04 листопада 2021 р. № 400/4949/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державна служба України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 4, м. Київ 135, 01135,
про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.06.2021 № 281697,
Позивач звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 281697 від 10.06.2021.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним перевозився сипучий вантаж-зерно жита. Транспортний засіб після проходження габаритно-вагового контролю тимчасово не затримувався та плата за проїзд не визначалась. Сипучий вантаж може переміщуватись по всіх осях, тому зважування не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на вісь. Відсутня методика виконання поосьових навантажень на вантажні транспортні засоби у русі в України, тому результати зважування не можуть бути достовірними. Також дозвіл взагалі не видається на сипучий вантаж, оскільки це не передбачено чинним законодавством.
Відповідач, третя особа надали суду відзив, в якому позов не визнають, оскільки дії посадових осіб при проведенні рейдової перевірки були здійсненні з додержанням вимог чинного законодавства та відповідно до Закону України “ Про автомобільний транспорт”, постанов КМУ №1567 від 08.11.2006, № 879 від 27.06.2009. При здійсненні перевірки позивач не надав дозвіл на перевезення вантажу. Відповідно до положень Порядку № 879 транспортний засіб можуть зупиняти працівники Державної автомобільної інспекції, а не працівники Укртрансбезпеки. Відсутність методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів, тому спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
21.05.2021 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль транспортного засобу MAN, д/н НОМЕР_1 та причеп, д/н НОМЕР_2 , який належить позивачу та який здійснював перевезення. Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст.48 Закону України « Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм на строєну вісь 10%, але не більше 20%, чим порушено абз.15 ч.1 ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт», про що працівниками Укртрансбезпеки був складений акт № 280404 від 21.05.2021.
Акт № 0051127 від 21.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів свідчить, що фактична вага на строєну вісь складала 24,35т при нормативно допустимій 22 т.
Постановою від 10.06.2021 № 281697 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз.15 ч.1 ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу .
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” N 1567 від 08.11.2006 передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні , виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України “ Про автомобільний транспорт”.
Позивач у позові зазначає, що після проходження габаритно-вагового контролю транспортний засіб продовжив свій рух по маршруту і тимчасово не затримувався та не сплачував плату за проїзд.
Стосовно не зупинення транспортного засобу та не стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, суд зазначає, що така бездіяльність інспекторів Укртрансбезпеки позивачем не оскаржується та не впливає на правомірність винесеної постанови (Аналогічна позиція викладена у постанові ВС № 817/1051/16 від 09.08.2019).
Позивач зазначає, що ним перевозився сипучий вантаж, який може переміщуватись по всіх осях транспортного засобу під час руху, тому зважування не може дати достовірних результатів.
Але автомобіль на ваги заїжджає повільно зі швидкістю 5-6 км на годину, тому така швидкість руху не може привести до зміщення вантажу ( аналогічна позиція висловлена у постанові ВС по справі № 803/1540/16 від 24.07.2019).
Також позивач посилається на відсутність методики виконання вимірювань по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі на транспортних засобах з рідким вантажем, тому відсутність методики не може свідчить про беззаперечну достовірність отриманих результатів зважування.
Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв'язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування(Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16).
Матеріали справи свідчать, що підставою для видання спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN.
Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Суд встановив, що такого дозволу у позивача немає, а отже за описаних обставин відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ (Аналогічна позиція висловлено у постановах ВС від 24.07.2019 по справі № 803/1540/16, від 01.07.2020 по справі № 803/50/17).
Позивач також обґрунтовує позовні вимоги тим, що п.22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів з перевищенням на осі або фактичну масу 40т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється, тому чинним законодавством взагалі забороняється оформлення дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем.
Але ст.48 Закону України “ Про автомобільний транспорт” не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція ст.60 Закону України “ Про автомобільний транспорт” передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.
Оскільки Закон має вищу юридичну силу, ніж Правила дорожнього руху, тому суд застосовує норми Закону.
Також позивач не надав суду доказів, що він звертався за видачею дозволу, а йому було відмовлено. Відтак, спірна постанова прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.
Посилання позивач на практику Верховного суду від 12.04.2018 по справі № 816/2329/13а, від 16.01.2018 по справі № 826/442/13а, від 12.06.2018 по справі № 821/579/17 не приймається судом до уваги, оскільки застосовуються правові позиції Верховного суду висловлені пізніше в 2019 та 2020 роках.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати не розподіляються та покладається на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.06.2021 № 281697 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко