Єдиний унікальний номер 233/1567/21
Номер провадження 22-ц/804/2433/21
Іменем України
03 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд колегією в складі:
Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Гапонова А.В., Халаджи О.В.
розглянувши в м. Бахмуті цивільну справу без повідомлення учасників справи що виникла з кредитних правовідносин за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року (головуючий у суді першої інстанції Каліуш О.В.), -
В позові пред'явленому до суду 05 квітня 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» - Банк виклало вимоги про стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості що утворилася станом на 28 грудня 2020 року в розмірі 19 304,49грн, з яких кредитні кошти 13 983,49грн та 5 321,35грн заборгованість по відсотках. Існування такої заборгованості Банк пов'язував із неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань взятих на підставі кредитного договору № б/н від 26 січня 2019 року.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року позов задоволено. Згідно висновків суду, позивачем в судовому засіданні підтверджені обставини щодо існування домовленості з приводу кредиту та суд вважав, що сторонами було погоджено процентну ставку за користування коштами.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що відсутні докази в підтвердження суми заборгованості, оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження видачі кредиту та подальшого обліку операцій за кредитом. Також відповідач зазначає, що Банком не надані належні та допустимі докази підписання заяви разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, погодження умов щодо розміру процентної ставки та порядку зміни процентів за користування кредитом.
На час розгляду справи відзив не надходив.
В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.
26 січня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір кредитування у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в якій відображена інформація щодо сторін договору, яка скріплена їх підписами /а.с.6 /.
В розрахунку наданому Банком зазначено що за договором від 26 січня 2019 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 станом на 28 грудня 2020 року мається заборгованість в загальному розмірі 19 304,49грн, з яких заборгованість за кредитом 13 983,49грн та 5 321,35грн заборгованість за простроченими відсотками /розрахунок а.с.5/.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, наданий Банком в підтвердження позовних вимог, не містить жодних відомостей, які би давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин така довідка була складена та хто ознайомлений з такою довідкою /а.с.6, 11 зворотній бік/.
Банківська Виписка за період з 26 січня 2019 року по 01 травня 2021 року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 користувався карткою Банку 4323….8551 отримував готівку в банкоматах та відділенні банку, витрачав кошти на придбання товарів та здійснював поповнення картки в терміналі і відділеннях Банку /а.с.36-37/.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та позивач уклали договір шляхом підписання заяви позичальника та суд вважав що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачем не повернуті. На думку суду, позивачем в судовому засіданні також підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, які також стягнуті з позичальника на користь Банку.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини у справі та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування коштами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1054 ЦК України/.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Вираження волі ОСОБА_1 відбулось вчиненням певних дій, складанням та підписанням письмового Договору позики / Анкети-заяви/, та суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що мало місце втілення волі у письмовому вираженні.
Відповідач не погоджуючись із сумою заборгованості визначеною Банком не надав суду жодних доказів на спростування розміру заборгованості за кредитом.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 13 983,49грн є правильним, оскільки відповідає наведеним вимогам закону. Однак рішення суду стосовно процентів за користування кредитом в сумі 5 321,35грн не відповідає обставинам справи.
Системний аналіз Анкети-заяви дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути в несплаченій частині.
В матеріалах справи відсутня інформація щодо погодження позичальником умов договору про розмір процентної ставки за користування кредитом, ознайомлення позивача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та дії позивача щодо зміни умов та одностороннє тлумачення істотних умов не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма умовами договору. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість Банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.
Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.
Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Отже доводи апеляційної скарги щодо відсотків знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив позивачу права та обов'язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню його прав, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом, однак заявник жодних інших доказів в підтвердження своїх вимог не надав.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків та відмовити в задоволенні цих вимоги.
Статтею 382 ЦПК України передбачено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь Банку належить стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме 1644,26грн (2 270,00грн судовий збір за подачу позовної заяви * 13 983,14грн задоволена сума позову /19304,49грн сума яку просили стягнути) в суді першої інстанції які підлягають стягненню з відповідача. За подачу апеляційної скарги відповідач сплатив 3 405,00грн, а отже сума судового збору за частково задоволені вимоги апеляційної скарги дорівнює 938,60грн (3405,00грн - 2466,40 сума судового збору пропорційно до задоволених вимог), які необхідно стягнути з позивача на користь відповідача. Отже з урахуванням вищезазначеного сума судового збору яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 складає 705,66грн (1 644,26грн - 938,60грн).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2021 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 5 321,35грн та в задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Змінити рішення в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 705 (сімсот п'ять) гривень 66 копійок.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2021 року.
Судді: