Постанова
Іменем України
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 332/2045/20
провадження № 61-13534св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК ТОРГСТРОЙ» (далі - ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, стягнення заборгованості за договорами позики.
Позовна заява мотивована тим, що 04 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно з яким позивач передав ОСОБА_4 50 000 доларів США, що підтверджується розпискою ОСОБА_4
07 липня 2017 року між позивачем та ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» було укладено нотаріально посвідчений договір позики на суму 800 000 грн, які вказане товариство зобов'язалося повернути ОСОБА_1 до 07 липня 2020 року.
24 квітня 2019 року між позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про заміну боржника у зобов'язанні, з моменту підписання якого новий боржник ОСОБА_2 зобов'язався до 31 грудня 2019 року повернути заборгованість за договором позики, укладеним 04 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Того ж дня був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_4 поручився перед ОСОБА_1 за виконання всіх зобов'язань за вищевказаними договорами позики.
24 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було укладено договір застави, за яким в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 04 травня 2017року ОСОБА_2 (заставодавець) передав позивачу, як заставодержателю, у заставу належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ», розмір якої становив 50 % від розміру статутного капіталу цього товариства.
В обумовлені договорами позики строки позичальники взяті на себе зобов'язання не виконали, борг не повернули, а частина заставного майна без згоди заставодержателя була відчужена заставодавцем ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь суму боргу у розмірі 1 382 500 грн; стягнути солідарно з ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 800 000 грн; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року, сторонами якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства відмовлено.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 1 382 500 грн.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 800 000 грн відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки договір купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року є неукладеним та не відбувся, бо є невчиненим, то цей договір не створив правових наслідків у вигляді переходу від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 прав на частку у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ».
Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що позичальник взяті на себе зобов'язання не виконав, у визначений договором строк кошти не повернув, а тому вся сума заборгованості підлягає стягненню у солідарному порядку як з боржника, так і з поручителя.
Відмовляючи додатковим рішенням від 26 січня 2021 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 800 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що відповідна квитанція підтверджує фактичне повернення товариством грошових коштів у сумі 800 000 грн за договором позики від 07 липня 2017 року.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року скасовано, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства закрито.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд його вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства віднесено до юрисдикції господарського суду.
Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року у цій справі, яким вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики, залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, апеляційний суд виходив із того, що у цій справі спір виник щодо неправомірності відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» за договором купівлі-продажу, укладеним між учасником товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який на час розгляду спору судом першої інстанції набув статусу учасника товариства.
Суд зазначив, що оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі щодо правомірності відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині закриття провадження у справі і передати справу в цій частині для продовження розгляду до апеляційного суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій залишив поза увагою, що у цій справі позивач звернувся до суду як фізична особа та не є учасником товариства (у тому числі таким, що вибув), відповідачі (сторони оспорюваного договору) також є фізичними особами.
Зазначає, що він вже звертався у порядку господарського судочинства до суду з позовом щодо оскарження набуття ОСОБА_5 права на частку у статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», але ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2021 року у справі № 908/608/21 ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження із посиланням на те, що спірні правовідносини не пов'язані з корпоративними правами, вимоги фізичної особи ОСОБА_1 є похідними від майнових прав (право застави), а тому спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Ну думку заявника, позовні вимоги не направлені на захист корпоративних прав, а тому цей спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Зелена Р. В. просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
30 серпня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 07 липня 2017 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», як позичальником, було укладено нотаріально посвідчений договір позики на суму 800 000 грн зі строком повернення до 07 липня 2020 року.
06 липня 2020 року на виконання умов договору позики ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» внесло на депозит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О. В. 800 000 грн для передачі ОСОБА_1 для виконання зобов'язання за договором позики від 07 липня 2017 року.
07 липня 2020 року приватний нотаріус повідомив ОСОБА_1 про внесення товариством в депозит грошових коштів в рахунок погашення боргу, 25 серпня 2020 року платіжними дорученнями №№ 15, 16 вказані кошти були зараховані на рахунок ОСОБА_1 .
Установлено, що факт повернення боржником ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» належних ОСОБА_1 за договором позики коштів позикодавцем не заперечувався.
04 травня 2017 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_4 , як позичальником, був укладений договір позики на суму 50 000 дол. США зі строком повернення - не пізніше 30 грудня 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_4
23 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір, яким змінили строк повернення позики за вищевказаним договором до 31 грудня 2019 року.
24 квітня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про заміну боржника у зобов'язанні, за умовами якого боржник ОСОБА_4 замінюється новим боржником ОСОБА_2 , тобто відбувається переведення боргу у зобов'язанні із поверненню ОСОБА_1 до 31 грудня 2019 року грошових коштів у національній валюті гривні у сумі, яка буде еквівалентна 50 000 (п'ятдесяти тисячам) доларів США за середнім комерційним курсом продажу долару США (або за згодою кредитора - за курсом НБУ) на дату фактичного повернення грошових коштів.
24 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким останній поручився відповідати за виконання всіх зобов'язань нового боржника ОСОБА_2 , що виникли із договору про заміну боржника від 24 квітня 2019 року, та ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», що виникли із договору позики від 07 липня 2017 року.
24 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було укладено договір застави, за яким в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 04 травня 2017 року ОСОБА_2 (заставодавець) передав позивачу (заставодержатель) у заставу належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ», розмір якої становив 50 % від розміру статутного капіталу цього товариства.
За договором купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року частина заставного майна без згоди заставодержателя була відчужена заставодавцем ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін додаткового рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2021 року в касаційному порядку не оскаржується, тому на предмет законності й обґрунтованості в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється у відповідності до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом пункту 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Спір у справі, що розглядається, стосується правовідносин щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» за договором купівлі-продажу від 30 липня 2019 року, укладеним між учасником товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який на час розгляду спору судом першої інстанції набув статусу учасника товариства.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у цій справі, вказує про порушення прав позивача як заставодержателя за договором застави від 24 квітня 2019 року, предметом застави в якому визначена частка у статутному капіталі ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ», що в подальшому без згоди заставодержателя була відчужена заставодавцем ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 30 липня 2019 року.
Тобто правовою підставою для виникнення спору в цій справі стало укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 30 липня 2019 року, предметом якого є відчуження частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ».
Те, що спір про недійсність договору виник між фізичними особами, не змінює його правової природи як спору з правочину щодо частки в статутному капіталі товариства, розгляд якого віднесено до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.
Винятком із зазначеного правила, згідно пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, є лише спори щодо правочинів у сімейних та спадкових правовідносин, тобто спори щодо дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).
Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених норм процесуального права, дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі щодо правомірності відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2021 року по справі № 908/608/21 ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування реєстраційної дії/запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмовлено, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є необґрунтованими з огляду на відмінність предмету позовних вимог та доводів, відображених у цих позовах.
Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, також не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині закриття провадження - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року в частині скасування рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року та закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун