04.11.2021
Справа № 501/2123/21
Провадження № 2/497/633/2021
04.11.2021 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Ковтун О.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з вищезазначеним позовом, який було направлено за підсудністю до Болградського районного суду Одеської області, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, сім'я розпалась, в зв'язку з втратою почуття взаємної любові, поваги, дружби, різними поглядами на сімейні взаємовідносини.
Від цього шлюбу подружжя має неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні відносини припинені з 2018 року, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження сім'ї, на думку позивача не можливе, в зв'язку з чим просить позов задовольнити (а.с.2-3).
Ухвалою суду від 13.09.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 13.10.2021 року о 09:00 годині (а.с.34), та повідомлено сторін по справі (а.с.35).
Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз'яснено про необхідність подання в п'ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.
Позивач в судове засідання не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлена належним відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.37), про причини неявки в суд не повідомила.
Відповідач у судове засідання також не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлений належним чином за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.31) та довідкою Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.32). Судова повістка виклик отримана особисто відповідачем ОСОБА_2 , про що в поштовому повідомленні є відповідна відмітка (а.с.38).
Судове засідання призначене на 13.10.2021 року о 09:00 годині знято з розгляду у зв'язку з відпусткою судді (а.с.39,40).
Ухвалою суду від 18.10.2021 року було судовий розгляд вдруге справи на 04.11.2021 року о 09:00 годині (а.с.42), про що було надіслано повідомлення сторонам у справі (а.с.43). Також було опубліковано на WEB-сторінці суду оголошення про виклик до суду ОСОБА_2 , як відповідача у справі (а.с.44).
В судове засідання 04.11.2021 року:
- позивач не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлялася згідно вимог чинного законодавства, про причини неявки в суд не повідомила, однак через канцелярію суду подала заяву, якою підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.49).
- відповідач також не прибув, жодних заяв, клопотань, заперечень до суду не надсилав, про час та місце проведення розгляду повідомлявся за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , за якою відповідачем особисто було отримано попередню судову повістку виклик (а.с.38). Поштове повідомлення на 04.11.2021 року повернулося до суду з відміткою про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.46, 47,48).
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.
Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України (а.с.49).
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви позивачки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з розірванням шлюбу.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 04 січня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 04 січня 2011 року Василівською сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.4).
Від цього шлюбу мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, актовий запис №24 (а.с.7).
Позивач категорично миритися не бажає, наполягає на розірванні шлюбу, стверджуючи, що шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, наміру та бажання миритися з відповідачем не має (а.с.2-3).
Жодних заперечень від відповідача до суду не надходило.
Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Приписами ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу
Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Враховуючи однозначну позицію учасників справи, суд не вважає за можливе застосування будь-яких заходів щодо збереження шлюбу.
Положення ст. 24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява N 44647/98).
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судовим розглядом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати їх вони не мають наміру.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд вважає за необхідне з'ясувати прізвище подружжя після розірвання шлюбу. Позивач у заяві від 12.10.2021 року зазначила клопотання про залишення їй шлюбного прізвища « ОСОБА_4 » (а.с.49).
Враховуючи вищеназвані обставини, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - існує формально, а тому підлягає розірванню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.104 ч.2, 110, 112,113 СК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Василівка, Болградського району, Одеської області, громадянином України та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Оріхівка, Болградського району, Одеської області, громадянкою України, зареєстрований 04.01.2011 року Василівською сільською радою Болградського району Одеської області, актовий запис №01.
Позивачу після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В.Кодінцева