Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"04" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3319/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
без виклику учасників справи
розглянувши заяву (вх.№24996 від 25.10.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 23-А; код ЄДРПОУ: 34589431)
до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132; код ЄДРПОУ: 14310052)
про стягнення заборгованості
18.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" основну заборгованість у розмірі 43 940,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 131,91 грн., 3% річних у розмірі 252,81 грн., пеню у розмірі 1 295,33 грн., штраф у розмірі 3 075,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Також, позивач в позовній заяві та у заяві про відмову від частини позовних вимог просив суд вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" основну заборгованість у розмірі 28 940,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 131,91 грн., 3% річних у розмірі 252,81 грн., пеню у розмірі 1 295,33 грн.., штраф у розмірі 3 075,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. В частині стягнення заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. основної заборгованості провадження у справі закрито.
Також, судом надано сторонам строк протягом п'яти днів з дня отримання даного рішення суду для надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо (за необхідності).
Попереджено сторін, що у разі ненадання сторонами вищезазначених документів у строк встановлений судом питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде розглянуто судом за наявними в матеріалах справи документами.
25.10.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява (вх.№24996 від 25.10.2021) про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в якій просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з рекомендованого поштового повідомлення, повернутого на адресу суду 23.10.2021, вищезазначене рішення суду відповідачем бу4ло отримано 22.10.2021 за довіреністю.
Проте, станом на 04.11.2021 від відповідача жодних пояснень, клопотань чи заперечень щодо заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу не надходило.
Відповідно до ч.3. ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши заяву (вх.№24996 від 25.10.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд приходить до висновку про задоволення заяв з наступних підстав.
Так, позивач в заяві про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу просить суд стягнути з останнього грошову суму у загальному розмірі 6 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд також враховує, що в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просив суд у разі задоволення позову стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу та надав попередній розрахунок судових витрат у розмірі 10 000,00 грн.
Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатом Сиромятниковим Едуардом Олександровичем на момент розгляду справи господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги б/н від 10.08.2021 та ордером серії АЕ №1087012.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивач надав суду копії: додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги б/н від 10.08.2021, де визначено розмір гонорару адвоката за представництво інтересів позивача в суді у розмірі 6 000,00 грн., акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 20.10.2021 на загальну суму наданих послуг у розмірі 6 000,00 грн., платіжного доручення №13128 від 12.08.2021 на суму 6 000,00 грн.
Суд зазначає, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2021 позов задоволено частково з підстав закриття провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. у зв'язку із частковим погашенням відповідачем основної заборгованості після відкриття провадження по справі, оскільки відповідачем не надано жодних заперечень, суд вважає за доцільне заяву (вх.№24996 від 25.10.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх.№24996 від 25.10.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132; код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Електротепломаш" (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 23-А; код ЄДРПОУ: 34589431) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисячі) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 04.11.2021.
Суддя Т.О. Пономаренко