02 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16843/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (суддя Бондарчук В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 (колегія суддів: Тищенко О.В., Дикунська С.Я., Станік С.Р.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (далі - ПрАТ "Укртранслізинг")
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця")
про стягнення 218 787,68 грн.
1. АТ "Укрзалізниця" взяло на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу ПрАТ "Укртранслізинг" у період з липня по вересень 2019 року, однак порушило строки доставки вантажу.
2. ПрАТ "Укртранслізинг" звернулось до суду про стягнення з АТ "Укрзалізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Суд першої інстанції визнав вимоги ПрАТ "Укртранслізинг" щодо стягнення з відповідача штрафу обґрунтованими, однак відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. ПрАТ "Укртранслізинг" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких міркувань.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4. АТ "Укрзалізниця" взяло на себе зобов'язання у період з липня по вересень 2019 року здійснити перевезення порожніх вагонів, які належать ПрАТ "Укртранслізинг".
5. У період з липня по вересень 2019 року відповідач здійснив перевезення порожніх вагонів позивача, які були доставлені у період з 11.08.2019 по 28.09.2019, з фактичним простроченням доставки вантажу.
Короткий зміст позовних вимог
6. ПрАТ "Укртранслізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укрзалізниця" про стягнення 218 787,68 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час здійснення перевезення порожніх вагонів залізничним транспортом у липні-вересні 2019 року порушив взяті на себе зобов'язання та доставив вагони позивача з порушенням строків поставки, внаслідок чого останній заявив вимогу про стягнення штрафних санкцій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Господарський суд міста Києва рішенням від 14.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, у задоволенні позову відмовив.
9. Обґрунтовуючи судове рішення, суд першої інстанції посилався на норми статей 908, 909, ч.1 ст. 919, ст. 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 307, 315 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 3, 23 Закону "Про залізничний транспорт України", статей 5, 6, 22, частин 1, 2, 5 ст. 23, статей 41, 116, 134, 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України), пунктів 1.1., 1.2, 2.1, 2.4, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 №644 (далі - Правила доставки вантажів), п. 8 Правил видачі вантажів (статті 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (далі - Правила видачі вантажів), інформаційний лист Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/3743/19 та від 21.12.2019 у справі №910/1549/19.
10. Обґрунтовуючи ухвалену постанову, суд апеляційної інстанції посилався на статті 256, 257, 267, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК, ст. 315 ГК, пункти 134, 136 Статуту залізниць, постанови Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №905/487/19, від 24.12.2020 у справі №910/2696/20.
11. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:
- незважаючи на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 218 787,68 грн за несвоєчасну доставку вантажу, у позові потрібно відмовити у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявив відповідач;
- право на звернення з позовом до АТ "Укрзалізниця" у позивача виникає упродовж 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред'явлення претензій, та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 ГК;
- період видачі вагонів за накладними є з 11.08.2019 по 28.09.2019, тому позовна давність закінчилася з 09.05.2020 по 27.05.2020 відповідно; позивач звернувся до суду з позовом 29.10.2020, тобто з пропуском строку позовної давності;
- відсутність відомостей про звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
12. 30.07.2021 ПрАТ "Укртранслізинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, в якій просить: 1) передати справу № 910/16843/20 на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду; 2) ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи учасників справи
13. В обґрунтування касаційної скарги ПрАТ "Укртранслізинг" посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
14. Скаржник зазначає, що:
- Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 зробив висновок, що не вбачається підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №910/1002/19, від 02.12.2019 у справі №910/3745/19 та від 09.04.2020 у справі №910/6762/19; суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а відповідно, на думку скаржника, мають застосовувати і останню позицію Верховного Суду (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17);
- враховуючи системний зв'язок пунктів 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 ГК, позов до перевізника (AT "Укрзалізниця") про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію (тобто протягом 15 місяців);
- наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій застосували статті 256, 257, 258, 909, 920, 925 ЦК, статті 307, 315 ГК, пункти 134, 136 Статуту залізниць без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №910/1002/19, від 02.12.2019 у справі №910/3745/19 та від 18.06.2021 по справі №910/11949/20; при цьому, на даний час існують протилежні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі №910/3743/19 та від 21.12.2019 у справі №910/1549/19, від яких необхідно відступити на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК.
15. Обґрунтовуючи наявність фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник посилається на суперечливу практику судів першої та апеляційної інстанцій, а також на наявність суперечливих правових позицій Верховного Суду щодо обчислення перебігу позовної давності у подібних справах, зокрема, вказує, що:
- у постановах Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №910/18103/19, від 09.06.2020 у справі №910/13491/19, від 09.11.2020 у справі №910/2696/20 та від 16.01.2020 у справі №910/5309/19 зазначається, що позов до перевізника може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію; зазначена позиція є відмінною від тієї, яку застосували суди у справі, що розглядається, що свідчить про відсутність визначеності Північного апеляційного господарського суду щодо застосування статей 256, 257, 258, 909, 920, 925 ЦК, статей 307, 315 ГК, пунктів 134, 136 Статуту залізниць;
- існує декілька висновків Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258, 909, 920, 925 ЦК, статей 307, 315 ГК, пунктів 134, 136 Статуту залізниць у подібних правовідносинах, які суперечать один одному (посилається на постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/3743/19, від 21.12.2019 у справі №910/1549/19, від 23.12.2019 у справі №910/1002/19, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20).
16. Скаржник також посилався на те, що питання правової визначеності та сталої судової практики щодо позовної давності при порушенні АТ "Укрзалізниця" строків доставки вантажу і порожніх вагонів приватної власності становить інтерес для доволі широкого кола осіб, які можуть бути вантажовідправниками або вантажоотримувачами, що дає підстави стверджувати, що ця справа становить значний суспільний інтерес.
17. 27.09.2021 до Верховного Суду від АТ "Укрзалізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Доводи, які наводить АТ "Укрзалізниця" у своєму відзиві, є аналогічними до мотивів, наведених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Рух касаційної скарги, вирішення процесуальних питань
18. Верховний Суд ухвалою від 13.09.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Щодо передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду
19. У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій застосували статті 256, 257, 258, 909, 920, 925 ЦК, статті 307, 315 ГК, пункти 134, 136 Статуту залізниць без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №910/1002/19, від 02.12.2019 у справі №910/3745/19 та від 18.06.2021 у справі №910/11949/20, при цьому існують протилежні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі №910/3743/19 та від 21.12.2019 у справі №910/1549/19, від яких необхідно відступити на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК.
20. Тому Верховний Суд має встановити існування правових підстав для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
21. Згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
22. Відповідно до частин 1, 4 ст. 303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
23. Так, на розгляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду вже перебувала справа №910/11949/20, підставами передачі якої на розгляд об'єднаної палати була необхідність відступити від висновку щодо застосування ст. 315 ГК, пунктів 134, 136 Статуту залізниць, викладеного Верховним Судом у постановах від 02.12.2019 у справі №910/3745/19, від 23.12.2019 у справі №910/1002/19, від 09.04.2020 у справі №910/6762/19, за наявності інших висновків Верховного Суду про застосування вказаних норм, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі №910/3743/19 та від 21.12.2019 у справі №910/1549/19.
24. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду 18.06.2021 ухвалив постанову за наслідком розгляду справи №910/11949/20, в якій вказав, що відсутні підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 910/1002/19, від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19 та від 09.04.2020 у справі № 910/6762/19.
25. Верховний суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у цій постанові дійшов висновку, що позов до перевізника у даній справі може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 ГК.
26. Таким чином, розбіжності у судовій практиці щодо застосування зазначених статей вже були врегульовані Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20.
27. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника та передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Щодо обчислення позовної давності при стягненні штрафу за позовом про порушення термінів доставки за договором перевезення вантажу залізничним транспортом
28. У справі, що переглядається, порушено питання про обчислення позовної давності щодо стягнення штрафу за порушення термінів доставки за договором перевезення вантажу залізничним транспортом.
29. Скаржник стверджує, що враховуючи системний зв'язок пунктів 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 ГК, позов до перевізника (AT "Укрзалізниця") про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію (тобто протягом 15 місяців).
30. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що право на звернення з позовом до АТ "Укрзалізниця" у позивача виникає упродовж 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред'явлення претензій, та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію.
31. Відповідно, суди вважали, що оскільки період видачі вагонів за накладними тривав з 11.08.2019 по 28.09.2019, то позовна давність закінчилася з 09.05.2020 по 27.05.2020 відповідно.
32. Верховний Суд вважає вказані висновки помилковими, а судові рішення такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.
33. Відповідно до статей 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.
34. Згідно з ч.1 ст.258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
35. Статутом залізниць регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і, відповідно до п. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у 6-місячний термін, що обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
36. Згідно з п. 134 Статуту залізниць претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом 6 місяців. Зокрема, згідно з пп. "д" абз. 2 цього пункту зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
37. Частиною 5 ст. 307 ГК, яка кореспондується з ч.4 ст. 909 та ст.920 ЦК, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
38. Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць є спеціальними нормами, які регулюють питання обчислення позовної давності за позовами до залізниць.
39. Статут залізниць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
40. Стаття 315 ГК передбачає певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення. ГК, який за своєю правовою природою є Законом України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 та набрав чинності з 01.01.2004. Він також є спеціальним законом, і повинен застосовуватися до правовідносин сторін, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності. Крім того, у прикінцевих положеннях ГК законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць) у відповідність до норм ГК, чого Кабінет Міністрів України не виконав.
41. Відтак положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць підлягають застосуванню у системному зв'язку з положенням ст. 315 ГК і, таким чином, позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК для відповіді на претензію.
42. При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися зі строку на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
43. Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі №905/729/18, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 10.09.2019 у справі №905/2303/18, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20.
44. Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 зробив висновок, що позов до перевізника у даній справі може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту та ст. 315 ГК.
45. Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до суду з позовом 29.10.2020, а період видачі вагонів за накладними був з 11.08.2019 по 28.09.2019, то висновки судів попередніх інстанцій про закінчення позовної давності з 09.05.2020 по 27.05.2020 є помилковими.
46. Враховуючи, що позивач подав позов до суду без порушення позовної давності, а суди встановили обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 218 787,68 грн за несвоєчасну доставку вантажу, Верховний Суд дійшов висновків про обґрунтованість касаційної скарги та її задоволення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. Відповідно до ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
49. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2 ст.311 ГПК).
50. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 3 ст.311 ГПК).
51. У цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та ст. 315 ГПК, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати
52. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).
53. У разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача (ч.4 ст.129 ГПК).
54. За таких обставин, підлягає стягненню судовий збір з АТ "Українська залізниця" на користь ПрАТ "Укртранслізинг" у розмірі 3 281,81 грн - за подання позову, 4 922,71 грн - за подання апеляційної скарги та 6 563,62 грн за подання касаційної скарги, сплачений ПрАТ "Укртранслізинг".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі №910/16843/20 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 218 787,68 грн задовольнити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 332-Г, оф. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 30674235) 218 787 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім ) грн 68 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за період з 11.08.2019 по 28.09.2019.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 332-Г, оф. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 30674235) судові витрати у розмірі 3281 (три тисячі двісті вісімдесят одна) грн 81 коп. судового збору за подання позовної заяви, 4 922 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 6 563 (шість тисяч п'ятсот шістдесят три) грн 62 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко