79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.06.2021 справа № 914/272/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Київ
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсервіс», м.Львів
та відповідача 2 ОСОБА_1 , м.Львів
про стягнення 81692,45 грн
Представники сторін не викликались
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсервіс» та ОСОБА_1 про стягнення 81692,45 грн.
04.02.2021 р. суд з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи для належного повідомлення її як відповідача про розгляд справи звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з запитом щодо доступу до персональних даних, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, про ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 29.03.2021 р. постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
В матеріалах справи наявні рекомендовані поштові відправлення відповідачеві 2 ухвали суду від 29.03.2021 р., які були повернені підприємством поштового зв'язку з зазначенням того, що причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання.
Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, про яку суд повідомили і відповідні органи реєстрації, до яких суд звертався з запитом в порядку ст.16 Закону України «Про захист персональних даних» та ч.ч. 6-7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, неотримання відповідачем 2 кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено суб'єктивними причинами та залежало лише від власної волі самого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.
Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про розгляд справи, а відповідачі знали про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористалися.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання відповідачем 1 заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача, і на підставі укладеного договору позивач встановив товариству кредитний ліміт. Крім цього позивач та відповідач 2 уклали договір поруки про надання відповідачем 2 поруки за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором.
Позивач ствердив, що відповідач 1 в порушення умов договору не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив в повному обсязі відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 81097,73 грн заборгованості за кредитом і 594,72 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
20.12.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Металсервіс» (клієнт) підписало заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, в якій просило відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні. У заяві зазначено відомості про товариство, зокрема, контакти, дані про виконавчі органи, кінцевих бенефіціарних власників, структуру засновників, характеристику джерел надходження коштів на рахунки клієнта, мету встановлення ділових відносин з банком (розрахунково-касове обслуговування), послуги банку, які планується використовувати (рахунок та розрахунки з партнерами в національній валюті, валютний рахунок і розрахунки за ЗЕД) тощо.
У заяві також вказано, що клієнт в порядку ст.634 Цивільного кодексу України приєднується до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», що знаходяться на офіційному сайті банку за адресою: privatbank.ua, які разом з тарифами банку і цією анкетою складають договір банківського обслуговування.
Позивачем до позовної заяви додано копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» Розділ 3.2. Кредити (Умови та правила користування послугою кредитування юридичних осіб від ПриватБанку). За твердженням позивача, надана ним редакція умов та правил станом на 20.12.2017 р. була чинною та містилась на сайті ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до п.3.2.1.1. цих умов, вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта.
Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «ліміт»). Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку «Приват24», мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п.3.2.1.1.1.).
Згідно з п.3.2.1.1.3. умов та правил, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умов та правил надання банківських послуг». Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими «умовами та правилами надання банківських послуг», клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні
За визначенням п.3.2.1.1.5. умов та правил, кредитний ліміт стосовно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного Банку України. Обов'язковою умовою встановлення/ користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - поручителем.
Як встановлено п.3.2.1.1.6. умов та правил, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», SMS-повідомлення або інших).
Ліміт може бути збільшений банком на суму в межах 10% від розміру Ліміту на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених п.п.3.2.1.2.1.6, 3.2.1.2.2.14, і на суму в межах 5% від розміру Ліміту + 1000 грн. - на сплату судових витрат, передбачених п.п.3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15, 3.2.1.5.8 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» (п.3.2.1.1.7 умов та правил).
Відповідно до п.3.2.1.1.8. умов та правил, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «угода»). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно з п.3.2.1.2.3.4 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг». Згідно ст.212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», SMS-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.
Згідно з п.3.2.1.1.9. умов та правил, у разі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених п.3.2.1.2.2.18 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», банк збільшує процентну ставку на 1% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє клієнту повідомлення на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», SMSповідомлення або інших), із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.3.2.1.2.2.18 і дати початку нарахування підвищених відсотків. За умови відновлення виконання клієнтом зобов'язань, передбачених п.3.2.1.2.2.18, клієнт за користування кредитом сплачує відсотки згідно зі стандартними ставками, передбаченими тарифами банку на момент зміни ставки. При цьому банк направляє повідомлення клієнту із зазначенням процентної ставки і дати початку її нарахування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», SMS-повідомлення або інших).
Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг», проводиться банком до дати, яка встановлюється відповідно до п.3.2.1.1.8. цього розділу «Умов та Правил надання банківських послуг» (п.3.2.1.1.10.)
Як встановлено п.3.2.1.1.11. умов та правил, за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 30 днів.
Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється фіксована процентна ставка. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, банк розміщує для клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта - системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», SMS-повідомлення на фінансовий телефон клієнта або іншими засобами. узгоджений сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів (п.3.2.1.1.12.)
У п.3.2.1.1.13. умов та правил зазначено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».
Забезпеченням виконання зобов'язаннь по поверненню клієнтом кредиту є надання поруки поручителем/ями, або зазначеними у «заяві про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відбитка печатки» або надавшими згоду на поруку через системи електронного зв'язку клієнта та банка (зокрема, система інтернет клієнт - банк «Приват24» або інші), за виконання клієнтом зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитним лімітом на умовах, визначених у розділі 3.18 цих умов (п.3.2.1.3.2.)
Відповідно до п.3.2.1.3.2.1. умов та правил, порука дійсна з моменту повідомлення банком поручителя/лів про розмір встановленого клієнтові кредитного ліміту або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», SMSповідомлення або інших). При цьому вважається, що поручитель/і з умовами надання кредиту та поруки ознайомлений.
Згідно з п.3.2.1.3.2.3. та п.3.2.1.3.2.4. умов та правил, поручитель/і відповідає перед банком за виконання зобов'язань клієнта в тому ж розмірі, що і клієнт, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання клієнтом зобов'язань за кредитним договором, клієнт і поручитель/і відповідають перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до п.3.2.1.4.1. умов та правил, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (двадцять один) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць (п.3.2.14.1.1.)
Згідно з п.3.2.1.4.1.3 умов та правил, за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п.3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п.3.2.1.4.3)
Предметом договору поруки №P1514279175139912433 від 26.12.2017 р., укладеного між ОСОБА_1 (поручителем) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (кредитором), є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Металсервіс» (боржником) зобов'язань за угодами-приєднання до:
- 1.1.1. розділу 3.2.1. «Крединий ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі угода 1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.1.2. угоди 1 - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. угоди 1 - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17. угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 30000,00грн. Якщо під час виконання угоди 1 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителя не потрібні.
- 1.1.2. до розділу 3.2.2. «Гарантовані платежі» умов та правил надання банківських послуг («угода 2») по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п.3.2.2.2. угоди 2 - 64% річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у угоді 2;
в) кредиту в розмірі 1000 грн. Якщо під час виконання угоди 2 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителя не потрібні.
Згідно з п.1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Як погоджено п.1.3. договору поруки, поручитель з умовами угоди 1 та угоди 2 ознайомлений.
У випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою 1 і/або угодою 2, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5. договору поруки).
Відповідно до п.2.1.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою 1 і/або угодою 2, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Пунктом 4.1. договору поруки встановлено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за угодою 1 і/або угодою 2 цей договір припиняє свою дію.
З виписок за період з 30.09.2020 р. по 10.12.2020 р. вбачається наступне: ТзОВ «Металсервіс» здійснило погашення заборгованості згідно договору обслуговування 25.11.2020 р. на суму 3630,32 грн, а станом на 10.12.2020 р. заборгованість за кредитом становила 81097,73 грн; відбувалось нарахування банком відсотків згідно договору (по 37,17 грн щодня з 25.11.2020 р. по 10.12.2020 р. включно) та їх часткове погашення товариством 25.11.2020 р. у сумі 881,68 грн, кінцева сума заборгованості за відсотками - 594,72 грн; відбувалось нарахування банком пені, заборгованість за пенею відсутня.
В позовній заяві позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 81097,73 грн заборгованості за кредитом і 594,72 грн заборгованості за відсотками з користування кредитом.
Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачами оплати заявлених до стягнення сум.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зіст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст.627 ЦК України).
За умовами частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом, 20.12.2020 р. відповідачем 1 підписано заяву на відкриття рахунку, в якій зазначено номер відкритого поточного рахунку та його валюта - гривня, а також анкету про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої, відповідач 1 приєднався до умов і правил надання банківських послуг, що знаходяться на сайті банку, тарифів банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно положень ч.1 ст.1072 ЦК України, банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Водночас, з огляду на норми ч.1 ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 18.02.2020 р. у справі №914/504/18, від 12.03.2020 р. у справі №916/548/19).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як передбачено ч.ч.1-3 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач у позовній заяві не заявляв вимоги про стягнення відсотків за користування коштами з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, а аргументував позовні вимоги умовами договору з посиланням на витяг з умов та правил надання банківських послуг.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Суд вважає, що матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач 1, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання, ознайомився і погодився саме з умовами та правилами, які містяться в наданому позивачем витязі, в тому числі і умовами щодо процентів за користування кредитом.
Наданий позивачем витяг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила, що розміщені на офіційному сайті банку, а позивач міг додати до позовної заяви витяг у будь-якій редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві 1 умови та правила надання банківських послуг наданий банком витяг з таких умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.
