідальності, а провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в дія складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі змісту постанови від 30.04.2021 Черкаського апеляційного суду у справі №707/395/21, останній не перевіряв правомірності висновків Черкаського районного суду Черкаської області щодо наявності у діях ОСОБА_1 порушень вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України № 413 у частині допуску ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, а саме рішення про закриття провадження у справі прийняте судом апеляційної інстанції виключно з огляду на те, що в постанові суду першої інстанції відсутні відомості про час та місце вчинення правопорушення.
З огляду на вищевикладені обставини, постанова Черкаського апеляційного суду від 30.04.2021 у справі №707/395/21 не може вважатись преюдиційним підтвердженням факту дотримання позивачем вимог трудового законодавства та відсутності з його боку порушень вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України № 413 у частині допуску ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору.
Твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що, винісши постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.03.2021 № ЧК 56/458/АВ/ТД-ФС-10, управління Держпраці у Черкаській області порушило вимоги статті 61 Конституції України щодо заборони подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення є помилковим та необгрунтованими.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, оскільки позивача з урахуванням постанова Черкаського апеляційного суду від 30.04.2021 у справі №707/395/21 не притягнуто до відповідальності, то такі обставини не відносяться до предмету спору саме в цій справі, не стосуються безпосередньо спірних правовідносин та не мають преюдиціального значення у розумінні чинного законодавства для вирішення цієї справи.
Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, суд приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…”.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, та врахувавши приписи ЦК України, суд вважає винесену постанову про накладення штрафу правомірною.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже з вищевикладеного вбачається що відповідачем доведено відсутність цивільних правовідносин при виконанні робіт та допущення позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору.
Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають до відшкодування.
Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР
Повний текст рішення виготовлено 04.11.2021