03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2847/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерджі" (далі - ТОВ "Альтенерджі", відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021
у справі № 922/2847/20
за позовом ТОВ "ПК "НОВА" (попереднє найменування ТОВ "Птахокомплекс "Морозівка Агро") - (далі - ТОВ "ПК "НОВА", позивач)
до ТОВ "Альтенерджі"
про стягнення коштів в розмірі 60 000,00 грн,
ТОВ "Альтенерджі" 12.10.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (дата складання повного тексту - 25.06.2021) у справі № 922/2847/20; прийняти нове рішення, яким в позові про стягнення коштів, використаних на отримання нового виробу - відмовити. Також скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження у справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/2847/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І.Б.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Харківської області від 22.03.2021, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 922/2847/20, позовні вимоги задоволено повністю; cтягнуто з ТОВ "Альтенерджі" на користь ТОВ "Птахокомплекс "Морозівка Агро" грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн та судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ "Альтенерджі" у контексті оскаржуваних судових рішень у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 922/2847/20 є стягнення коштів в розмірі 60 000,00 грн, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Разом з тим Господарським судом Харківської області ухвалою від 23.03.2020 про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу № 922/2847/20 віднесено до категорії малозначних.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених вище норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, ТОВ "Альтенерджі" у поданій касаційній скарзі зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується нагальної проблеми утилізації курячого посліду, яка наразі не вирішена, при цьому відповідачем винайдено унікальне її вирішення, про що висвітлено у ЗМІ (часопис «Реклама на село» № 14 (1016) від 22 липня 2021 року, стор. 4), проте суди попередніх інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права помилково віднесли контракт на виконання технологічних робіт на розробку нового виробу та нової технології до договору підряду.
Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що дана справа становить значний суспільний інтерес.
При цьому, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для ототожнення інтересів ТОВ "Альтенерджі" із суспільним інтересом.
Також слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою "Альтенерджі" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 922/2847/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з наявністю підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, додана до матеріалів касаційної скарги заява про поновлення строку на касаційне оскарження, залишається Судом без розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерджі" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 922/2847/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос