19.10.2021м. СумиСправа № 925/1611/20
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участю секретаря судового засідання Чепульської Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №925/1611/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4; код ЄДРПОУ 42340376)
до відповідача фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 379068,17 грн.
та за зустрічним позовом:
Фізичної особи-підприємця Бойко Павла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4; код ЄДРПОУ 42340376)
про стягнення 14117,78 грн.
за участю представників сторін в режимі відеоконференції:
від позивача за первісним позовом: не прибув,
від відповідача за первісним позовом: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
16.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати згідно договору оренди від 13.02.2018 №27 в розмірі 379068,17 грн, з яких: 223495,37 грн основна заборгованість, 12462,41 грн пені, 36035,66 грн 36% річних, 107074,74 грн штрафу та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у сумі 5686,03 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.02.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
22.02.2021 відповідач надіслав до Господарського суду Черкаської області наступні документи:
1)відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково та не заперечував щодо стягнення з відповідача 28303,37 грн основного боргу зі сплати орендної плати та 13125,35 грн штрафних санкцій, а також просив суд здійснити розподіл судових витрат між сторонами справи.
2)зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) суму забезпечувального платежу за договором оренди №27 від 13.02.2018 у розмірі 14117,78 грн шляхом зарахування зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ" до фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича про стягнення боргу по орендній платі та стягнення штрафних санкцій згідно з умовами договору оренди №27 від 13.02.2018.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.03.2021 зустрічний позов фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання відкладено.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.04.2021 передано справу №925/1611/20 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙЛ СУМИ" до фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича про стягнення 379068,17 грн, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙЛ СУМИ" про стягнення 14117,78 грн за підсудністю до Господарського суду Сумської області.
18.05.2021 матеріали справи №925/1611/20 надійшли до Господарського суду Сумської області.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.05.2021 у справі №925/1611/20 прийнято справу №925/1611/20 до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 10.08.2021, з повідомленням сторін, доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити участь представника позивача (за первісним позовом) - Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙН СУМИ" у підготовчому засіданні, призначеному на 10.08.2021 у справі №925/1611/20 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду, встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 25.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.08.2021 задоволено заяву представника відповідача - ФОП Бойко П.А. - адвоката Яцюк М.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 925/1611/20, доручено Черкаському районному суду Черкаської області забезпечити участь представника позивача ФОП Бойко П.А. - адвоката Яцюка М.В., у підготовчому засіданні, призначеному на 10.08.2021 у справі №925/1611/20 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.
Представник позивача за первісним позовом подав наступні документи:
1)відповідь на відзив (вх№5805/21 від 18.06.2021 - електронною поштою; вх№5855/21 від 22.06.2021 - поштою), відповідно до якого просив первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
2)відзив на зустрічну позовну заяву (вх№5806/21 від 18.06.2021 - електронною поштою; вх№5856/21 від 22.06.2021 - поштою), в якому заперечував проти задоволення зустрічного позову.
25.08.2021 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання (вх №7467/21 від 25.08.2021), відповідно до якого він просить розглянути справу на підставі наявних письмових доказів, у зв'язку із неможливістю прибуття на засідання представника позивача за первісним позовом.
Ухвалою від 25.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №925/1611/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 27.09.2021.
Позивачем за первісним позовом 15.09.2021 по електронній пошті (вх №8026/21) та 17.09.2021 по пошті (вх №8099/21) подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою від 27.09.2021 відкладено розгляд справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 05.10.2021.
04.10.2021 позивачем за первісним позовом електронною поштою (вх №8495/21) надіслане клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за первісним позовом
05.10.2021 представником відповідача за первісним позовом подані наступні документи:
1) клопотання про надання доказів судових витрат відповідача за первісним позовом (вх№8549/21), в якому сторона просила суд долучити до матеріалів справи розрахунок наданої правової допомоги відповідачу адвокатом Яцюк М.В. у вигляді акту наданої допомоги та за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів здійснити розподіл судових витрат;
2)додаткові письмові пояснення (вх№3645), відповідно до яких зауважив, що електронна поштова адреса, докази відносно якої містяться у справі, arenda@med-servise.com.ua зазначена в договорі № 27 від 13.02.2018 та додатку до договору від 21.12.2018. У зв'язку із зазначенням цієї адреси в Договорі слід вважати вказану електронну адресу офіційною електронною поштовою адресою позивача за первісним позовом для спілкування. Щодо відомостей направлення листа на адресу позивача за первісним позовом із оригіналом акту приймання-передачі приміщення, то 27.09.2021 року Головним відділення ТОВ «Укрпошта» за допомогою архівних даних було видано відповідачу за первісним позовом копію накладної №1800102821670, за якою вбачається, що відповідач 05.06.2021 направив поштове відправлення на адресу позивача. Таким чином, представник відповідача за первісним позовом просить поновити строк для надання доказу та долучити до матеріалів справи копію накладної №1800102821670 як доказу направлення відповідачем за первісним позовом на адресу позивача за первісним позовом 05.06.2021 поштового повідомлення.
