02 листопада 2021 року м. Рівне №460/1227/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії із відмови перерахувати і виплатити позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року додаткову та державну пенсії, які визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язати відповідача провести відповідні перерахунок та виплату;
2) визнати протиправними дії відповідача із відмови нарахувати і виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована в грудні 2011, а виплачена у серпні 2019 року, згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а також зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату такої компенсації.
За змістом позовної заяви вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що вона перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії та є особою, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. В період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідач безпідставно виплачував їй пенсійні виплати, передбаченні статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, а не встановлених нормами відповідного Закону. Крім того, на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11, відповідачем здійснено фактичну виплату перерахованих сум пенсії шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок позивача лише 20 вересня 2019 року. Вказувала, що порушення строків виплати належних сум пенсії з вини пенсійного органу зумовлює його обов'язок здійснити компенсацію втрати частини грошових доходів, без обмеження будь-яким строком. Просила позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на відсутність підстав для проведення перерахунку спірних пенсійних виплат, а також нарахування спірної компенсації З огляду на викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 19 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дій відповідачі із відмови перерахувати і виплатити позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року додаткову та державну пенсії, які визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язання відповідача провести відповідні перерахунок та виплату.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11, що набрала законної сили 02 грудня 2011 року, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року позивачу - ОСОБА_1 , пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату позивачу - ОСОБА_1 , пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року, з урахуванням виплаченої частини пенсій.
Довідкою Рівненського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 24 лютого 2020 року № 60 стверджується, що 20 вересня 2019 року на банківський рахунок позивача зараховано кошти в сумі 27098,14грн згідно з постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11.
26 грудня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила, зокрема, провести нарахування та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з судовим рішенням по справі № 2-а-691/11.
Листом від 05 лютого 2020 року за № Ж-6471/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивачу, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18листопада 2014 року в справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року в справі № 21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року в справі № 523/1124/17, від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 5 жовтня 2018 року в справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року в справі № 814/1428/18, від 8 серпня 2019 року в справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин в розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та з метою відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних позивачу сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсійним органом пенсії в меншому розмірі, що встановлено постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
А відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 3 вересня 2014 року № 440, якими передбачений інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
З приводу доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так як фактична виплата належної йому суми пенсії за судовим рішенням здійснена лише 20 вересня 2019 року, а до суду вона звернулася 24 лютого 2020 року.
Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відтак враховуючи, що постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11 орган Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 18 серпня 2010 року, фактичну виплату сум перерахованої пенсії відповідачем проведено 20 вересня 2019 року, тому компенсація за період затримки виплати перерахованої пенсії підлягає нарахуванню та виплаті за період з 18 серпня 2010 року по 20 вересня 2019 року, а не з грудня 2011 року по серпень 2019 року як про це просить позивач.
Аналогічна правова позиція щодо визначення періоду для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною його виплатою висловлена Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року по справі № 240/11439/19 (адміністративне провадження № К/9901/14087/20).
Наведені вище обставини зумовлюють необхідність виходу за межі позовних вимог на підставі частини другої статті 9 КАС України з метою повного захисту порушених прав позивача.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11 в сумі 27098,14грн за період з 18 серпня 2010 року по 20 вересня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.
Повний текст рішення складений 02 листопада 2021 року
Суддя Д.Є. Махаринець