Справа № 620/1852/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
01 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12 березня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначену відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати (усіх складових заробітку), без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 03 березня 2020 року № 18-84, починаючи з 01 січня 2020 року, відповідно до вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12 березня 2020 року щодо відмови у проведенні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи із розрахунку 60 % від заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії відповідно до її заяви від 06 березня 2020 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01 березня 2020 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 17 січня 2002 року № 2981-ІІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 03 березня 2020 року № 18-84 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, у розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати, із урахуванням раніше здійснених виплат, без обмеження граничного розміру;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 грн 80 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для здійснення перерахунку пенсії відсутні.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з 23 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Прокуратурою Чернігівської області видано позивачу довідку від 03 березня 2020 року № 18-84 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.
Враховуючи наведене та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019, позивач 06 березня 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні вказаного перерахунку у зв'язку з тим, що після 13 грудня 2019 року нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які перебувають на відповідній посаді, не приймались.
Крім того, відповідач посилався на те, що зміна розмірів посадових окладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155 не є підставою для перерахунку пенсій, які призначені згідно з Законом України «Про прокуратуру».
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 13 березня 2020 року № 2500-0334-8/8085.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку зазначеного в довідці прокуратури Чернігівської області від 03 березня 2020 року № 18-84 у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ без обмеження граничного розміру пенсії відповідно до її заяви від 06 березня 2020 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Реалізація права працівників прокуратури, в тому числі і позивача, на перерахунок пенсії, визначеного ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) була забезпечена рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-(ІІ)/2019.
Частиною 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Первісна редакція ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від № 1697-VII та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі ст. 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 № 76-VIII, яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: ч. 18 Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в новій редакції, за якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; ч. 20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
За висновком Верховного Суду, починаючи з 01 січня 2015 року жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України, який упродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказані положення визнані неконституційними втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 установив порядок його виконання: ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
З матеріалів справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило в перерахунку пенсії ОСОБА_1 рішенням від 12 березня 2020 року у зв'язку з відсутністю нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, яке фактично відбулось ще у жовтні 2017 році.
Протягом усього періоду дії норми ст. 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, особи, яким пенсія була призначена на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ або № 1697-VII мали право на перерахунок пенсії, проте були позбавлені можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.
Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.
Реалізація такого права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/9/209), на момент прийняття Конституційним Судом України Рішення № 7-р(ІІ)/2019 вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні зауважує, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури».
З огляду на зазначені обставини справи, нормативно-правове регулювання спірного питання та сталу судову практику, колегія суддів вважає, що особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ або № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657. Такі пенсії перераховуються починаючи з 13 грудня 2019 року.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 03 березня 2020 року № 18-84.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на необґрунтованість посилання в оскаржуваному рішенні відповідача на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів, Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.
Колегія суддів наголошує на тому, позивач зверталася із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 03 березня 2020 року № 18-84, яка видана згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, що підтвердив сам відповідач у відзиві на адміністративний позов (а.с. 42).
В матеріалах адміністративної справи № 620/1852/20 копія вказаної довідки відсутня.
Разом з тим, обставини щодо подання вказаної довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та обставини щодо підстав для видачі такої довідки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 та рішення Другого сенату Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, а не постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155, визнаються учасниками справи та в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Вказані обставини свідчать про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12 березня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з підстав, які у ньому зазначені, є неправомірним, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.
У свою чергу, надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати та без обмеження її граничного розміру, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно.
Тому, на переконання судової колегії, суд першої інстанції не врахував, що питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватися після розгляду вимог про наявність відповідного права на перерахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовило їй у перерахунку пенсії з огляду на відсутність на те правових підстав через невиникнення права на проведення перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року та неможливості перерахунку пенсії позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155. Відтак, всупереч висновків суду першої інстанції, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача до суду не існувало. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_1 у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних, що залишив поза увагою суд першої інстанції.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 14 вересня 2020 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року, у вже згаданій вище зразковій справі № 560/2120/20, вказавши, що вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Таким чином, суд першої інстанції, правильно вказавши на наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії, дійшов до хибного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визначення відсоткового розміру пенсії та неможливість обмеження її граничного розміру, оскільки перерахунок пенсії позивачу на виконання цього судового рішення ще не було проведено. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у відповідній частині.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що перерахунок пенсії позивача належить здійснити на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, пенсія ОСОБА_1 призначена у відповідності до норм ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, який також був чинним станом на час звернення позивача за здійсненням перерахунку пенсії.
Крім того, зі змісту позовних вимог також встановлено, що позивач наполягала на здійсненні перерахунку її пенсії відповідно до вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Отже, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року підлягає заміні також і в мотивувальній та резолютивній частинах щодо визначення нормативно-правового акту на підставі якого повинен здійснюватися перерахунок пенсії позивача.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та шляхом виключення з резолютивної частини судового рішення формулювання « 60%» та «без обмеження граничного розміру пенсії» та зазначення вірного нормативно-правового акту на підставі якого здійснюється відповідний перерахунок пенсії позивача.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами апеляційного розгляду справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року змінено, в результаті чого адміністративний позов фактично є частково задоволеним.
Для цілей обрахунку розміру судового збору, який належить стягнути на користь позивача, задоволені судом позовні вимоги слід обраховувати, як задоволену одну позовну вимогу немайнового характеру.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для зміни розподілу судових витрат, оскільки судом першої інстанції було присуджено за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченої за подання позовної заяви судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 240, 242 - 244, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року змінити у мотивувальній частині та викласти другий і третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12 березня 2020 року щодо відмови у проведенні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до її заяви від 06 березня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести з 01 березня 2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 03 березня 2020 року № 18-84 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.»
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов