79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.04.2021 справа № 914/2646/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи
за позовом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», м.Львів
до відповідача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів
про зобов'язання зарахувати вартість здійснених витрат на проведення капітального ремонту в рахунок плати за користування майном
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Карасюк М.В.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов'язання зарахувати вартість здійснених витрат на проведення капітального ремонту в рахунок плати за користування майном.
Ухвалою суду від 19.10.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду договору оренди майна №Ш-8964-14 від 20.02.2014 р.
Ухвалою суду від 16.11.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2020 р.
01.12.2020 р. надійшов відзив на позовну заяву (вх.№34424/20), в якому відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, 01.12.2020 р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№3109/20) про зупинення провадження у справі.
09.12.2020 р. від представника позивача надійшло клопотання (вх.№35272/20) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити свою явку.
10.12.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№35475/20).
Судове засідання 10.12.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно.
В перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності судді Гоменюк З.П., тобто 14.12.2020 р., суд ухвалою призначив підготовче засідання у справі на 25.01.2021 р.
В підготовчому засіданні 25.01.2021 р. суд розглянув подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Так, в обґрунтування даного клопотання відповідач посилався на те, що у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/341/20 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення).
На думку відповідача, наявні підстави для зупинення провадження у справі №914/2646/20 до набрання законної сили рішенням у справі №914/341/20.
Предметом спору у справі №914/341/20 є зобов'язання Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 140,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 203.
Підставою позову у справі №914/341/20 є припинення чинності договору оренди №Ш-8964-14 від 20.02.2014 р., у зв'язку із закінченням строку його дії.
Водночас предметом спору у справі 914/2646/20 є зобов'язання Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зарахувати вартість здійснених Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» витрат в розмірі 44970 грн на проведення ним капітального ремонту орендованих нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Б Хмельницького, буд.203, загальною площею 140,80 кв.м., в рахунок плати за користування цим майном згідно договору оренди майна №Ш-8964-14 від 20.02.2014 р.
Підставою ж позову у справі №914/2646/20 є проведення Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» капітального та поточного ремонту згаданих орендованих приміщень.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: по-перше, як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, і по-друге, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 06.05.2020 р. у справі №910/15293/19).
Під неможливістю розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частина 4 та 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що справи №914/341/20 та №914/2646/20 не є взаємопов'язаними, оскільки обставини, які можуть бути встановлені у справі №914/341/20, наприклад обставини наявності чи відсутності підстав для звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення) у справі №914/341/20, не можуть вплинути на подання та оцінку доказів у справі №914/2646/20, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування вартості здійснених витрат на проведення капітального ремонту в рахунок плати за користування майном.
На думку суду, представник відповідача не навів обґрунтованих, достатніх та об'єктивних підстав, які перешкоджають прийняттю рішення у даній справі.
Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі, у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, має наслідком затягування судового процесу та призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Об'єктивна неможливість розгляду справи №914/2646/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/341/20 відсутня у зв'язку з тим, що суд здатен розглянути справу по суті без необхідності очікувати на результат встановлення обставин іншим судом в іншій справі, тому провадження у справі не підлягає зупиненню, а подане відповідачем клопотання - задоволенню.
Ухвалою суду від 25.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 25.01.2021 р., відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 08.02.2021 р.
Ухвалою суду від 08.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 08.02.2021 р., відкладено підготовче засідання на 22.02.2021 р.
Ухвалою суду від 22.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 22.02.2021 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021 р.
Ухвалою суду від 15.03.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 15.03.2021 р., відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.03.2021 р.
Ухвалою суду від 29.03.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 29.03.2021 р., відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.04.2021 р.
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 12.04.2021р. для розгляду справи по суті не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Ухвала про повідомлення про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 12.04.2021 надсилалась позивачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79008, м.Львів, вулиця Б.Лепкого, буд. 8.
Представник відповідача в судове засідання 12.04.2021 р. для розгляду справи по суті з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення позивача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представника позивача в засідання обов'язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника позивача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 12.04.2021 р. присутній представник відповідача виступив із вступним словом та надав усні пояснення. Суд з'ясував обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення з приводу доказів, після чого перейшов до проведення судових дебатів. В ході проголошення заключного слова відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Після цього, проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 12.04.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В позовній заяві позивач зазначив, що у 2007 році між ним та відповідачем було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передав в строкове платне користування нерухоме майно- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 203, загальною площею 140,80 м.кв.
