Справа № 580/3654/21 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
01 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності 17.09.2019, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 та здійснити її виплату.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 04.09.1986 по 28.02.2005.
У відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 4ЧК № 045987 позивачу 07.06.2005 було встановлено ІІI групу інвалідності.
В подальшому, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, у відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААБ № 466159 від 17.09.2019 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області із заявою (вх. від 17.03.2020 № 1/Ш-154) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
До вказаної заяви позивач додав: копію свідоцтва про хворобу, довідку про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 12ААА № 033531, копію виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 466159 від 17.09.2019, копії довідок МСЕК, копію акта про нещасний випадок, копію висновку, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію посвідчення інваліда війни, довідку НА СК «Оранта», довідку за реквізитами, індивідуальну програму реабілітації інваліда.
Листом від 03.04.2020 № Ш-77 Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повідомила, що додана до заяви копія акту про нещасний випадок (поранення) від 08.02.2005 № 8 не завірена належним чином. В заяві на виплату одноразової грошової допомоги позивачем зазначено причини інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, натомість в копії виписки з акту огляду медико-соціальної експертною комісією зазначено причину інвалідності - травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Отже, наявність вказаних недоліків унеможливлює подальший розгляд наданих матеріалів відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Отримавши вказаний лист, позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області із заявою від 13.04.2020.
До вказаної заяви позивач додав: копію свідоцтва про хворобу, довідку про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 12ААА № 033531, копію виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 466159 від 17.09.2019, копії довідок МСЕК, копію акта про нещасний випадок, копію висновку, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію посвідчення інваліда війни, довідку НА СК «Оранта», довідку за реквізитами, індивідуальну програму реабілітації інваліда.
Листом від 22.04.2020 № Ш-98 Ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повідомила позивача про те, що додана до заяви копія акту про нещасний випадок (поранення) від 08.02.2005 № 8 не завірена належним чином. Отже, наявність вказаного недоліку унеможливлює подальший розгляд наданих матеріалів відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі № 580/1514/20 зобов'язано Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 08592537) розглянути надані ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріали, скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівників міліції, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 виходячи із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити вказаний висновок разом з іншими матеріалами в 15-денний строк з дня реєстрації до Міністерства внутрішніх справ України.
На виконання рішення суду у справі № 580/1514/20 від 14.09.2020 Ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 401 400, 00 грн.
Надалі, Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України 16.04.2021 затверджено та надіслано висновок від 28.09.2020 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ІІ група інвалідності встановлена в період понад два роки від дати первинного огляду.
Позивач, вважаючи протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 17.09.2019, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 07.06.2005, тобто між цими подіями минуло понад два роки, то позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності 17.09.2019.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, у доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
02.07.2015 прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
На виконання пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 850, що набрав чинності з 31.10.2015.
Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому, розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).
Разом з цим, відповідно до п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу № 711/1837/18 з подібними правовідносинами, прийнявши постанову від 22.10.2020.
У вказаній справі Верховний Суд дійшов наступних висновків щодо застосування положень ст. 23 Закону № 565-XII та п. 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах:
- із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
- Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
- положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
- передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
- зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, то позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене та те, що позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у 2005 році, надалі у 2019 році позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, колегія суддів зазначає, що між первинним оглядом (2005 рік) та встановленням ІІ групи інвалідності (2019 рік) минуло понад два роки, а тому позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності 17.09.2019.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.