Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3624/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", місто Харків,
до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), місто Харків,
про стягнення заборгованості,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення основної заборгованості в сумі 3 184,12 грн., пені у сумі 176,20 грн., три відсотка річних у сумі 39,40 грн. та індексу інфляції у сумі 136,76 грн.
09 вересня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/3624/21, розгляд якої ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Через реалізацію прав за статтями 42, 161, 165, 166 Господарського процесуального кодексу України сторонами сформовано та представлено суду наступні заяви по суті справи: відзив (вх. № 22848 від 29 вересня 2021 року), прийнятий до розгляду ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року; відповідь на відзив (вх. № 23700 від 07 жовтня 2021 року), прийнята до розгляду ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, за переданими даними від оператора системи розподілу Акціонерного товариства "Харківобленерго" з 01 січня 2019 року Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) споживає електричну енергію у постачальника універсальних послуг (позивача по даній справі) та, відповідно є таким, що акцептував договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року за № 54169 (далі - договір) на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (є невід'ємним додатком до договору). Згідно з умовами даного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору). За змістом пунктів 5.1, 5.8 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктами 5.9 та 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника. При цьому, відповідно до пункту 3 комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, що є невід'ємним додатком до договору (далі за - текстом комерційна пропозиція) розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. Рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом фактичного обсягу спожитої електричної енергії оформлення між споживачем та постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача (пункт 4-5 комерційної пропозиції). За змістом пункту 7 комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, З% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем. Додатком № 1 до договору слугує заява - приєднання, яка має інформацію щодо об'єктів споживача до яких буде спрямовуватись постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
При цьому, 27 січня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник, позивач у справі) та Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) (споживач, відповідач у справі), внаслідк механізму правонаступництва, укладена додаткова угода до договору за якою дійшли згоди змінити в договорі та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною договору, слова "назва Споживача Головне територіальне управління юстиції у Харківській області" замінивши їх словами "назва Споживача Східне Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків)".
Як свідчать матеріали справи позивач, на виконання умов договору, у грудні 2020 року - січні 2021 року здійснював постачання на користь споживача (Східного Міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Харків)) електроенергії, про що позивачем були сформовані та направлені відповідачу рахунки на оплату електричної енергії: нараховану в грудні 2020 року електричну енергію у розмірі 1 578,68 грн. (рахунок надіслано споживачу 05 січня 2021 року); нараховану в січні 2021 року електричну енергію у розмірі 1 074,75 грн.( рахунок надіслано споживачу 12 лютого 2021 року). У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, а також відсутності повної сплати послуг з наданої електричної енергії, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача за період з грудня 2020 рок по січень 2021 року заборгованості в сумі 3 184,12 грн., пеня у сумі 176,20 грн., три відсотка річних у сумі 39,40 грн. та індекс інфляції у сумі 136,76 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
З 01 січня 2019 року споживач (відповідач у справі) споживає електричну енергію у постачальника універсальних послуг (позивача по даній справі), та відповідно є таким, що акцептував договір № 54169 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції № 2 (яка є невід'ємним додатком до договору).
Крім того, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено нормами Законом України "Про ринок електричної енергії", з 01 січня 2019 року позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами, а Акціонерне товариство "Харківобленерго" продовжує виконувати функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Отже, з 01 січня 2019 року позивач є постачальником універсальних послуг та здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному нормами чинного законодавства та умовами договору.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно рахунків за електричну енергію, нараховану за період з грудня 2020 по січень 2021 року, споживач спожив (купив) електричну енергію у постачальника універсальних послуг, однак в порушення умов договору не здійснив повну та своєчасну оплату виставлених рахунків, що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин.
При цьому, суд звертає увагу, що за умовами п. 4 комерційної пропозиції № 2, рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Матеріали справи свідчать, що рахунки за грудень 2020 року та січень 2021 року були сформовані та надіслані споживачу за допомогою поштової установи, а відтак з моменту їх направлення рахується десять робочих днів на повну оплату споживачем (відповідачем у справі) рахунків за спожиту електричну енергію, що зроблено останнім не було, внаслідок чого урилась заборгованість в розмірі 3 184, 12 грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 3 184, 12 грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Сторонами погоджено у пункті 7 комерційної пропозиції, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту пункті 7 комерційної пропозиції, приписів статті 231 Господарського кодексу України, а також періоду нарахування штрафної санкції, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору. Під час перевірки розміру штрафної санкції, з огляду на визначений позивачем період її стягнення, а також суму заборгованості, суд встановив, що позивачем арифметично вірно сформовано суму пені у сумі 176,20 та відповідно в даній сумі суд задовольняє позовні вимоги.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (грудень 2020 року - січень 2021 року) та сум прострочення оплати спожитої електричної енергії, господарський суд зазначає, що позивачем вірно розрахована сума похідних вимог, охоплених статтею 625 Цивільного кодексу України, що зумовлює задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача 39,40 грн. 3% річних та 136,76 грн. інфляційних втрат.
Як на заперечення проти позову відповідач наполягає на том, що він не може нести юридичну відповідальність по зобов'язанню, яке по даті не співпадає із датою державної реєстрації юридичної особи - відповідача (01 січня 2019 року проти 29 жовтня 2019 року). Втім суд не погоджується із даним доводом відповідача, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 106 вказаного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Разом з тим, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (частина 1 статті 109 Цивільного кодексу України).
Відповідно до постанови КМУ від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне територіальне управління юстиції у Харківській області.
Надалі, наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року за № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" постановлено вважати, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, що ліквідуються.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Згідно офіційних відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстровано як юридичну особу публічного права 29 жовтня 2019 року.
При цьому, універсальним є правонаступництво у разі припинення юридичної особи на підставі частини 1 статті 104 ЦК України (юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації).
В світлі зазначеного вбачається, що до Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перейшло майно, права та обов'язки Головного територіального управління юстиції у Харківській області, тобто він є правонаступником прав та обов'язків, в тому числі по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року за № 54169 на умовах комерційної пропозиції № 2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати спожитої (купленої) електричної енергії у встановлені договором строки, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 43315445) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, 126, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) 3 184,12 грн. заборгованості, 176,20 грн. пені, 39,40 грн. три відсотка річних, 136,76 грн. індексу інфляції, а також 2 270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "03" листопада 2021 р.
Суддя Н.В. Калініченко
справа № 922/3624/21