Як ствердив позивач, після укладення договору внаслідок нездійснення відповідачем капітального ремонту нежитлові приміщення перебували у стані, який унеможливлював їх використання позивачем за цільовим призначенням. Вказані обставини викликали необхідність проведення невідкладного капітального ремонту орендованих приміщень.
Так, позивач вказав, що ним було проведено поточний та капітальний ремонт приміщень наркологічного диспансеру по вул.Б.Хмельницького, 203, а загальна вартість проведених за період з 01.05.2007 р. по 31.12.2007 р. будівельних робіт становить 44970 грн.
Відтак, позивач просив суд зобов'язати Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зарахувати вартість здійснених Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» витрат в розмірі 44970 грн на проведення ним капітального ремонту орендованих нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, буд.203, загальною площею 140,80кв.м., в рахунок плати за користування цим майном згідно договору оренди майна.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що договором найму врегульовані відносини сторін під час проведення капітального ремонту. Так, сторони погодили, що орендар зобов'язується проводити капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об'єкта оренди, тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку.
Відповідач заявив, що дозвіл на проведення капітального та поточного ремонту Комунальному некомерційному підприємству Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» управлінням не надавався, а позивачем до позовної заяви не долучено проектно-кошторисної документації та інших документів, необхідних для проведення капітального ремонту.
Відповідач звернув увагу суду на те, що орендар не мав права без відповідного попереднього дозволу орендодавця здійснювати поліпшення (реконструкцію) орендованого майна і витрати на проведення капітального, поточного ремонту та інших поліпшень орендованого майна, здійснені без згоди орендодавця, останнім не відшкодовуються.
Крім того, відповідач повідомив, що на час здійснення робіт, які позивач трактує як капітальний ремонт, був дійсний договір оренди №Ш-5248-7 від 27.04.2007 р., термін дії якого закінчився 26.04.2010 р., а у зв'язку із закінченням терміну дії вищевказаного договору, припинилися і всі зобов'язання сторін, які виникли або могли виникнути за вищевказаним договором оренди.
Також відповідач зазначив, що в подальшому між Управлінням комунальної власності та Обласним комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» (орендарем) було укладено ще два договори оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), а саме: договір оренди №Ш-7700-11 від 01.02.2011 р. та договір оренди №Ш-8964-14 від 20.02.2014 р., на підставі яких виникли, відповідно, й інші правовідносини між сторонами. Вказане, в свою чергу, виключає задоволення позовної вимоги про зарахування вартості здійснених витрат на проведення капітального ремонту в рахунок плати за користування майном за договором оренди №Ш-8964-14 від 20.02.2014 р.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про те, що позивач пропустив строк позовної давності та не надав жодних належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того, що протягом всього строку після укладення договору - майже 13 років - він не знав і не міг знати про порушення свого права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
27.04.2007 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Обласним комунальним закладом «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» (орендар) було укладено договір оренди №Ш-5248-7 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 01.03.2007 р. №122-О та договору оренди нежитлових приміщень від 20.03.2001 р. №5422 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛМКП «Підзамче-404», надалі балансоутримувач. Об'єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 203, загальною площею 140,80 м.кв., у тому числі: перший поверх 140,80 м кв., приміщення з індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 відповідно до даних технічного паспорта від 15.02.2001 р., виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. Дійсна вартість об'єкта оренди визначена станом на 15.02.2001 р. становить 26109 грн.
Відповідно до розділу 2 договору цільове призначення об'єкта оренди - для наркодиспансеру.
Згідно з п.п.4.1., 4.2. договору, термін договору оренди визначений з 27.04.2007 р. до 26.04.2010 р. Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання сторонами даного договору оренди.
У пунктах 4.3., 4.4. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.
За умовами п.4.6. договору, у разі припинення або розірвання договору, поліпшення об'єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об'єкта оренди не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості об'єкт оренди в результаті зазначених невідокремлювальних поліпшень вирішується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до п.4.8. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п.6.3. договору, орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлювальних поліпшень об'єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об'єкта оренди в результаті таких поліпшень у порядку встановленому чинним законодавством України.
Як встановлено у пунктах 7.1., 7.3. договору, орендар зобов'язується використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору; використовувати та зберігати об'єкт оренди відповідно до умов договору, утримувати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію.
Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди. При проведенні орендарем, капітального ремонту (у випадку покладення на нього обов'язку за його згодою) чи переобладнання приміщення, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом будинку, де знаходиться об'єкт оренди (п.7.4. договору).
