Справа № 640/28577/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Ганечко О.М.,
Беспалова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С." з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2020 року №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (ПК України) на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 р. №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436150,00 грн, за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України. На думку позивача, податкові накладні, за несвоєчасну реєстрацію яких контролюючим органом застосовано штрафні санкції, були направлені на реєстрацію в межах строків передбачених ПК України, а тому у ГУ ДПС у м. Києві відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 р. №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436150 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що в ході проведення камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «С.К.С.» порушено терміни відправлення податкових накладних в ЄРПН за грудень 2019 на 1 день, а саме: податкові накладні були направлені позивачем на реєстрацію в останній день строку реєстрації податкових накладних після закінчення операційного дня. Разом з цим, до ГУ ДПС у м. Києві спірні податкові накладні надійшли вже на наступний день, тобто з пропуском граничного терміну реєстрації таких податкових накладних. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня; датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
З огляду на вказане, на думку контролюючого органу, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, апелянт посилається на неспіврозмірність витрат позивача на правову допомогу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «С.К.С».
За результатами проведеної перевірки складено акт камеральної перевірки від 27.04.2020 року №10006/26-15-04-09-20/38591109.
В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті порушення ТОВ «С.К.С» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Перелік податкових накладних щодо яких встановлено порушення вказаного строку, кількість днів затримки, суми ПДВ викладено у наявній у акті перевірки Таблиці 1. Зокрема, податкові накладні від 24.12.2019 року №1115369, від 25.12.2019 року №1115370 та від 27.12.2019 року №1115372 подані на реєстрацію 16.01.2020 року, у той час як кінцевою датою реєстрації таких накладних є 15.01.2020 року.
26.05.2020 року на підставі вказаного висновку акту камеральної перевірки від 27.04.2020 року №10006/26-15-04-09-20/38591109, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0553120409, яким до ТОВ «С.К.С» за порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 440340,17 грн, у тому числі штрафні санкції у розмірі 436150 грн за порушення до 15 календарних днів строку реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 24.12.2019 року №1115369, від 25.12.2019 року №1115370 та від 27.12.2019 року №1115372.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомлення-рішення від 26.05.2020 року №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн та вважаючи його протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення ПК України, як правового акту вищої юридичної сили порівняно з Порядком №1246, а також у зв'язку із тим, що наведені положення Порядку №1246 суперечать відповідним нормам ПК України та погіршують становище платника податків.
Суд дійшов висновку, що у даному випадку кінцевим терміном подання на реєстрацію податкових накладних від 24.12.2019 р. №1115369, від 25.12.2019 р. №1115370 та від 27.12.2019 р. №1115372 є календарний день 15.01.2020 р. який закінчується о 24:00. Відтак, у межах спірних правовідносин, ТОВ «С.К.С» виконав свій обов'язок щодо складання, підписання та направлення до податкового органу протягом встановленого ПК України строку податкових накладних, тобто до закінчення календарного дня 15.01.2020 р., а тому не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні зареєстровані відповідачем 16.01.2020 р., тобто після спливу граничних строків для їх реєстрації.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
Пунктами 2 та 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 встановлено, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації, операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Відповідно до п. 4 та 5 вказаного Порядку до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.
За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Згідно з п. 14 та 15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абзацу 10), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Отже реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг, кореспондує обов'язок ДФС, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Згідно з актом про результати камеральної перевірки від 27.04.2020 року №10006/26-15-04-09-20/38591109 ТОВ «С.К.С» порушило вимоги пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: затримано на один календарний день граничний строк реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 24.12.2019 р. №1115369, від 25.12.2019 р. №1115370 та від 27.12.2019 р. №1115372.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що податкові накладні від 24.12.2019 р. №1115369, від 25.12.2019 р. №1115370 та від 27.12.2019 р. №1115372 направлені на реєстрацію в ЄРПН 15.01.2020 р. о 20:52.
При цьому апелянт стверджує, що належним доказом несвоєчасної реєстрації вказаних вище податкових накладних є квитанція, відповідно до якої вказані податкові накладні надійшли 16.01.2020 о 08:00 год.
Оцінюючи вказані вище доводи відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами господарювання та ДФС визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557 (далі - Порядок №557).
Відповідно до пунктів 8, 9, 11 вказаного Порядку у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення. Перша квитанція (електронне повідомлення, що формується у затвердженому в установленому законодавством Порядку форматі (стандарті) програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання електронного документа в момент його отримання) надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.
Законодавцем не передбачено будь-яких інших вимог до платника податку щодо вчинення ним додаткових дій після направлення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних. Технічні питання роботи сервера ДФС України, пов'язані з реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, знаходяться поза межами впливу платника податку, а тому не можуть братися до уваги при вирішенні питання щодо виконання платником податку покладеного на нього обов'язку щодо реєстрації податкової накладної.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №1.380.2019.002742 зазначено, що платник податків, виконавши свій обов'язок щодо складання, підписання та направлення до податкового органу протягом встановлених ПК України строків податкових накладних не може нести відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних після спливу граничних строків.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.
З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної за наявності вини.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були вчинені дії з метою реєстрації спірних податкових накладних в межах строку, наданого Податковим кодексом України для такої реєстрації, а саме: відправлено спірні податкові накладні до ЄРПН 15.01.2020, однак, після закінчення операційного дня.
Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосувати положення ПК України, як правового акту вищої юридичної сили порівняно з Порядком №1246, а також у зв'язку із тим, що наведені положення Порядку №1246 суперечать відповідним нормам ПК України та погіршують становище платника податків.
Колегія суддів вважає, що податкові накладні направлені ТОВ «С.К.С» до ЄРПН до закінчення календарного дня 15.01.2020 в межах строку, встановленого п. 201.10 ст.201 ПК України, а тому позивач не може нести відповідальність у вигляді накладення на нього штрафу за те, що такі податкові накладні зареєстровані відповідачем 16.01.2020, тобто після спливу граничних строків для їх реєстрації.
У постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі № 804/5153/17, зазначено, що у разі вчинення платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної всіх необхідних дій, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, то в такому разі відсутні підстави для застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.
Також, Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №160/5380/19 зазначив, що встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність застосування контролюючим органом штрафних санкцій до позивача за порушення строку реєстрації вищевказаних податкових накладних, оскільки останні надіслані на реєстрацію позивачем в Єдиний реєстр податкових накладних у строк, встановлений Податковим кодексом України.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - від 26.05.2020 р. №0553120409 в частині застосування штрафу в розмірі 436 150 грн.
Щодо доводів апелянта про те, що заявлені представником позивача витрати є завищеними, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі N 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 04.11.2019 №б/н, додаткової угоди від 09.11.2020 №б/н до вказаного договору, акта приймання-передачі наданих послуг по договору від 04.11.2019, рахунку на оплату від 17.03.2021 №15, платіжного доручення від 24.03.2021 №9000000173 на суму 35 000,00 грн.
Згідно пункту 3 наданої суду додаткової угоди від 09.11.2020 №б/н до договору про надання правової допомоги від 04.11.2019 №б/н сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги позивачу, передбаченої пунктами 1 та 2 даної Додаткової угоди, становить 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
Колегія суддів зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №640/18402/19 від 28 грудня 2020 року та по справі №380/887/20 від 04 червня 2021 року.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 35000 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи та співмірними із ціною позову та значенням справи для позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо не співмірності відшкодованих судом позивачу понесених витрат.
Приписами статей 9, 77 КАС України врегульовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.М. Ганечко
О.О. Беспалов