Представлені позивачем умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору у зв'язку з тим, що вони не підписані позичальником, тому суд, вирішуючи спір в даній справі виходить з того, що умовами кредитного договору є лише умови, прийняті позичальником та зафіксовані у підписаній сторонами заяві-анкеті.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в постанові від 07.10.2020 р. у справі №524/31/19 та відповідає сталій судовій практиці, що склалася, і відображена, зокрема, в постанові Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р. у справі №916/3666/19.
У заяві-анкеті відповідача 1 від 20.12.2017 р. процентна ставка не зазначена, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату таких процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи наведене, в матеріалах справи відсутні докази виникнення у відповідача 1 зобов'язання щодо сплати позивачу заявлених до стягнення відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд зауважує, що договір, укладений між сторонами у вигляді підписаної ними заяви-анкети, безпосередньо не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Разом з тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за тілом кредиту та її розмір є наявні в матеріалах справи первинні документи у формі виписок банку.
Суд вважає, що кредитор, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, використав своє передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право та на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів тощо.
При цьому направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, є правом, а не обов'язком кредитора, ненаправлення ж такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав і не позбавляє кредитора права на судовий захист. Як наслідок, кредитор може вимагати захисту своїх прав через суд, подавши позов про виконання боржником обов'язку з дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та просити стягнення цієї частини кредиту, як і його простроченої частини.
Аналогічна правова позиція щодо розуміння поданого позову як вимоги в порядку ст.1050 ЦК України про дострокове повернення частини позики, що залишилась, наведена в постанові Великої Палати Верховного суду від 27.03.2019 р. у справі №521/21255/13-ц, постановах Верховного суду від 16.08.2019 р. у справі №754/882/15-ц, від 05.02.2020 р. у справі №755/17616/15-ц.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також беручи до уваги положення частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд погоджується з позивачем в тому, що останній вправі вимагати стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 81097,73 грн.
Щодо договору поруки та солідарного обов'язку відповідача 2, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
За приписами статей 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Частина 1 ст. 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн.5 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести наступні: визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частиною другою ст.553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч.2 ст.554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника: хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч.1 ст.555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі №530/1450/16-ц).
Отже, при наданні відповідної оцінки змісту договору поруки слід враховувати конкретні обставини справи та встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме зобов'язання забезпечене порукою, у якому обсязі та на яких умовах.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору поруки №P1514279175139912433 від 26.12.2017 р. відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань за угодами приєднання до:
- 1.1.1. розділу 3.2.1. «Крединий ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі угода 1, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.1.2. угоди 1 - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. угоди 1 - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.1.17. угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 30000,00грн.
- 1.1.2. до розділу 3.2.2. «Гарантовані платежі» умов та правил надання банківських послуг («угода 2») по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п.3.2.2.2. угоди 2 - 64% річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у угоді 2;
в) кредиту в розмірі 1000 грн.
Водночас із тексту договору поруки не вбачається, що порукою забезпечується саме договір від 20.12.2017 р., який, як встановлено вище, існує лише у формі підписаної позивачем та відповідачем 1 заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання.
Договір поруки не містить реквізитів основного договору, натомість у ньому вжито нечітке формулювання «виконання зобов'язань за угодами приєднання», тобто не визначено за якою конкретно угодою про приєднання надається порука, окрім того, не вказано рахунок, на який надається кредит. Отже, фактично визначено лише особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою - ТзОВ «Металсервіс», а також розміри процентів річних, комісійної винагороди та кредиту, які, до того ж, не передбачені укладеним у формі заяви-анкети договором. Відтак, такий договір поруки не може бути визнаний належною правовою підставою для стягнення коштів з поручителя за невиконання зобов'язання відповідача 1, про яке йдеться у позовній заяві (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі №922/2913/18, від 12.03.2020 р. у справі №902/447/19, постановах Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р. у справі №916/3666/19, від 11.02.2021 р. у справі №914/1302/20).
Таким чином, встановивши, що позивач не довів факту забезпечення на підставі договору поруки зобов'язань відповідача 1 саме за договором банківського обслуговування, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у справі, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення заборгованості відповідача 1 за таким договором з відповідача 2 як з солідарного боржника.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені відповідачем 1, а позовні вимоги до нього підлягають задоволенню частково в частині стягнення 81097,73 грн заборгованості за кредитом. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 594,72 грн заборгованості за відсотками та позовних вимог до відповідача 2 слід відмовити.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає покладенню на відповідача 1 пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 127, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсервіс», м.Львів, вул.Навроцького, 33 (ідентифікаційний код 13796147) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Київ, вул.Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 81097,73 грн заборгованості за кредитом та 2253,47 грн судового збору.
3. В задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя З.П. Гоменюк