Справа № 320/1063/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
02 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каріна» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Каріна» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Каріна» (далі по тексту - позивач, ПП «Каріна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2020 року №0013830506.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року в задоволенні значеного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ПП «Каріна» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «Каріна» (місцезнаходження: 08710, Київська обл., Обухівський р-н, с. Підгірці, вул. Васильківська, буд. 39, ідентифікаційний код 31046506) зареєстроване як юридична особа 18.07.2000, дата запису: 11.12.2007, номер запису: 13421200000001852 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Види господарської діяльності за кодом КВЕД: 47.30 роздрібна торгівля пальним (основний); 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
На підставі наказу від 01.07.2020 року №879 та направлень на перевірку від 01.07.2020 №1829 та №1830, ГУ ДПС у Київській області здійснено фактичну перевірку господарської одиниці (АЗС), що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А, через яку здійснює діяльність ПП «Каріна».
Метою проведення перевірки позивача стало: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З направлень на перевірку від 01.07.2020 №1829 та №1830 вбачається, що перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред'явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 ПК України, заступнику директора ПП «Каріна» Грецькому В.П., який ознайомився з направленнями на перевірку та отримав копію наказу про проведення перевірки, про що власноручно 13.07.2020 року зробив відмітку в направленнях на проведення фактичної перевірки (а.с.117).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним встановлено, що ПП «Каріна» 01.07.2019 отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №10160314201900245, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А.
Як встановлено посадовими особами відповідача під час проведення перевірки, ПП «Каріна» здійснює реалізацію нафтопродуктів (пального) на АЗС, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А, з чотирьох резервуарів (резервуар №1: типу РГС-12, номінальна місткість 12,565 м3, резервуар №2: типу РГС-14, номінальна місткість 14,643 м3; резервуар №3: типу РГС-12 місткістю 12,543 м3; резервуар № 4: типу РГС-12 місткістю 12,563 м3), які не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня нафтопродуктів (пального) у резервуарі.
Під час проведення перевірки, заступник директора ПП «Каріна» Грецький В.П. надав посадовим особам контролюючого органу письмові пояснення, які датовані 13.07.2020 року, у яких зазначив, що на АЗС знаходяться чотири резервуари з ПММ, які не обладнано рівнемірами-лічильниками по причині відсутності їх у постачальників. Також, заступником директора ПП «Каріна» Грецьким В.П. вказано, що у період з 01.01.2020 року по 28.02.2020 року у фіскальних чеках був відсутній код УКТ ЗЕД на ПММ по причині неуважності (а.с.121).
У зв'язку із виявленими порушеннями, а саме: пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, посадовими особами контролюючого органу складено акт фактичної перевірки від 17.07.2020 року № 0954/1036/05/31046506 (далі по тексту - акт перевірки).
За результатами розгляду матеріалів перевірки та акту перевірки, ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 05.08.2020 року №0013830506 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 80 000,00 грн. (20000,00*4)(далі по тексту - оскаржуване ППР).
Вважаючи оскаржуване ППР протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактична перевірка була проведена відповідно до норм чинного законодавства, висновки зазначенні в акті перевірки є законними, а тому оскаржуване ППР від 05.08.2020 року №0013830506 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Порядок проведення фактичних перевірок регламентується статтею 80 ПК України.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Приписами п. 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла зокрема: від платників податків, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (п.п.72.1.1.1. п.72.1 ст.72 ПК України); про застосування реєстраторів розрахункових операцій (п.п.72.1.1.4. п.72.1 ст.72 ПК України); про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності (п.п.72.1.2.5. п.72.1 ст.72 ПК України).
Пунктом 74.1 ст.74 ПК України визначено, що посадові (службові) особи контролюючих органів можуть зберігати та опрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів податкову інформацію, зібрану відповідно до Кодексу.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Отже, використання інформації, яка міститься в автоматизованих базах та системах контролюючих органів є компетенцією контролюючих органів.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 року по справі №812/1112/16.
Так, пнктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні па перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області були пред'явлені заступнику директора ПП «Каріна» Грецькому В.П., який ознайомився з направленнями на перевірку та отримав копію наказу про проведення перевірки, про що власноручно 13.07.2020 зробив відмітку в направленнях на проведення фактичної перевірки.
З огляду на вказане, посилання апеллянта щодо не пред'явленням посадовими особами відповідача, які здійснювали фактичну перевірку ПП «Каріна», службового посвідчення та направлень на перевірку від 01.07.2020 №1829 та №1830, а також вручення копії наказу на проведення фактичної перевірки від 01.07.2020 №879 уповноваженій особі позивача, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки спростованані та підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.
У свою чергу, порядок оформлення перевірок, у тому числі фактичних перевірок, визначений ст. 86 ПК України.
Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
Пунктом 86.5 ст.86 ПК України передбачено, що у разі відмови платника додатків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Так, за результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено акт фактичної перевірки від 17.07.2020 №0954/1036/05/31046506, який підписано заступником директора ПП «Каріна» Грецьким В.П. та 17.07.2020 отримано. Крім того, заступником директора ПП «Каріна» Грецьким В.П. в акті перевірки вказано, що зауважень до акту перевірки немає.
З огляду на вказане, доводи скаржника щодо неотримання акту перевірки завчасно і позбавлення останнього права на подачу зауважень щодо висновків викладених у даному акті, спростовуються наявними доказами в матеріалах справи.
Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним встановлено, що ПП «Каріна» 01.07.2019 отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 10160314201900245 терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А.
Перевіркою встановлено, що станом на момент її проведення, ПП «Каріна» здійснює реалізацію нафтопродуктів (пального) на АЗС, що розташована за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А, з чотирьох резервуарів (резервуар № 1: типу РГС-12, номінальна місткість 12,565 м3, резервуар № 2: типу РГС-14, номінальна місткість 14,643 м3; резервуар №3: типу РГС-12 місткістю 12,543 м3; резервуар № 4: типу РГС-12 місткістю 12,563 м3), які не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня нафтопродуктів (пального) у резервуарі.
Позивачем з цього приводу надано пояснення, що 24.01.2020 року на електрону почту ПП «Каріна» направлено повідомлення від ТОВ «Технотрейд» щодо поставки вимірювальної техніки, виробником якої є ALISONIC SRL. Via Ercolano, 3,20900 Monza (MB), Italia (Республіка Італія) із зазначенням вартості вимірювальної техніки та її характеристики. 04.02.2020 на електрону почту ПП «Каріна» повторно направлено повідомлення від ТОВ «Технотрейд» щодо вартості вимірювальної техніки, оскільки відбулась не значна зміна у вартості і установці даного товару.
Також, апеллянт посилався на те, що вказане обладнання ТОВ «Технотрейд» так і не було доставлено останньому, у зв'язку із введеними карантинними обмеженнями, що були зумовлені розповсюдженням короновірусної хвороби (COVID-19).
30.07.2020 укладено договір поставки ДП 126/2020-Т між ТОВ «Тестрайт» та ПП «Каріна» про поставку товару, а саме: Магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/K Single Pipe / NPT довжиною 3,000 м та Компенсація проведення оцінки відповідності рівнемірів DELPHI вимогам технічних регламентів за модулем F.
Разом з тим, вказані посилання не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції та обгрунтовано не були взяті до уваги судом першої інстанції, з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів та не наведено доводів, яким чином запровадження карантинних обмежень, що зумовлені розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, спричинило не обладнання ним АЗС за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А, рівнемірами-лічильниками чотирьох резервуарів, у яких знаходиться пальне.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ПП «Каріна» було обізнане про здійснення господарської діяльності без встановлення рівнемірів-лічильників на чотирьох резервуарах, у яких знаходиться пальне, що в свою чергу є порушенням чинного законодавства, відповідно, підприємство не було позбавлено можливості зупинити господарську діяльність на АЗС, за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 20-А, до моменту отримання вказаних рівнемірів-лічильників. Проте, зазначене не було здійснено, а позивач здійснював реалізацію пального з порушеннями чинного законодавства, які вище зазначені судом.
Згідно з п.п. 20.1.9. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТЗЕД 2711 12 11 00,2711 12 19 00,2711 12 91 00,2711 12 93 00,2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей ПК України акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Пунктом 1281.1 ст. 1281 ПК України визначено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.
Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що фактична перевірка була проведена відповідно до норм чинного законодавства, висновки, які зазначенні в акті перевірки є законними, відповідно оскаржуване ППР є правомірним та не підлягає скасуванню.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каріна» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 02.11.2021 року