про залишення позову без розгляду
02 листопада 2021 року м. Рівне №460/1227/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/1227/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому вона просить суд:
1) визнати протиправними дії із відмови перерахувати і виплатити позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року додаткову та державну пенсії, які визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язати відповідача провести відповідні перерахунок та виплату;
2) визнати протиправними дії відповідача із відмови нарахувати і виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована в грудні 2011, а виплачена у серпні 2019 року, згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а також зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату такої компенсації.
За змістом позовної заяви вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що вона перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії та є особою, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. В період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідач безпідставно виплачував їй пенсійні виплати, передбаченні статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, а не встановлених нормами відповідного Закону. Крім того, на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11, відповідачем здійснено фактичну виплату перерахованих сум пенсії шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок позивача лише 20 вересня 2019 року. Вказувала, що порушення строків виплати належних сум пенсії з вини пенсійного органу зумовлює його обов'язок здійснити компенсацію втрати частини грошових доходів, без обмеження будь-яким строком. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року, після відкриття провадження у справі, позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду, зокрема, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Разом з тим, у встановлений судом строк позивач заяву про поновлення попущеного строку звернення до суду з даним позовом не подала.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03 березня 2020 року № 283/04-02-16, у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року позивач отримувала пенсійні виплати, передбаченні статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11, що набрала законної сили 02 грудня 2011 року, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року позивачу - ОСОБА_1 , пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату позивачу - ОСОБА_1 , пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18 серпня 2010 року по 09 березня 2011 року, з урахуванням виплаченої частини пенсій.
Довідкою Рівненського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 24 лютого 2020 року № 60 стверджується, що 20 вересня 2019 року на банківський рахунок позивача зараховано кошти в сумі 27098,14грн згідно з постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11.
Отже, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт здійснення 29 вересня 2019 року повної виплати позивачу заборгованості на виконання постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 березня 2011 року по справі № 2-а-691/11.
У відповідь на заяву позивача від 26 грудня 2019 року щодо перерахунку пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а також нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати на виконання судового рішення, відповідач листом від 05 лютого 2020 року року за № Ж-6471/07.1-59 повідомив заявнику про відсутність правових підстав для проведення відповідних перерахунку пенсійних виплат та нарахування компенсації.
Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, в лютому 2020 року звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року), в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року в справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі № 340/1019/19).
У цій справі позивач 26 грудня 2019 року звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просила, зокрема, провести перерахунок пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, що свідчить про те, що позивач лише в грудні 2019 року виявила належну зацікавленість та вчинила активні дії щодо отримання спірних пенсійних виплат за 2014 рік в належних розмірах.
З огляду на наведені вище висновки, суд уважає, що отримання позивачем листа відповідача від 05 лютого 2020 року № Ж-6471/07.1-59 у відповідь на її заяву про нарахування спірних пенсійних виплат не може змінювати момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата в даному випадку прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у відповідній частині позовних вимог.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог та не навела при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку, позаяк, остання взагалі не подала до суду заяви про поновлення такого строку.
Зазначена позиція відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 03 вересня 2021 року по справі № 460/1904/19, що відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України також враховані судом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про залишення даного позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій із відмови перерахувати і виплатити позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року додаткову та державну пенсії, які визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язання відповідача провести відповідні перерахунок та виплату.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Оскільки в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача з відмови у нарахуванні та виплаті компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, а також зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату такої компенсації строк звернення до суду позивачем не пропущений, тому суд приходить до висновку про продовження розгляду справи в названій частині вимог.
Керуючись частиною третьою статті 123, статтею 171, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі № 460/1227/20 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови перерахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року додаткову та державну пенсії, які визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести відповідні перерахунок та виплату, - залишити без розгляду.
Продовжити розгляд адміністративної справи № 460/1227/20 в решті позовних вимог.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 02 листопада 2021 року
Суддя Д.Є. Махаринець