Справа № 152/403/21
1-кп/152/46/21
щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під під вартою
03 листопада 2021 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Шаргородського районного суду об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за частиною першою статті 309, частиною першою статті 309, частиною першою статті 185, частиною третьою статті 185, частиною другою статті 186, частиною другою статті 185 КК України, -
Прокурор в судовому засіданні, посилаючись на неможливість закінчення судового розгляду до спливу чинного строку запобіжного заходу обвинуваченому, просить продовжити на 60 днів строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з підстав того, що попередньо визначені ризики, пов'язані із можливістю обвинуваченого переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення дотепер не зменшились та не зникли. Ризик переховування обвинуваченого від суду прокурор вбачає з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, та з огляду на відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, як то постійне місце роботи та сім'я. Ризик вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень прокурор обґрунтував тим, що лише обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, фактично зупинив продовження протиправної діяльності ОСОБА_5 .. Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку прокурора, не буде ефективним задля уникнення ризиків переховування від суду та вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив щодо продовження йому строку тримання під вартою, просив змінити визначений йому запобіжний захід на домашній арешт в нічний час. Зазначив, що проживатиме в будинку по АДРЕСА_1 , зможе працевлаштуватися, матеріально утримувати себе та надавати кошти на утримання малолітнього сина. Наразі його колишня дружина поїхала на заробітки в м. Київ і його малолітній син проживає з бабусею. У разі застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, син зміг би навідувати його, а він, у свою чергу, допомагав би сину з домашнім завданням. Переховуватися від суду наміру не має, розкаюється у вчиненому. Свою поведінку до взяття його під варту пов'язує з отриманою раніше травмою голови (струс мозку), стресом та вживанням алкогольних напоїв. Наразі ж він усвідомив свою антигромадську поведінку, не вживає алкогольні напої. Сплатити суму застави обвинувачений фінансово не спроможний.
Захисник ОСОБА_6 просив змінити міру запобіжного заходу, обрану його підзахисному ОСОБА_5 , з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час, посилаючись на наявність у останнього постійного місця проживання, малолітньої дитини, яку необхідно утримувати, та вказавши, що за час перебування під вартою обвинувачений ОСОБА_5 розкаявся і в подальшому жодним чином не буде переховуватися від суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення. Ризики, на як посилається прокурор у своєму клопотанні, на думку захисника, наразі відсутні. Доказів їхнього існування прокурор не представив.
Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала щодо заміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
3 листопада 2021 року до суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу. Відповідно до частини другої статті 184 та частини другої статті 201 КПК України, копії клопотання та матеріалів, якими вони обґрунтовуються, надаються відповідно обвинуваченому та прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Оскільки ані сторона обвинувачення, ані сторона захисту не заявила в судовому засіданні про невручення, чи несвоєчасне вручення їм відповідних клопотань, що надійшли на розгляд суду, суд вважає, що сторонами вищевказані положення КПК України було дотримано і вони ознайомлені з цими клопотаннями в повному обсязі.
Так, у пункті 70 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії», найперше, про що Суд нагадує, що розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і що законність тримання під вартою обвинуваченого слід оцінювати, виходячи з особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку затримання можна виправдати лише тоді, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги до свободи людини, зафіксовану у статті 5 Конвенції.
Крім того, у пункті 68 рішення ЄСПЛ у справі «Баришевський проти України», Суд зазначив, що коли національні суди продовжують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щоразу використовуючи схожі, якщо не шаблонні, формулювання, не продемонструвавши, що вони насправді зважають на плин часу, тоді порушуються вимоги пункту 3 статті 5 Конвенції.
Так, судом встановлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
30 березня 2021 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
1 квітня 2021 року слідчим суддею Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалами Шаргородського районного суду від 20 травня 2021 року, 15 липня 2021 року та 9 вересня 2021 року продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Строк дії запобіжного заходу визначено до 7 листопада 2021 року.
Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні, відповідно до чинного КПК України, полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов'язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.
Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує частина третя статті 331.
Частиною третьою статті 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Суд констатує, що тривалість тримання ОСОБА_5 під вартою (з 30 березня 2021 року, тобто більше семи місяців) не може обґрунтовуватися прокурором одним лише існуванням обґрунтованої підозри, оскільки цього вже не достатньо та обґрунтованість підозри констатована слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.
При цьому, суд зважає на те, що прокурором здійснюється посилання на наявність ризиків, встановлених пунктами 1 та 5 статті 177 КПК України.
Так, суд враховує, що два злочин, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , є тяжкими, згідно із класифікацією, передбаченою ст.12 КК України; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів - до 6 років позбавлення волі.
Суд зауважує, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, не є ризиком, передбаченим у статті 177 КПК України, тому не може бути самостійною підставою для продовження запобіжного заходу.
До того ж, суд враховує, що прокурором не надано жодного достовірного доказу щодо переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування, перебування у розшуку.
Вирішуючи питання щодо наявності ризику переховування обвинуваченого, суд оцінює всі відповідні фактори, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою. Як видно із наданих стороною захисту копій документів, ОСОБА_5 має постійне зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 . Це житло на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2006 року належить особисто обвинуваченому. В цьому будинку зареєстровані також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак не проживають. Отже, у вказаному житлі проживає лише обвинувачений. Відповідно до копії свідоцтва про народження, обвинувачений є батьком малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином у обвинуваченого є особисте житло, на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) по яких на даний час не завершено. Разом з тим, суд також не може не врахувати думку потерпілої ОСОБА_4 , яка є потерпілою саме по кримінальному провадженню, по якому відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Остання вважала за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який. У свою чергу прокурор не надав суду будь-яких доказів, які б підверджували існування на даний час ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Тому на переконання суду, ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним інших кримінальних правопорушень за останні сім місяців значно зменшилися.
Аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. При цьому суд вважає, що обвинуваченому слід обрати саме цілодобовий домашній арешт за його зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 , а не у певний час доби, як про це просив захисник. При цьому на обвинуваченого слід покласти обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 та 8 частини третьої статті 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 176-178, 181, 183, 194, 199, 201 КПК України, суд, -
Застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 1 квітня 2021 року запобіжний захід у виді тримання під вартою змінити на цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 строком на 60 днів.
Визначити строк дії ухвали до 1 січня 2022 року.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти та негайно доставити його до місця проживання по АДРЕСА_1 .
На час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
-прибувати до Шаргородського районного суду Вінницької області на першу вимогу;
-цілодобово не відлучатися з будинку по АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування із особами, що є потерпілими чи свідками в цьому об'єднаному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА