22 жовтня 2021 року справа № 580/7221/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
17.09.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів роботи та навчання до страхового стажу;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача: період навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в міському ПТУ №9 м. Донецька, період роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у ВЧ №71549, з січня 1993 до жовтня 1994 в КП “Пролетарське”, період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2005 до 31.08.2006, з 01.10.2013 до 31.03.2021;
зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за віком з урахуванням наявного страхового стажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача для обчислення пенсії вищевказані періоди його навчання та роботи, який підтверджується відповідними документами та записами у трудовій книжці. Тому просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
18.10.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачу не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 з огляду на відсутність копії диплома, період роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у зв'язку з необхідністю перевірки довідки Центрального архіву МО РФ, період роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року, оскільки довідки про стаж видані на тимчасово окупованій території, період здійснення підприємницької діяльності ФОП з 01.01.2005 до 31.08.2006 та з 01.10.2013 до 31.03.2021 у зв'язку з відсутністю даних персоніфікованого обліку про сплату єдиного внеску. Отже, підстав для врахування вказаних періодів немає.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов встановив таке.
Рішенням відповідача від 20.05.2021 позивачу з 19.05.2021 призначено пенсію за віком. Визначено страховий стаж позивача 28 років 8 місяців та 3 дні.
09.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування йому до страхового стажу:
- період навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в міському ПТУ №9 м. Донецька;
- період роботи з 26.11.1987 до 15.07.1992 у ВЧ №71549;
- період роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року в КП “Пролетарське”;
- період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2005 до 31.08.2006 та з 01.10.2013 до 30.04.2021.
До заяви позивач додав копії: довідки Центрального архіву МО РФ від 13.04.2021 №5/130149; копій довідок архівного відділу адміністрації м. Донецька від 05.04.2021 №З-18/05-06 та №З-19/05-06; копію довідки навчального закладу «Донецький електрометалургійний технікум» від 07.04.2021 №165; копію диплому міського ПТУ №9 м.Донецька серії НОМЕР_1 ; копію виписки з ЄДР та свідоцтва про державну реєстрацію; копію військового квитка серії НОМЕР_2 ; копію трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Листом від 02.08.2021 №5208-5125/З-03/8-2300/21 відповідач повідомив позивача, що позивачу не зараховано до страхового стажу: період навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979, оскільки копія диплома до заяв від 30.04.2021 та від 20.05.2021 не надавалась; період роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у зв'язку з необхідністю перевірки довідки Центрального архіву МО РФ від 13.04.2021 №5/130149; період роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року, оскільки довідки про стаж видані на тимчасово окупованій території; період здійснення підприємницької діяльності ФОП з 01.01.2005 до 31.08.2006 та з 01.10.2013 до 31.03.2021 у зв'язку з відсутністю даних персоніфікованого обліку про сплату єдиного внеску.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в міському ПТУ №9 м. Донецька, суд зазначає таке.
На підставі п. "д" ч. 3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 ст.38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (далі - Закон №103/98-ВР) визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, час навчання позивача за фахом зараховується у період роботи за спеціальністю.
Аналогічне застосування наведених норм Закону №103/98-ВР викладене у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №569/15943/16-а.
Суд врахував, що наявною у матеріалах справи копією диплому серії НОМЕР_1 від 11.07.1979 підтверджується навчання позивача у 1976-1979 роках у середньому професійно-технічному училищі №9 м. Донецька та здобуття ним професії газоелектрозварника 4 розряду.
Навчання у вказаному закладі освіти з 01.09.1976 до 03.07.1979 підтверджено також довідкою Донецького електрометалургійного технікумі від 07.04.2021 №165.
Оскільки документально підтверджено навчання позивача в період з 01.09.1976 до 03.07.1979 в середньому професійно-технічному училищі №9 м. Донецька, суд дійшов висновку про необхідність зарахування цього періоду до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у ВЧ №71549, суд зазначає таке.
Відповідно до довідки центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 13.04.2021 №5/130149 позивач працював водієм, механіком, начальником гаражу з грудня 1987 року до липня 1992 року.
Вказана довідка містить посилання на відповідні накази про прийняття позивача на посаду водієм 2 класу (наказ командира ВЧ 71549 від 09.12.1987 №114) та про звільнення позивача з посади з 15.07.1992 у зв'язку з закінченням трудового договору (наказ від 14.07.1992 №81).
Суд врахував, що період роботи до 15.07.1991 позивачу зарахований на підставі інформації про сплату членських внесків. Отже, спірним є період з 16.07.1991 до 15.07.1992.
Суд звертає увагу, що підставою його незарахування відповідач вказав необхідність перевірки вказаної вище довідки Центрального архіву МО РФ від 13.04.2021 №5/130149.
Так, відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Оскільки відповідачем враховано до страхового стажу позивача лише частину періоду його роботи у ВЧ 71549 з 26.11.1987 до 15.07.1991, зазначений у довідці Центрального архіву МО РФ від 13.04.2021 №5/130149, водночас інша частина такого стажу з 16.07.1991 до 15.07.1992 позивачу не врахована, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав та доказів не врахування такого стажу.
Тому суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у ВЧ 71549 з 16.07.1991 до 15.07.1992.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду роботи з січня 1993 до жовтня 1994 в КП “Пролетарське”, суд зазначає, що вказаний стаж підтверджується довідками архівного відділу адміністрації м. Донецька від 05.04.2021 №З-18/05-06 та №З-19/05-06 про отриману позивачем заробітну плату в КП “Пролетарське” з січня 1993 до жовтня 1994.
Що стосується доводів відповідача про те, що вказані довідки видані на тимчасово окупованій території та не можуть бути взяті до уваги, суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17.
Верховний Суд у вказаному рішенні підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
На думку Верховного Суду у вказаному рішенні у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що довідки архівного відділу адміністрації м. Донецька від 05.04.2021 №З-18/05-06 та №З-19/05-06 про отриману позивачем заробітну плату в КП “Пролетарське” з січня 1993 до жовтня 1994, не підтверджують наявності стажу позивача та не підлягають врахуванню, оскільки видані органами окупаційної влади.
Оскільки вищевказані довідки, які надавались до органу Пенсійного фонду України, підтверджують роботу позивача у КП “Пролетарське” з січня 1993 до жовтня 1994, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вищевказаного страхового стажу.
Також суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2005 до 31.08.2006, з 01.10.2013 до 31.03.2021, суд зазначає таке.
Згідно з абз.3 підп.2 п.2.1 Розділу 2 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за період січень 2005 року - серпень 2006 року та жовтень 2013 року - березень 2021 року стосовно позивача відсутні відомості про здійснення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків, що є умовою для зарахування такого періоду до страхового стажу.
Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2005 до 31.08.2006, з 01.10.2013 до 31.03.2021, а протилежні доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в ПТУ №9 м. Донецька, періоду роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у ВЧ №71549 та періоду роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року в КП “Пролетарське”.
Зважаючи, що татка відмова не є предметом спору, суд на виконання ст.9 КАС України вирішив вийти за межі позовних вимог та визнати оформлену листом від 02.08.2021 №5208-5125/З-03/8-2300/21 відмову протиправною.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в ПТУ №9 м. Донецька, період роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у ВЧ №71549, період роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року в КП «Пролетарське».
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частково пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 681,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною, оформлену листом від 02.08.2021 №5208-5125/З-03/8-2300/21 відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в середньому професійно-технічному училищі №9 м.Донецька, періоду роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у військовій частині № НОМЕР_4 , періоду роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року в колективному підприємстві «Пролетарське».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) період навчання з 01.09.1976 до 03.07.1979 в середньому професійно-технічному училищі №9 м. Донецька, період роботи з 16.07.1991 до 15.07.1992 у військовій частині № НОМЕР_4 , період роботи з січня 1993 року до жовтня 1994 року в колективному підприємстві «Пролетарське» та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням цього стажу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня 00 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