27 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/562/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця"
до відповідача Золотопотіцької селищної ради
про стягнення 1 228 677,62 грн, з яких: 1 120 739,65 грн - основна заборгованість, 83 158,88 грн - інфляційні втрати, 24 779,09 грн - 3% річних
за участі представників сторін:
позивача: Винниченко М.П., адвокат;
відповідача: не прибув.
Суть справи: До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця" до Золотопотіцької селищної ради про стягнення 1 228 677,62 грн.
Ухвалою від 13.09.2021 судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно з умовами договору №50-19 від 21.10.2019 зобов'язань, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування інфляційних втрат та 3% річних, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.
У судові засідання 06.10.2021 та 27.10.2021 відповідач участі свого уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Зокрема, даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4602509977997 та №4602509998757 (судових ухвал про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду по суті) 17.09.2021 та 11.10.2021 посадовій особі органу місцевого самоврядування.
Наслідки неявки в судове засідання сторони визначено у статті 202 ГПК України. Так, за викладеними у ній правовими нормами, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника селищної ради, за наявними у ній документами.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, господарський суд встановив наступне.
Між Золотопотіцькою селищною радою (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця" (Підрядник) 21 жовтня 2019 року було укладено Договір №50-19 (надалі - Договір) за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує виконання робіт по реконструкції частини нежитлової будівлі - адмініприміщень Золотопотіцької селищної ради та центру позашкільної роботи із учнівською молоддю під адміністративні приміщення за адресою: смт. Золотий потік, вул. Д.Галицького, 124 Бучацького району Тернопільської області.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що склад та обсяги робіт визначаються на підставі проектно-кошторисної документації та договірної ціни (Додаток №1 до Договору).
У 3-му розділі Договору його контрагенти домовились, що його ціна дорівнює пропозиції Учасника-переможця торгів і становить 2 821 000,00 (два мільйони вісімсот одна тисяча грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 470 166,67 грн. Договірна ціна є невід'ємною частиною угоди та наводиться у Додатку №1 до Договору. Ціна є динамічною. У 2019 році вартість будівельних робіт та інших витрат становить 1 216 052,21 грн. (один мільйон двісті шістнадцять тисяч п'ятдесят дів грн.. 21 коп.) в тому числі ПДВ 202 675,37 грн. У 2020 році вартість будівельних робіт та інших витрат становитиме 1 604 947,79 (один мільйон шістсот чотири тисячі дев'ятсот сорок сім грн. 79 коп.) (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 та 3.3 Договору, коригування ціни відбувається лише у випадках встановлених законодавством, що регулює сферу державних закупівель. Ціна може бути змінена за взаємною згодою сторін у випадку зміни обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.
Згідно з п. 4.3 даного правочину, розрахунки Замовником проводяться тільки за фактично виконані роботи у термін на протязі 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту підписання ним наданих Підрядником належно оформлених актів виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), рахунку на оплату, та тільки в межах бюджетних призначень.
Договір набирає законної сили з моменту його підписання і дії до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 12.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, реалізовуючи досягнуті домовленості Товариством були виконані, а селищною радою прийняті роботи по реконструкції частини нежитлової будівлі адмінприміщень Золотопотіцької селищної ради та центру позашкільної роботи із учнівською молоддю під адміністративні приміщення, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року.
Однак, Золотопотіцька селищна рада взяті на себе договірні зобов'язання не виконала в повному обсязі, оплату за роботи здійснила частково, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед Підрядником у розмірі 1 120 739,65 грн.
Невиконання Замовником у повному обсязі взятих на себе договірних зобов'язань, слугувало підставою для звернення Товариства із відповідним позовом до суду.
Дослідивши подані докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.
У відповідності до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду, регулювання якого здійснюється нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 (далі - Загальні умови), державними будівельними нормами та стандартами.
Згідно із ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ч.1 ст. 875 ЦК України, ч.1 ст. 318 ГК України, п.4 Загальних умов, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору №50-19 від 21.10.2019 ним здійснені будівельні роботи, вартість яких в загальній сумі складає 2 336 791,86 грн, в тому числі: у листопаді 2019 на 530 253,17 грн, грудні 2019 на 685 817,04 грн, жовтні 2020 року на 1 120 739,65 грн. Вартість робіт, що проведені ТОВ "Рембуддільниця" у 2019 році органом місцевого самоврядування оплачена у повному обсязі.
Натомість роботи, що виконані Підрядником та зафіксовані у Акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року в сумі 1 120 739,65 грн Замовником не оплачені взагалі. Доказів, які б спростовували дане твердження позивача, в ході судового розгляду орган місцевого самоврядування до матеріалів справи не надав. При цьому суд враховує, що зазначений вище Акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень чи застережень та завірений їх печатками.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Акт виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року слід вважати погодженим зі сторони Замовника, а роботи - виконаними та прийнятими останнім без зауважень відповідно до умов Договору. Як наслідок, даний первинний документ слугує підставою для здійснення розрахунків між контрагентами.
Суд також приймає до уваги, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №28 від 01.71.2021 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу орган місцевого самоврядування залишив без розгляду.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У спірних правовідносинах досягнуті у пункті п. 4.3 Договору домовленості, в частині проведення розрахунків Замовником на протязі 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту підписання наданих Підрядником актів виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в), селищною радою дотримані не були.
При цьому суд зазначає, що в силу законодавчих вказівок, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Статтями 218 ГК України та 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
При цьому суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі " Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 слідує, що відсутність бюджетних коштів, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.
До того ж суд зважає, що у пунктах 1.3 та 3.3 Договору його контрагенти обумовили можливість корегування (зменшення) обсягу робіт в залежності від реального фінансування видатків та зміну обсягу закупівлі із цієї ж причини. Однак, у матеріалах справи немає жодного доказу, який би вказував на ініціювання органом місцевого самоврядування зазначених змін у спірних договірних відносинах.
З наведеного в сукупності суд констатує, що сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 1 120 739,65 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із поданими позивачем розрахунками, за неналежне виконання умов договору селищній раді за період з грудня 2020 року по липень 2021 року нараховані інфляційні збитки в сумі 83 158,88 грн та за період з 01.12.2020 по 26.08.2021 - 3% річних в розмірі 24 779,09 грн.
Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи дату виникнення боргу, період його існування та розмір, провівши відповідний перерахунок, суд вважає правомірно заявленими інфляційні втрати у розмірі 83 154,74 грн та 3% річних у розмірі 24 771,29 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.
Щодо судових витрати на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано: Договір про надання правової допомоги від 05.05.2021, Акт приймання наданих послуг від 04.10.2021 (Додаток №1 до Договору) та Детальний опис робіт (наданих послуг) від 04.10.2021 (Додаток №2 до Договору).
Дослідивши перелічені документи суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Адвокат не лише надавав правову допомогу при оформленні позовних матеріалів, а й приймав участь в усіх судових засіданнях по даній справі.
Як наслідок, витрати на професійну правничу допомогу та решту судових витрат, в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Золотопотіцької селищної ради (вул. Д.Галицького, 107, смт. Золотий потік, Чортківський район, Тернопільська область, 48451, код ЄДРПОУ 04392735) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця" (вул. Галицька, буд. 182, м. Бучач, Чортківський район, Тернопільська область, 48400, код ЄДРПОУ 30903610) 1 120 739 (один мільйон сто двадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн 65 коп. основної заборгованості, 83 154 (вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят чотири) грн 74 коп. інфляційних втрат, 24 771 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят одну) грн 29 коп. 3% річних, 18429 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн 98 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору та 5 999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять ) грн 94 коп. витрат на правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 04.11.2021.
Суддя О.В. Руденко