У п.7.5. договору встановлено, що орендар зобов'язується капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об'єкта оренди, проводити тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку.
В матеріалах справи наявний звіт Дочірнього підприємства «Бюро-Львів» Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Управління житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації «Про експертну оцінку нежитлових приміщень по вул. Б.Хмельницького, 203 в м. Львові за станом на 14.02.2000 року», відповідно до якого середній процент зносу становив 39.75%.
Позивач стверджує, що ним було проведено поточний та капітальний ремонт вказаних приміщень наркологічного диспансеру по вул.Б.Хмельницького, 203, загальна вартість яких за період з 01.05.2007 р. по 31.12.2007 р. становить 44970 грн. На підтвердження цих обставин позивачем долучено до матеріалів справи:
- договір №04/08 від 04.08.2007 р., укладений між Львівським обласним державним клінічним наркологічним диспансером (замовник) та ПП «АКМ» (підрядник), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати поточний ремонт приміщень Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру в місті Львові на вул.Б.Хмельницького, 203; вартість робіт складає 24984 грн, в т.ч. ПДВ 4164грн;
- акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року на загальну суму 18684 грн;
- акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року на загальну суму 6300,00 грн;
- довідку про вартість виконаних підрядних робіт/і витрати за серпень 2007 року на загальну суму 24984 грн;
- договір №27/11 від 27.11.2007 р., укладений між Львівським обласним державним клінічним наркологічним диспансером (замовник) та ПП «АКМ» (підрядник), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт приміщень Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру в місті Львові на вул.Б.Хмельницького, 203; вартість робіт складає 19986 грн, в т.ч. ПДВ 3331грн;
- акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року на загальну суму 19986 грн;
- довідку про вартість виконаних підрядних робіт/і витрати за грудень 2007 року на загальну суму 19986 грн.
20.02.2014 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Обласним комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» (орендар) було укладено договір оренди №Ш-8864-14 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо приміщень, які знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 203, загальною площею 140,80 м.кв., терміном з 20.02.2014 р. до 19.02.2017 р. включно.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р., положення якого були чинними на час укладення та виконання договору оренди сторонами, цей Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (ч.ч.1, 3 ст.773 ЦК України).
Як визначено статтею 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Аналогічні за змістом положення містяться і у ст.18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч.1 ст.778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Згідно з ч.ч.2 та 3 цієї ж статті, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (ч.5 ст.778 ЦК України).
У п.7.5. договору оренди від 27.04.2007 р., як і у п.7.1.6. договору оренди від 20.02.2014 р., сторони погодили, що орендар зобов'язується проводити капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об'єкта оренди тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку.
Отже, позивач до початку проведення капітального ремонту був зобов'язаний звернутися до відповідача за відповідним дозволом, надаючи при цьому проектно-кошторисну документацію, і лише отримавши відповідне погодження орендодавця - розпочати проведення робіт з подальшим набуттям права на зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, ремонт нежитлових приміщень наркологічного диспансеру в м.Львові на вул.Б.Хмельницького, 203 здійснювався позивачем без жодного попереднього дозволу відповідача (орендодавця) на здійснення поліпшення (реконструкції) орендованого майна. Більш того, позивач не надав і жодних доказів того, що він представляв орендодавцеві проектно-кошторисну документацію, затверджену у встановленому порядку, або отримував будь-яке схвалення відповідача на проведення ремонту під час чи після здійснення робіт.
З норм законодавства, зокрема ч.3 ст.776, ч.ч.3, 5 ст.778 ЦК України, а також положень договорів оренди, які укладались сторонами, прямо випливає, що відсутність вищезгаданих обставин надання орендодавцем дозволу на проведення орендарем ремонту однозначно виключає можливість останнього в подальшому вимагати зарахування вартості здійснених витрат на проведення капітального ремонту в рахунок плати за користування цим майном.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все викладене, суд дійшов висновку, що права позивача не були порушені, а понесені ним витрати на проведення ремонту не підлягають зарахуванню в рахунок орендної плати, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом згаданої норми права позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Оскільки, як було встановлено вище, матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем прав позивача, перебіг позовної давності не розпочався, а, відтак, і не міг бути пропущений позивачем при пред'явленні позовних вимог про зобов'язання зарахувати вартість здійснених витрат на проведення капітального ремонту в рахунок плати за користування майном.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За умовами ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки в позові відмовлено, судові витрати відповідно до вищенаведених норм необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 12.04.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 22.04.2021 р.
Суддя З.П. Гоменюк