15.02.2021 Справа № 914/2556/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя», м.Львів
до відповідача Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів», м.Львів
про стягнення 233238,54 грн
за участю представників:
від позивача: Чабан В.С.;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» до Акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів» про стягнення 233238,54 грн.
Ухвалою суду від 07.10.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2020 р.
В судовому засіданні 02.11.2020 р. оголошено перерву до 23.11.2020 р.
Ухвалою суду від 23.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 23.11.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 10.12.2020 р.
Судове засідання 10.12.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно.
Ухвалою суду від 14.12.2020 р. підготовче судове засідання призначено на 04.01.2021 р.
Ухвалою суду від 04.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 04.01.2021 р., підготовче засідання відкладено на 25.01.2021 р.
Ухвалою суду від 25.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 25.01.2021 р., підготовче засідання відкладено на 15.02.2021 р.
В судове засідання 15.02.2021 р. з'явився представник позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника, суд прийшов до висновку про необхідність призначення судової експертизи у справі з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.
Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону «Про судову експертизу»).
Аналіз положень ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом за його ініціативою у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Виходячи з повноважень, наданих суду ГПК України, та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін.
В позовній заяві позивач ствердив, що між сторонами було укладено договір банківського рахунку та договір про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк» до договору банківського рахунку, а 14.11.2019 р. та 15.11.2019 р. відбулося несанкціоноване, на переконання позивача, списання коштів з його поточного рахунку на загальну суму 224912,25 грн згідно платіжних доручень, які позивач не формував, та на підставі договору, який позивач не укладав.
Як зазначив позивач, 15.11.2019 р. ним було подано заяву до банку з проханням повернення списаних коштів на поточний рахунок ТзОВ «Галицьке перехрестя», однак відповідача через 10 місяців з моменту звернення повідомив, що банк вжив заходів, спрямованих на повернення несанкціоновано списаних коштів з поточного рахунку товариства, і ці заходи не призвели до бажаного результату.
Крім цього, 15.11.2019 р. позивач звернувся з заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину, до Личаківського управління поліції у м.Львові, яке зареєструвало кримінальне провадження, потерпілим у якому визнано ТзОВ «Галицьке перехрестя».
У зв'язку з невиконанням банком зобов'язань перед позивачем як володільцем банківського рахунку та неправомірним списанням коштів з його рахунку, позивач просив суд стягнути з відповідача 224912,25 грн коштів, 2444,68 грн інфляційних втрат та 5881,61 грн 3% річних.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, посилався на те, що платіжні доручення, на підставі яких відбулися перекази коштів, були сформовані та оформлені в системі «Клієнт-Інтернет-Банк» у порядку та відповідно до умов договору і вимог законодавства, з використанням паролів позивача для входу в систему, з відображенням усіх необхідних реквізитів електронного розрахункового документа та накладенням електронного цифрового підпису і за обставин, коли позивач для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації, код операції та всі параметри, які запитуються системою, підтвердив це розпорядження накладенням електронного цифрового підпису, у відповідача не було жодних правових підстав для невиконання платіжних доручень позивача, тому банк належним чином виконав їх згідно зазначених у цих платіжних дорученнях реквізитів.
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2008 р. між ЗАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Галицьке перехрестя» укладено договір про поточний рахунок №№40.00.000038, а 12.04.2012 р. - договір банківського рахунку №№40.00.000038 юридичних осіб, предметом якого є послуги, що надаються банком клієнту, які пов'язані із відкриттям йому поточного рахунку, переказом грошей з рахунку/на рахунок клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням по цьому рахунку інших операцій, передбачених чинним законодавством України і цим договором.
Як вказано у п.2.1. цього договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті на умовах та в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором.
У пунктах 3.1., 3.2. та 3.4. договору передбачено, що банк здійснює розрахункове обслуговування клієнта в порядку законодавством та цим договором. Клієнт для здійснення розрахунків через банк може використовувати будь-який з платіжних інструментів, що передбачені чинним законодавством та нормативно-правовими актами НБУ, за винятком меморіального ордера. Подання розрахункових документів клієнтом банку в електронному вигляді регламентується окремим договором між банком та клієнтом.
18.01.2017 р. ті ж сторони уклали додатковий договір про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк» до договору банківського рахунку №№40.00.000038 від 06.06.2008 р.
