Ухвала
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 761/17653/13
провадження № 61-16017ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року
та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року
за нововиявленими обставинами у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
(далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), який є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня
2013 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року про виправлення описки,
позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
Звернуто стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 у сумі 7 752 791,61 грн за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року, який укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» (що є правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк»)
та ОСОБА_2 , на забезпечення якого позивачем укладено іпотечний договір від 28 лютого 2008 року з ОСОБА_1 , предметом якого є нежиле приміщення № АДРЕСА_1 , загальною площею 206,10 кв. м, яке належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 серпня 2008 року за № 1107-В, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на вказане нежиле приміщення за ціною, встановленою за вартістю, визначеною на момент набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у сумі 4 019 000 грн без ПДВ.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову
ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 19 липня 2017 року рішення апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року залишено в силі.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 жовтня 2017 року у допуску
до провадження Верховного Суду України справи за позовом
ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відмовлено.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня
2013 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року (яке набрало законної сили), з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року про виправлення описки, звернуто стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 у сумі 7 752 791,61 грн
за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії
від 28 лютого 2008 року, який укладений між ПАТ «Укрсоцбанк»
(що є правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 ,
на забезпечення якого позивачем укладено іпотечний договір від 28 лютого 2008 року з ОСОБА_1 , предметом якого є нежиле приміщення № 153
у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею
206,10 кв. м, яке належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 серпня 2008 року за № 1107-В, виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на вказане нежиле приміщення за ціною, встановленою за вартістю, визначеною на момент набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у сумі 4 019 000 грн без ПДВ.
Проте, заявник зазначив, що в звіті про оцінку майна, що перебуває в іпотеці в ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 28 лютого
2008 року, наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП «Енергомакс», що розглядався у вказаній справі, наявна помилка у розрахунках вартості предмета іпотеки, що підтверджено листом ТОВ «Інвесткон» від 30 жовтня 2019 року. Зазначена помилка є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом, проте існувала на час ухвалення судового рішення, та не була відома на час розгляду справи, у зв'язку з чим, рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня
2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 20214 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що заявником під час розгляду справи по суті чи перегляді рішення суду в попередніх інстанціях не доведено належними та допустимими доказами іншої, значно відмінної, вартості предмета іпотеки станом на 2013 рік, чи завідомо неправдивості вказаного висновку експерта. Отже, наведені заявником матеріально-правові факти не є нововиявленими обставинами в розумінні закону, не мають значення для правильного вирішення спору, оскільки не містять істотних даних, які могли б вплинути на наслідки розгляду справи інакше, ніж її було вирішено, та не нівелюють ті висновки, якими фактично суд керувався під час вирішення цього спору.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що помилка в розрахунках вартості предмета іпотеки, допущена суб'єктом оціночної діяльності
ПП «Енергомакс» у звіті про оцінку вартості майна, є істотною для справи обставиною. Таким чином, наявність такої кількості істотних порушень
ПП «Енергомакс» при здійсненні звіту з оцінки майна свідчить про нікчемність такого документа й про можливість його застосування при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), а також у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 911/3148/15 та від 06 червня 2018 року у справі № 922/3699/17.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року отримано 30 серпня 2021 року, що підтверджується копією конверта Київського апеляційного суду щодо направлення копії постанови від 18 серпня
2021 року на адресу заявнику, а також інформацією щодо направлення поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта», з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статте 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною п'ятою статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним,
і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21)
та від 14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження
№ 61-14168ск21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами),
що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В ухвалі Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 370/1333/19 (провадження № 61-14603зно21) вказано, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який,
inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2011 року
у справі «Желтяков проти України»).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення «Праведная проти Росії», від 18 листопада 2004 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 вказував, що у звіті про оцінку майна,
що перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 28 лютого 2008 року, наданого суб'єктом оціночної діяльності
ПП «Енергомакс», що розглядався у вказаній справі, наявна помилка
у розрахунках вартості предмета іпотеки, що підтверджено листом
ТОВ «Інвесткон» від 30 жовтня 2019 року. Така помилка є істотною для справи обставиною, що не було встановлена судом, проте існувала на час ухвалення судового рішення, та не була відома на час розгляду справи,
у зв'язку з чим, рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року
за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України зважаючи на наступне.
Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому
і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
При цьому, звіт про оцінку майна є доказом у справі, проте для суду не є обов'язковим і оцінюється у взаємозв'язку і сукупністю з іншими доказами, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевказані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили із того, що наведені заявником підстави не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки при належному виконанні своїх процесуальних обов'язків у змагальному процесі могли бути встановлені при розгляді справи, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Посилання в касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження
№ 14-501цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), а також у постановах Верховного Суду
від 11 квітня 2018 року у справі № 911/3148/15 та від 06 червня 2018 року
у справі № 922/3699/17, колегія суддів не бере до уваги, оскільки касаційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду без змін, якою заяву ОСОБА_1
про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 29 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 423, 429 ЦПК України) є очевидним, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року - необґрунтованою.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня
2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 серпня
2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1
про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 29 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв