26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/501/21 пров. № А/857/16240/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року (головуючий суддя Маєцька Н.Д., м. Ужгород, повний текст складено 23.07.2021) по справі за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-
Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області звернулось в суд першої інстанції з адмінісративним позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Хустського відділення АТ «Закарпаттягаз» розташованого за адресою: 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська, 13а до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи Хустського відділення Акціонерного товариства «Закарпатгаз», розташованого за адресою: 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська, буд. 13 а - до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач в адміністративному позові посилається як на доказ правомірності позовних вимог виключно на акт перевірки від 26.01.2021 № 5, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимога законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки - АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»
У той же час, даний доказ не є та не може бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог.
Положеннями частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Це означає, що виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.
Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини.
Вирішуючи у судовому рішенні питання зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв тощо, суд, в першу чергу, з'ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Таким чином, суд оцінює акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, у свою чергу, підтверджують або спростовують факт усунення виявлених порушень.
За таких обставин, доводи позивача про те, що належним доказом усунення порушення є тільки акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є безпідставними.
Дану правову позицію підтвердив також Верховний Суд також у постанові від 19 листопада 2019 року по справі № 580/31/19.
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, даний акт складено Хустським міськрайонним відділом ДСНС у Закарпатській області щодо АТ «Закарпатгаз» за адресою: 90400, Закарпатська обл., м. Хуст., вул. Львівська, 13/а.
Однак, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» не знаходиться за адресою: 90400, Закарпатська обл., м. Хуст., вул. Львівська, 13/а., а місцезнаходженням товариства є адреса: 88015, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Погорелова, буд. 2.
Отже, даний акт складений з порушенням порядку проведення перевірки.
Це підтверджується також тим, що АТ «Закарпатгаз» не було повідомлено про проведення планового заходу державного нагляду (контролю) взагалі, а було повідомлено лише Хустське відділення АТ «Закарптгаз», що і вбачається з повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 16.12.2020 року № 684.
Таким чином, проведення перевірки відбулося з порушеннями, зокрема:
по-перше, повідомлено про проведення перевірки неналежного суб'єкта, повідомлено Хустське відділення АТ «Закарпатгаз», тобто структурний підрозділ, а не власне суб'єкт господарювання, яким є АТ «Закарпатгаз»;
по-друге, здійснено перевірку щодо неналежного об'єкта, а саме: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», який не знаходиться за адресою: 90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Львівська, 13/а.
по-третє, акт перевірки не є єдиним доказом порушенням вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту.
по-четверте, за наслідками проведення перевірки, позивачем не винесено жодного документа, яким би зобов'язував усунути якісь порушення, зокрема припису про усунення порушень.
по-п'яте, акт перевірки фіксує лише сам процес проведення перевірки і не може бути беззаперечною підставою щодо визнання порушення.
Отже, акт перевірки у даному випадку є, як неналежним доказом, так і не підтверджує порушенням вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту, що також підтверджено й правовою позицією Верховного Суду.
При проведенні перевірки позивач посилається на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак даний закон не поширюється на відповідача.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Сфера дії Закону):
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії
Тобто, даний закон не поширює свою дію при проведенні перевірки на АТ «Закарпатгаз».
На момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент складення акту перевірки (26.01.2021) Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вже не поширював свою дію на АТ «Закарпатгаз», відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» від 19.12.2019 № 394-ІХ (набув чинності ще 29.12.2019).
Даним законом було внесено зміни в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», доповнивши словами: «державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг».
На окрему увагу заслуговує правова позиція Верховного Суду, викладена у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11.03.2021 по справі № 640/20494/19 (копія постанови наявна у матеріалах справи), де судом зроблено правовий висновок про те, що Закон № 877- V (тобто Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на який посилається позивач, як на підставі для проведення перевірки) не є нормативно-правовим актом у сфері нафтогазового комплексу.
Дані висновки Верховного суду підтверджують позицію та доводи відповідача про те, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05 квітня 2007 року не поширюється на відповідача, зокрема у частині проведення перевірки.
Крім того, апелянт зазначає, що Акт про проведення позапланового заходу підписано не уповноваженим суб'єктом, начальник Хустського відділення АТ «Закарпатггаз» Бенца В.М. не був та не є уповноваженим підписувати акт перевірки.
У зв'язку з тим, що перевірка проведена щодо АТ «Закарпатгаз» (при чому не за вірною адресою), таким уповноваженим суб'єктом при проведенні заходу державного нагляду контролю міг бути лише голова правління АТ «Закарпатгаз» або директор технічний.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не ґрунтується на вимогах законодавства взагалі.
Також апелянт зазначає, що Єдиною підставою, яка унеможливлює вирішити спір є відсутність автоматичної пожежної сигналізації в приміщеннях Хустського відділення АТ «Закарпатгаз» та відповідно не укладення договору на обслуговування такої пожежної сигналізації.
Відсутність такої сигналізації не може бути причиною для виникнення пожежі та жодним чином не створює загрозу безпеки життю та здоров'ю людей.
Договори ж на обладнання пожежною сигналізацією будуть заключені при наявності відповідного фінансування.
Крім цього, діяльність такого підприємства як АТ «Закарпатгаз» є специфічною, оскільки є ліцензованою діяльністю Оператора ГРМ в зоні ліцензованої діяльності (Закарпатська область) з розподілу природного газу.
Відповідно до п. 2.2.3 Типового положення про відділення АТ «Закарпатгаз» основним завданнями та функціями відділення є, зокрема:
забезпечення надійності роботи ГРМ в зоні обслуговування, забезпечення режимів роботи ГРМ для безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів.
При цьому, просить врахувати інформацію щодо ліквідації витоків газу на ГРП/ШГРП, в газових колодцях, ГРМ, підземних та надземних газопроводах по Хустській дільниці, Хустського відділення.
З початку року і до 29.07.2021 на ГРП/ШГРП і газових колодцях виявлено і ліквідовано витоків газу - 245 ліквідовано.
З початку року і до 29.07.2021 на підземних газопроводах в/т і с/т виявлено і ліквідовано - 33 ліквідовано.
З початку року і до 29.07. 2021 обстежено, виявлено і ліквідовано витоків газу на газопроводах - вводах (В.П. (крани ), електроізолюючі фланці і т.д) - 959 ліквідовано.
З огляду на викладене, просить врахувати той факт, що однією з основних функцій Хустського відділення АТ «Закарпатгаз» є забезпечення надійності роботи ГРМ в зоні обслуговування, забезпечення режимів роботи ГРМ для безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів, а також робота аварійної служби, яка в тому числі стосується ліквідації витоків газу, відтак вважає, що наслідки зупинення роботи Хустського відділення будуть набагато більш суттєвішими, ніж не усунення певних порушень, визначених в акті перевірки.
Вважає, що позивачем не доведено того, що перелічені в акті перевірки порушення Хустським відділенням АТ «Закарпатгаз» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу установи, відвідувачам, і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі), а усунення цих порушень вимагає вжиття заходів реагування у вигляді саме повного зупинення роботи Хустського відділення АТ «Закарпатгаз», від роботи якого залежить безперебійне та безаварійне газопостачання споживачів.
З огляду на те, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Хустського відділення АТ «Закарпатгаз» є крайнім заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, поданий позов вважає необґрунтованим (враховуючи той факт, що більшість порушень усунуто, не усунуто лише одне єдине порушення щодо пожежної сигналізації).
У рішенні суду відсутнє обґрунтування того, чи створюють таку загрозу саме ті порушення, які на момент винесення рішення, не усунуто. Суд не встановив, які порушення не усунуто, а обмежився лише загальним трактуванням та тлумаченням положень ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, за яким абсолютно всі порушення правил пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Натомість, на час винесення рішення Товариством надано відповідь про те, що всі порушення усунуто. А ті, які залишились не усунутими, не можуть призвести до ризиків настання загрози.
Загроза життю та здоров'ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків .
У відділенні призначені відповідальні за пожежну безпеку особи, які можуть забезпечити оповіщення працівників при загрозі виникнення пожежі, виконують протипожежні інструкції.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження з розподілу природного газу, Оператор ГРМ має забезпечити безпечне газопостачання/розподіл природного газу споживачам всіх категорій, безпечну експлуатації та роботу ГРМ тощо.
Аналогічні положення містяться у Положенні про Хустське відділення.
Вважає, що наслідки зупинення роботи Хустського відділення, яке відноситься до Оператора ГРМ, природного монополіста, який єдиний на території області є ліцензіатом з розподілу природного газу, є неспіврозмірні із тими ризиками виникнення умов, за яких продовження роботи підприємства з неусунутими порушеннями призведе до фізичної шкоди його працівникам.
З огляду на викладене вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги частково.
У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області № НС-245/52 від 15 грудня 2020 року «Про організацію планових заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік» у період з 22 по 26 січня 2021 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено планову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд Хустського відділення АТ «Закарпатгаз» з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.
За результатами перевірки складено Акт від 26 січня 2021 року за № 5.
Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, зокрема:
- п.1. Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (Пункт 1.20 глави 1 розділу IV ППБУ. Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.2. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в приміщеннях виконано в скрутку. (Пункт 1.6 розділу IV ППБУ. Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.3. Не розроблено керівником об'єкта інструкцію про заходи пожежної безпеки (Пункт розділу II ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014);
- п.4. У приміщенні не вивішені таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежно-рятувального підрозділу (Пункт 7 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.5. Працівників не забезпечено засобами індивідуального захисту відповідно до номенклатури засобів радіаційного та хімічного захисту, а також норм забезпечення (Пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ);
- п.6. Приміщення не забезпечено первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (Пункт 3.6 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.7. Наявні вогнегасники не взяті на облік, згідно журналу обліку вогнегасників (Пункт 3.18 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.8. Підтримання експлуатаційної придатності наявних СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (Пункт 1.4 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.9. Наявні вогнегасники не розміщено шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5м від рівня підлоги (Пункт 3.10 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014)
- п. 10 Посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (Пункт 16 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п.11. Будівлі не обладнано захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (Пункт 1.21 розділу IV ППБУ. Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014);
- п. 12. Працівників не забезпечено засобами індивідуальної захисту відповідно до номенклатури засобів радіаційного та хімічного захисту, а також норм забезпечення (Пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ);
- п. 13. Не всі приміщення обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (Пункт 1.2 розділу V ППБУ. Наказ МВС України №1417 під 30.12.2014):
- п. 14. Шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (Пункт 2.31 розділу III ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п. 15. Наявні пожежні щити не укомплектовані згідно вимог (Пункт 3.11 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014);
- п. 16. На об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) невстановлений протипожежний режим (Пункт 3 розділу II ІНШУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження усунення частини виявлених порушень відповідач до письмових пояснень від 14 квітня 2021 року надав: копію протоколу № 210709 перевірки ізоляції проводів та кабелів від 10 листопада 2020 року; копію протоколу перевірки електричних з'єднань від 05 лютого 2021 року; копію інструкції про заходи пожежної безпеки на території та в приміщеннях АТ «Закарпатгаз»; копію інструкції про вимоги пожежної безпеки в будівлях та приміщеннях; копію наказу АТ «Закарпатгаз» про встановлення протипожежного режиму від 14.12.2020 року № 01на-175-1220; фото вогнегасника; фото протипожежного інвентарю щодо укомплектування пожежного щита; копію листа АТ «Закарпатгаз» від 10.02.2021 № 88001.10-Сл-1082-0221, адресованого позивачу.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно вказав, що за змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пп. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей
Згідно з ч. 1 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:
1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;
8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
При цьому, суд вірно вказав, що загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд визначені Правилами пожежної безпеки України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі -ППБУ).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач не надав доказів на підтвердження усунення, виявлених перевіркою порушень в повному обсязі. А як уже зазначалось вище, такі порушення усунув лише частково. При цьому вірно відхилив, як доказ, надані відповідачем фотокопії, бо з них не можливо встановити місце їх здійснення, а відтак такі докази не можуть вважатися належними та допустимими, в розумінні вимог КАС України.
При цьому, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія судів, підставно відхилив доводи відповідача про те, що акт перевірки складений з порушенням порядку проведення перевірки, оскільки вони не спростовують факту виявлених порушень. Крім того, відповідачем визнано, встановлені в акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог Головного управління ДСНС України у Закарпатській області, оскільки зазначені в акті перевірки та не усунуті відповідачем порушення протипожежних норм у їх сукупності створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей, гарантованого рівня безпеки, оскільки такі порушення впливають на забезпечення безпеки роботи об'єкта у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі чи аварії; самій ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; евакуації людей та їх захисту від наслідків пожежі, аварії, надзвичайної ситуації індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри, тощо.
Крім того, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров'ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 823/589/16, та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для суду при розгляді даної справи.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що зазначений позивачем у позовних вимогах спосіб усунення порушень, а саме шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Хустського відділення АТ «Закарпатгаз», не є належним способом їх усунення, оскільки за відсутності доступу до приміщень та відсутності енергоживлення відповідач не зможе виконати роботи із усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи Хустського відділення АТ «Закарпатгаз», розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська, буд. 13а до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі № 260/501/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
О.М. Гінда
повний текст складено 03.11.2021