У цьому договорі надано, зокрема, такі визначення:
- електронний документ (ЕД) - документ, інформацію в якому подано в електронній формі, що включає необхідні реквізити. Електронний документ може бути створено, передано, збережено, оброблено і перетворено у візуальну форму подання. Перелік електронних документів, обмін якими може здійснюватися із використанням системи, міститься в документації до системи;
- електронний розрахунковий документ (ЕРД) - електронний документ, на підставі якого здійснюються банківські операції;
- електронний цифровий підпис (ЕЦП) - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача;
- несанкціоноване використання особистого робочого ключа - використання особистого робочого ключа іншими ніж підписувач неуповноваженими особами;
- несанкціонований доступ до системи - будь-яке незаконне втручання в роботу системи зі сторони третіх неуповноважених осіб, в тому числі (але не виключно) шляхом компрометації особистого робочого ключа;
- підписувач - належно уповноважена особа клієнта, яка на законних підставах володіє особистим ключем та накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа від імені клієнта;
- система - система дистанційного обслуговування «Клієнт-Інтернет-Банк ІFOBS».
За цим договором банк надає клієнту доступ до клієнтської частини системи з метою надання йому послуг по розрахунковому обслуговуванню на підставі електронних документів, а також обміну іншою інформацією через канали зв'язку в електронній формі. Віддалений доступ засобами системи здійснюється до рахунків клієнта, що зазначені в додатку №1 до цього договору (пункти 1.1. та 1.2. договору).
У п.3.3. договору сторони погодили, що електронні документи повинні відповідати наступним вимогам: містити всі реквізити, передбачені чинним законодавством або встановленими банком правилами для таких форм документів; усі реквізити ЕД повинні бути заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, правил банку та документації системи; бути передані/прийняті до/від банку засобами системи.
Цим договором сторони визнають, що ЕД які належним чином засвідчені шляхом накладення ЕЦП, а також відповідають вимогам, визначеним законодавством та цим договором, мають юридичну силу документу на паперовому носії та є підставою для вчинення банком відповідних дій (п.3.4. договору).
Згідно з п.3.5. договору, документи в електронній формі, які оформлені з порушенням встановлених банком правил, вимог чинного законодавства, вимог передбачених цим договором та документацією до системи, до виконання не приймаються.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що для здійснення операцій в системі уповноважені особи клієнта (підписувачі) використовують два види електронних цифрових підписів: ЕЦП, що використовується особами, які наділені правом першого підпису (надалі - ЕПЦ типу «А»); ЕЦП, що використовується особами, які наділені правом другого підпису (надалі - ЕЦП типу «Б»). ЕД, які клієнт надсилає в банк за допомогою системи, повинні бути підписані ЕЦП обох типів. Доступ до системи, крім осіб, яким у картці із зразками підписів клієнта надано право першого та другого підписів, може надаватися іншим користувачам лише для перегляду стану рахунків та підготовки проектів платіжних документів. Доступ таким користувачам надається за заявкою клієнта відповідно до додатку №1а до цього договору.
У разі зміни осіб, яким надано право першого та другого підпису розрахункових документів відповідно до картки із зразками підписів, клієнт зобов'язаний негайно вилучити в таких осіб ЕЦП та повідомити про це банк не пізніше як у день настання таких змін та укласти нові додатки №1 та №2 до цього договору (п.3.14. договору).
Відповідно до п.4.5. договору, у випадку, якщо структурні підрозділи клієнта мають рахунки у різних структурних підрозділах банку, посадовим особам клієнта може бути надано право доступу до цих рахунків з використанням системи на підставі додатку №1а до цього договору. Право доступу до таких рахунків надається лише посадовим особам клієнта, які включені до картки із зразками підписів цього структурного підрозділу. Для надання доступу клієнту до рахунків його структурних підрозділів, таким структурним підрозділом підписується додаток №1а до цього договору.
За умовами пп.5.1.3 та 5.1.4. договору, банк зобов'язується: приймати від клієнта ЕРД, оформлені відповідно до цього договору, із накладеними ЕЦП уповноважених посадових осіб клієнта; виконувати розрахунки на підставі ЕРД у строк, визначений чинним законодавством та договорами між банком та клієнтом.
Згідно з пп.5.3.3. та 5.3.6 договору, клієнт зобов'язаний: надавати в банк ЕРД з накладеними ЕЦП посадових осіб клієнта, яким надано право підпису таких документів; своєчасно реєструвати в банку дані про зміну осіб, заявлених у картці із зразками підписів, для зміни ЕЦҐІ, які використовуються у системі.
Банк не несе відповідальності за списання коштів з рахунку клієнта на підставі правильно оформленого ЕРД, який засвідчений чинними ЕЦП клієнта (п.8.2. договору).
Як вбачається з додатку 1 до додаткового договору «Заявка на надання доступу/внесення змін до прав доступу клієнту/ материнській компанії та їх користувачам, що мають право підпису згідно картки із зразками підписів та відтиску печатки клієнта до ПК «Клієнт-Інтернет-Банк», підписувачами клієнта ТзОВ «Галицьке перехрестя» є: Рибак Богдан Ярославович (тип А) та Климко Марія Юліанівна (другий підпис). Доступними для перегляду та платежів рахунками у цьому додатку визначено рахунок № НОМЕР_1 та рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до додатку 3 до додаткового договору «Акт про передачу системи «Клієнт-Інтернет-Банк» та початкових ключів електронного цифрового підпису» від 18.01.2017 р., клієнту в особі ОСОБА_1 було передано інсталяційний пакет клієнтської частини системи «Клієнт-Інтернет-Банк» та документацію до неї, а клієнт отримав таємні ключі.
14.11.2019 р. та 15.11.2019 р. відбувся переказ коштів з рахунку ТзОВ «Галицьке перехрестя» № НОМЕР_3 в ПАТ АКБ «Львів» на рахунок ФО-П Духота Б.Ю. № НОМЕР_4 в АТ «А-Банк» на підставі таких платіжних доручень, прийнятих по системі IFOBS:
- №201 від 14.11.2019 р. на суму 195162,25 грн з призначенням платежу «Оплата за виконані роботи згідно з договором №17ДВ від 17.10.19 р. в т.ч. ПДВ 20% 32527,04 грн.»;
- №202 від 14.11.2019 р. на суму 9500 грн з призначенням платежу «Оплата за виконані роботи згідно з договором №17ДВ від 17.10.19 р. в т.ч. ПДВ 20% 1583,33 грн.»;
- №203 від 15.11.2019 р. на суму 20250 грн з призначенням платежу «Оплата за виконані роботи згідно з договором №17ДВ від 17.10.19 р. в т.ч. ПДВ 20% 3375,00 грн.».
Згідно з наданою на запит АТ АКБ «Львів» відповіддю ТзОВ «СіЕс Емпауер», яке, як стверджує відповідач, є розробником і адміністратором системи «Клієнт-Інтернет-Банк IFOBS», згадані платіжні доручення були створені від імені клієнта користувачем ОСОБА_2 та відправлені в банк за допомогою системи IFOBS одразу з двома підписами, що відповідають сертифікату, виданому на ім'я користувача ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти долучення до матеріалів справи відповіді ТзОВ «СіЕс Емпауер» як доказу, що отриманий з порушенням закону та є недопустимим, позивач водночас звернув увагу суду на те, що ОСОБА_3 була призначена директором товариства 13.02.2020 р., а директором товариства з 23.01.2004 р. по 12.02.2020 р. був ОСОБА_1 . Також позивач заявляв, що на момент списання коштів за платіжними дорученнями від 14.11.2019 р. та від 15.11.2019 р. право підпису у системі мали лише ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як і було вказано в укладеному між сторонами додатку №1 до договору про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк» від 18.01.2017 р.
Відповідно до ч.1 ст.1089 та ч.1 ст.1090 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.
Згідно зі ст.17.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.
Як передбачено ст.18 цього Закону, електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
За визначенням, наданим в п.1.4. інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, електронним розрахунковим документом є документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.
Відповідно до п.1.7. Інструкції, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення) (п.2.4. Інструкції).
Пунктом 2.5. Інструкції визначено, що якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту «Дата валютування»; немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено законами України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; у розрахунковому документі платник-резидент не заповнив реквізит «Код країни нерезидента» отримувача; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.
Згідно з п.2.7. Інструкції, примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, які/яка відповідно до законодавства України мають/має право розпоряджатися рахунком.
Відповідно до п.10.1. Інструкції, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт- Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.
Пунктом 10.5. Інструкції передбачено, що реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».
Відповідно до вищевказаних положень договору і законодавства, платіжні доручення, на підставі яких відбулося списання коштів, як електронно-розрахункові документи в будь-якому випадку мали містити всі необхідні реквізити та бути належним чином засвідченими шляхом накладення ЕЦП уповноважених осіб клієнта для можливості їх виконання банком, в іншому ж разі ці доручення взагалі не повинні були прийматись банком до виконання.
Відповідач стверджував, що дані ЕРД формувались та підписувались підписувачем клієнта Онишкевич О.Ч., однак з додатку до договору від 18.01.2017 р. випливає, що підписувачами клієнта на час проведення спірних операцій були інші особи, а Онишкевич О.Ч. взагалі не належала до числа осіб, яких сторони визначили уповноваженими діяти в системі від імені клієнта. При цьому, будь-які інші додатки до договору про банківське обслуговування з використанням програмного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк» щодо погодження підписувачів клієнта в матеріалах справи відсутні та сторонами не укладались.
Для з'ясування правомірності виконання банком платіжних доручень від 14.11.2019 р. та від 15.11.2019 р. потрібно дослідити, серед іншого, те, чи відповідали дані документи вимогам законодавства та чи дійсно такі подавались позивачем як клієнтом банку. Визначення особи, за електронним цифровим підписом якої платіжні доручення були відправлені банку, безумовно, є необхідним для встановлення справжності цих документів, адже створення, підписання та подання електронно-розрахункових документів від імені клієнта неуповноваженою на це особою виключає відповідність цих документів вимогам закону і договору, а наступне прийняття та виконання банком таких документів є безпідставним та неправомірним.
Отже, здійснюючи розгляд справи в межах підготовчого провадження, суд виявив необхідність з'ясувати обставини, що мають значення для справи, а саме дослідити реквізити та процедуру подання електронно-розрахункових документів, для чого потрібним є володіння спеціальними знаннями у сфері комп'ютерної техніки та програмних продуктів.
Варто зазначити, що сторонами не було надано висновку експерта з цих питань, а подана позивачем відповідь розробника і адміністратора системи «Клієнт-Інтернет-Банк» не може бути розцінена як висновок судової експертизи та не є таким доказом в розумінні процесуального законодавства.
Як передбачено ч.ч.3-5 ст.99 ГПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Згідно з ч.1 ст.100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Пунктом 3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. №1950/5), встановлено, що у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.1.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне доручити проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
При підготовці питань, що підлягають вирішенню експертизою, судом проаналізовано вимоги Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. №1950/5).
Зокрема, питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. (абз.3 п.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
Як зазначено в абз.6 п.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта).
Суд прийшов до висновку призначити у справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання, що стосуються встановлення осіб, фактично уповноважених на здійснення операцій в системі від імені клієнта, реквізитів електронних документів та належності електронно-цифрових підписів, проте, враховуючи неможливість самостійного визначення виду експертизи і скориставшись наданим правом, суд вирішив віднести питання про визначення виду (підвиду) судової експертизи на розсуд експертної установи як таке, що саме по собі потребує спеціальних знань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Пунктом 6 ч.1 ст.229 ГПК України передбачено, що провадження у справі у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу зупиняється на час проведення експертизи.
З огляду на те, що у справі призначено судову експертизу, провадження у справі підлягає зупиненню на час проведення експертизи.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 98, 99, 100, 102, 181, 182, 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд
1. Призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
2. Для вирішення експерту поставити наступні питання:
- які особи станом на 14.11.2019 р. та 15.11.2019 р. були уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» на здійснення операцій в системі дистанційного обслуговування «Клієнт-Інтернет-Банк ІFOBS», за допомогою якої здійснювався віддалений доступ до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» № НОМЕР_3 в ПАТ АКБ «Львів»?
- на підставі яких електронних документів виконувались операції по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» № НОМЕР_3 в ПАТ АКБ «Львів» 14.11.2019 р. та 15.11.2019 р.?
- електронно-цифровий підпис яких осіб містили електронні документи, на підставі яких виконувались операції по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» № НОМЕР_3 в ПАТ АКБ «Львів» 14.11.2019 р. та 15.112019 р.?
- чи електронні документи, на підставі яких виконувались операції по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» № НОМЕР_3 в ПАТ АКБ «Львів» 14.11.2019 р. та 15.112019 р., було оформлено з накладенням чинного та коректного електронного цифрового підпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя» та чи такий підпис належав уповноваженим особам клієнта?
3. Оплату за проведення судової експертизи покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицьке перехрестя».
4. Попередити експерта про передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
5. Повідомити судового експерта про надане йому право зазначити в експертному висновку свої міркування щодо обставин, які мають значення для справи, та з приводу яких йому не були поставлені питання.
6. Зобов'язати експерта після закінчення проведення судової експертизи подати письмовий висновок судового експерта за результатами дослідження та повернути Господарському суду Львівської області матеріали справи.
7. Зобов'язати сторін на вимогу суду за клопотанням експерта неухильно і у визначені строки надавати необхідні докази суду для подальшого скерування судовому експерту з метою проведення експертних досліджень.
8. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.
9. Матеріали справи направити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
10. Про поновлення провадження у справі, дату, час і місце наступного судового засідання учасники процесу будуть повідомлені ухвалою суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя З.П. Гоменюк