02 листопада 2021 року м. ТернопільСправа № 921/571/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.
розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості, 46002, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1б, код ЄДРПОУ 05392691,
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 46002, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20а, код ЄДРПОУ 39766192,
про стягнення 16 699, 11 грн
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Встановив:
Тернопільський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про стягнення 16 699,11 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ( ОСОБА_1 ) у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не повернуто позивачу в добровільному порядку виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 16 699,11 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02 вересня 2021 року позовну заяву № 09/2935 від 20.08.2021 (вх. № 631 від 30.08.2021) Тернопільського обласного центру зайнятості прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у даній справі на 30 вересня 2021 року.
Розгляд справи в судовому засіданні 30 вересня 2021 року відкладено до 18 жовтня 2021 року, а пізніше до 02 листопада 2021 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача, про що судом постановлялись протокольні ухвали та в порядку ст. ст. 120, 121 ГПК України повідомлялось відповідача ухвалами від 30.09.2021 та 18.10.2021 відповідно.
В призначене на 02 листопада 2021 року судове засідання представники сторін не прибули.
Однак 01.11.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області через систему "Електронний суд" до Господарського суду Тернопільської області подано клопотання від 01.11.2021 (вх. № 8824 від 01.11.2021), відповідно до якого державний орган повідомляє суд, що в межах наданих повноважень, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області вживаються заходи щодо можливості врегулювання спору в позасудовому (добровільному) порядку стосовно сплати 16 699,11 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду Тернопільському обласному центру зайнятості. Зокрема, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області повторно направлено до Держгеокадастру лист від 18.10.2021 № 21-19-0.10- 3678/2-21 щодо виділення додаткових кошторисних призначень на 2021 рік, в тому числі, необхідних на відшкодування центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю у даній справі. Також згідно клопотання від 01.11.2021 (вх. № 8824) відповідач просить суд відкласти розгляд справи.
Поряд з цим, 02 листопада 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи аналогічного змісту з тим, що надійшов на електронну адресу суду.
Суд, розглянувши вищезазначене клопотання зазначає наступне.
Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво (ч. 3 ст. 56 ГПК України) або через представника (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з матеріалами справи, провадження у справі відкрите 02 вересня 2021 року, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд також зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 251 ГПК України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч.1 ст. 251 ГПК України.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.
Враховуючи, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил статей 178, 202 ГПК України.
Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
02 листопада 2021 року справу розглянуто по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 31.03.2021 року №185-к. ОСОБА_1 звільнено 31 березня 2021 року з посади провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області як юридичної особи публічного права.
29 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою у Лановецьку районну філію Тернопільського обласного центру зайнятості про надання статусу безробітного.
Відповідно до наказу Лановецької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 29.04.2021 № НТ210429 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття": понад 10 років - 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80 % - 90 календарних днів, 70 % - 180 календарних днів: з 29.04.2021 по 23.04.2022.
Цим же наказом відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з паданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку з 29.04.2021 по 30.04.2021.
Згідно наказу від 05.05.2021 за № НТ210505 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 01.05.2021.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 31.03.2021 за №185-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01.04.2021, стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20 505 (двадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн 70 коп., допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01 квітня 2021 року, допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7544 (сім тисяч п'ятсот сорок чотири) грн 55 коп.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 500/2456/21 наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 01 липня 2021 року № 485-к ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01 квітня 2021 року.
Згідно наказу Лановецької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 01.07.2021 № НТ210701 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до п.п.2 п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", пп.2 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 01.07.2021. Відповідно до цього ж наказу ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного.
Таким чином, громадянка ОСОБА_1 перебувала на обліку у центрі зайнятості з 29.04.2021 по 30.06.2021.
За даними персональної картки ОСОБА_1 № 191221042900004 з 01.07.2021 Лановецькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Судом встановлено, що за період перебування на обліку в районному центрі зайнятості в статусі безробітного з 01.05.2021 по 30.06.2021 громадянці ОСОБА_1 було нараховане та виплачене матеріальне забезпечення в сумі 16 699,11 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", він має право в тому числі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16 699,11 грн допомоги по безробіттю, виплачену громадянці ОСОБА_1 .
На адресу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Лановецькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення № 24.02/1056 від 09.07.2021 про повернення коштів у сумі 16 699,11 грн протягом 15 календарних днів.
На дане повідомлення Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області надано відповідь від 28.07.2021 № 8-19-0.101-3004/2-21, згідно якої зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області не зможе протягом 15-ти календарних днів повернути кошти у сумі 16 699,11 грн, які були виплачені центром зайнятості як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , оскільки для здійснення таких видатків в управлінні відсутні кошторисні призначення на 2021 рік і буде направлено лист до Держгеокадастру про виділення додаткових коштів.
Оскільки відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, позивач звернувся до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Пунктами 2, 6, 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1 втратила роботу з незалежних від неї обставин та у встановленому законодавством порядку була зареєстрована як безробітна. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 16 699,11 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до п. 6 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", фонд має право, в тому числі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Пунктом 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у численних постановах Верховного Суду: від 12.07.2018 № 914/586/17, від 09.07.2018 № 914/1875/17, від 12.06.2018 № 914/2087/17.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що станом на день розгляду справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 500/2456/21 не скасоване, доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 16 699,11 грн або обґрунтованих заперечень вимогам позивача відповідач не подав, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Головного управління Дергеокадастру у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39766192, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002) на користь позивача - Тернопільського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 0539269, вул. Текстильна, 1 "б", м. Тернопіль, 46002) виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 на суму 16 699 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 11 коп. у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду, яку перерахувати на розрахунковий рахунок № UА288201720355409301700706448 Держказначейська служба України, м. Київ, ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 05392691, одержувач Тернопільський обласний центр зайнятості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору на розрахунковий рахунок № UА288201720355409301700706448 Держказначейська служба України, м. Київ, ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 05392691, одержувач Тернопільський обласний центр зайнятості.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Тернопільському обласному центру зайнятості, 46002, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1б,
- Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області 46002, м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20а.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 04.11.2021
Суддя Н.В. Охотницька