05.10.2021 представник відповідача за первісним позовом надіслав електронною поштою листа в якому зазначив, що у випадку відсутності адвоката Яцюка М.В. в судовому засіданні 05.10.2021 о 16-00 в режимі відеоконференції просить проводити судовий розгляд без участі адвоката Яцюка М. В., за присутності відповідача за первісним позовом, а також - копію рішення направити на електронну адресу адвоката Яцюка М. В. через систему "розсилка процесуальних документів". Крім того, окремо повідомив, що на відеоконференції особисто буде відповідач за зустрічним позовом та 29.09.2021 до суду засобами поштового зв'язку направлено заяву адвоката Яцюка М.В. про участь в судових дебатах в письмовому вигляді; а також клопотання про судові витрати відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним. Під час розгляду справи просив врахувати відомості у поданих документах.
07.10.2021 позивач за первісним позовом подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Разом з тим, 05.10.2021 суддя Котельницька В.Л. перебувала у відпустці, а тому розгляд зазначеної справи 05.10.2021 не відбувся та ухвалою від 12.10.2021 - був призначений в режимі відеоконференції на 19.10.2021.
У судовому засіданні 19.10.2021 судом встановлено:
Учасники справи в судове засідання не прибули, разом з тим, враховуючі подані ними заяви про розгляд справи за відсутності їх представників, відповідно до ст. 202 ГПК України відсутні підстави для відкладення розгляду справи по суті.
Таким чином суд розглядає справу №925/1611/20 за відсутності учасників справи.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.10.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
13.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ХАРЬКОВ» (правонаступником якого у результаті відчудження приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ», відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на об'єкт оренди) (далі - орендодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та фізичною особою-підприємцем Бойко Павлом Анатолійовичем (далі - орендар, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір оренди №27 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Сумська область, м., Суми, вулиця Лесі Українки , будинок 6-1, далі за Договором «Об'єкт».
Згідно з п. 3.1. договору данин договір набирає чинності моменту його підписання сторонами. Строк даного договору обчислюється з моменту передачі «Об'єкту» орендарю за Актом прийому передачі та діє по 31 грудня 2015 року (включно).
Пунктом 4.2. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем орендодавцю на умовах:
1)попередньої оплати орендної плати без врахування індексу інфляції до 01 числа розрахункового місяця, незалежно від фінансово-господарського стану орендаря (п. 4.2.1. договору);
2)доплати різниці між сумою сплаченої до 01 числа розрахункового місяця орендної плати і сумою орендної плати з урахуванням індексу інфляції за минулий місяць здійснюється орендарем після опублікування офіційного індексу інфляції за минулий місяць, але не пізніше 10-го числа розрахункового місяця (п. 4.2.2. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору на момент закінчення строку дії або при достроковому розірванні цього Договору орендар зобов'язаний передати орендодавцю «Об'єкт» протягом останнього дня дії цього Договору або дня дострокового розірвання цього Договору. При цьому орендар зобав'язаний станом на відповідний день закінчення строку дії або дострокового розірванні цього Договору сплатити орендну плату, експлуатаційні витрати, а також відшкодувати вартість комунальних послуг на умовах даного договору.
Згідно з п. 7.4. договору «Об'єкт» вважається повернутим з оренда з моменту підписання представниками сторін Акту приймання- передачі.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строків, що зазначені в п. 7.1. цього договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної оплати за користування «Об'єктом» за кожен день прострочення до моменту передачі (повернення) «Об'єкта».
Пунктом 8.7. договору встановлено, що у разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення , а також 36 відсотків річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
У разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати та/або термінів відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг більше, ніж на десять банківських днів орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50 %, від суми місячної орендної плати, передбаченої даним Договором за відповідний місяць оренди (п. 8.10 договору).
Відповідно до п. 9.1. договору цей Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку будь-якою зі сторін, за умови завчасного повідомлення про таке розірвання не менше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання в разі якщо ініціатором їдкого розірвання є орендодавець, і не менше ніж за 60 календарних днів до дати розірвання в разі якщо ініціатором такого розірвання є орендар. Договір, за умови належного повернення «Об'єкту», вважається розірваним на 31-й день (такий день рахується за останній день строку дії Договору) з моменту отримання орендарем, письмового повідомлення від орендодавця про дострокове розірвання, і відповідно на 61-й день (такий день рахується за останній день строку дії Договору) з моменту отримання орендодавцем письмового повідомлення від орендаря про дострокове розірвання, якщо в такому повідомленні не зазначена більш пізня дата. В разі якщо у повідомленні про дострокове розірвання договору зазначена дата, що наступає пізніше ніж сплине 30 або 60 календарних днів відповідно до зазначених вище умов, з моменту отримання відповідного повідомлення відповідною стороною, договір вважається розірваним у зазначену в повідомленні дату, за умови належного повернення «Об'єкту».
Згідно з п. 9.2. договору звільнення та повернення «Об'єкта» в разі дострокового припинення дії договору, відбувається в строки та в порядку: що зазначені п.п. 7.1. - 7.7. цього Договору.
15.02.2021 між позивачем та відповідачем підписано договір про внесення змін до договору оренди №27 від 13.02.2018, пунктом 1 якого визначено, що сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору оренди №27 від 13.02.2018:
1)Доповнити договір оренди від 13 лютого 2018 року новим пунктом 4.17. та викласти його у наступній редакції:
«п. 4.17. Орендодавець має право 1 (Один) раз за весь період строку дії даного Договору, в односторонньому порядку підвищити розмір орендної плати, вказаний в п. 4.1. даного Договору, до розміру що становить не менше, ніж 61310,00 грн (у тому числі ПДВ, в разі, коли орендар є платником ПДВ) та розраховується за наступною формулою:
АП = БАП*І, де:
АП - загальний розмір орендної плати після його підвищення відповідно до умов цього договору що підлягає сплаті орендарем орендодавцю;
БАП - базовий розмір орендної плати, що відповідно до умов цього договору становить 61310,00 грн (у тому числі ПДВ, в разі, коли орендар є платником ПДВ);
І- загальний індекс інфляції за весь період з Моменту підписання цього договору і до моменту письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відповідне підвищення розміру орендної плати згідно умов цього договору, який розраховується перемноженням індексів інфляції офіційно оприлюднених Державним комітетом статистики України.
Про підвищення розміру орендної плати, передбаченого цим пунктом, орендодавець письмово повідомляє орендаря, не менш, ніж за 10 календарних днів до моменту вступу в силу такого підвищення».
Водночас, пунктом 2 договору про внесення змін від 15.02.2018 визначено, що усі інші умови договору оренди №27 від 13.02.2018 залишаються без змін.
01.03.2018 між сторонами спору підписано акт приймання-передачі об'єкта в оренду за п. 1 якого орендодавець, у відповідності з умовами договору оренди №27 від 13.02.2018 передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування Об'єкт оренди - частину нежилого приміщених, загальною площею 217,0 кв. м., розташований за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Лесі Українки, будинок 61.
20.12.2018 між орендодавцем та орендарем підписано договір про внесення змін до договору оренди №27 від 13.02.2018.
Відповідно до п. 1) договору про внесення змін від 20.12.2018 змінено п. 3.1. договору оренди №27 від « 13» лютого 2018 року та викладено його у наступній редакції:
« 3.1. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк даного Договору обчислюється з моменту передачі «об'єкту» орендарю за Актом прийому-передачі та діє по « 30» листопада 2020 року (включно).»
2)Змінити п. 4.1. договору оренди №27 від « 13» лютого 2018 року та викласти його у наступній редакції:
«п. 4.1. З « 01» січня 2019 року розмір орендної плати, з врахуванням ПДВ (у тому числі ПДВ, в разі, коли орендодавець є платником ПДВ) становить - 8000,00 грн в місяць. Щомісяця орендна плата коригується з урахуванням офіційного індексу інфляції місяця, що передує розрахунковому. У разі, коли індекс інфляції менше 1, індексація орендної плати не проводиться».
Згідно з п. 2 договору про внесення змін від 20.12.2018 усі інші умови договору оренди №27 від « 13» лютого 2018 року залишено без змін.
04.05.2020 ТОВ «Реал Естейт Суми» надіслав ФОП Бойко П.А. листа №887, в якому просив відповідача за первісним позовом підготувати приміщення до здачі відповідно до умов розділу 7 Договору і забезпечити прибуття уповноваженого представника, 31.05.2020 за адресою знаходження приміщення для підписання акту про повернення приміщення з оренди. Також позивач попередив відповідача, що у разі неприбуття у вищевказану дату уповноважених представників відповідача, не підписання акту приймання-передачі об'єкта без поважних причин, або ж виявлення факту самовільного залишення відповідачем об'єкту до вказаної дати позивач підпише акт приймання-передачі об'єкту без участі представника відповідача та за присутності незалежних свідків.
31.05.2021 відповідач за первісним позовом листом повідомив позивача за первісним позовом, що 31.05.2020 приміщення було звільнено орендарем, підготовлене до передачі орендодавцю, підписаний акт передачі та оплачені комунальні послуги згідно з рахунку №У-НО-00943, оригінали актів передачі приміщення будуть надіслані поштою. Відповідно до скріншоту з електронної пошти відповідача за первісним позовом та поштового опису вкладення в цінний лист зазначений лист повідомлення направлений 01.06.2020 на електронну пошту позивача за первісним позовом arenda@med-service.com.ua, яка зазначена у договорі про внесення змін від 20.12.2018 до договору оренди №27 від 13.02.2018, та 05.06.2020 - поштою.
Відповідачем у присутності представника позивача 31.05.2020 було підписано акт приймання-передачі об'єкта з оренди, відповідно до якого орендар передав а орендодавець прийняв з у тимчасового платного користування Об'єкт оренди - частину нежилого приміщених, загальною площею 217,0 кв. м., розташований за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Лесі Українки, будинок 61. Підпис представника позивача за первісним позовом на даному акті засвідчує факт прийняття приміщення без порушень.
Станом на 30.06.2020 за актом звіряння взаємних розрахунків позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом за квітень 2020 року 14185,59 грн, а за травень 2020 року - 64258,78 грн. зазначений акт підписаний лише з боку позивача за первісним позовом.
Водночас, станом на 30.06.2020 обома сторонами підписано акт взаємних розрахунків за договором, в якому визначена заборгованість позивача за первісним позовом в сумі 14117,78 грн. (в сумі забезпечувального платежу).
Зазначений акт разом із платіжними дорученнями на загальну суму 14117,78 грн, а саме: №0.0.1155770465.1 від 11.10.2018 в сумі 10737,44 грн, №0.0.1283073937.1 від 28.02.2018 в сумі 80,00 грн, №0.0.1488848653.1 від 10.10.2018 в сумі 253,34 грн, №0.0.1638965104.1 від 04.03.2018 в сумі 142,44 грн, №0.0.1261063665.1 від 07.02.2018 в сумі 2904,56 грн, є підтвердженням розміру суми забезпечувального платежу за договором (п. 4.8. договору).
09.09.2020 ТОВ «Реал Естейт Суми» надіслав ФОП Бойко П.А. претензію №1849, в якій зазначив, що 31.05.2020 договір розірвано, визнавши факт розірвання договору саме за цією датою, водночас просив відповідача за первісним позовом надати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, що спричинили неможливість сплати заборгованості за оренду, або сплатити наявну заборгованість у загальному розмірі 69968,59 грн протягом 7 календарних днів від дня отримання цієї претензії.
Розглянувши первісні позовні вимоги суд дійшов висновку про їх часткове задоволення виходячи з наступного:
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Статтею 781 ЦК України визначено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
З урахуванням наведених приписів чинного законодавства та п. 9.1. договору, суд дійшов висновку, що договір є розірваним 31.05.2020, що також підтверджується матеріалами справи.
Таким чином заборгованість по орендній платі повинна розраховуватись за 2 місяці (квітень та травень 2020 року), що не заперечує відповідач по первісному позову у поданому відзиві.
Орендна плата за квітень 2020 року з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць склала 14185,59 грн, а за травень - 14299,07 грн, що разом становить за квітень-травень 2020 року 28484,66 грн.
Водночас, вимоги позивача за первісним позовом щодо нарахування за травень 64258,78 грн судом не визнаються з огляду на наступне:
Листом від 04.05.2020 №887 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом в т.ч. і про збільшення орендної плати, передбаченої пунктом 4.17. договору з 08.05.2020. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений лист відповідач за первісним позовом отримав 07.05.2021.
Пунктом 4.17.договору визначено, що про підвищення розміру орендної плати, передбаченого цим пунктом, орендодавець письмово повідомляє орендаря, не менш, ніж за 10 календарних днів до моменту вступу в силу такого підвищення.
Тобто позивач, встановлюючи підвищення орендної плати за травень 2020 року, згідно з п. 4.17. договору, мав повідомити про це відповідача за первісним позовом не менш, ніж за 10 календарних днів до 01.05.2020, в той час як таке повідомлення ним здійснено лише 08.05.2020, тобто з порушенням умов договору, таким чином, суд визнає вимогу щодо стягнення з відповідача 64258,78 грн орендної плати за травень 2020 року неправомірною.
Отже, правомірною, законною та такою, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає первісну вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 28484,66 грн орендної плати за період квітень - травень 2020 року.
Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 12462,41 грн пені, 36035,66 грн 36% річних та 107074,74 грн штрафу у розмірі 50% від суми щомісячної орендної плати , суд зазначає наступне:
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору в частині сплати вартості орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 8.7. договору встановлено, що у разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 8.10 договору у разі порушення орендарем термінів оплати орендної плати та/або термінів відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг більше, ніж на десять банківських днів орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50 %, від суми місячної орендної плати передбаченої даним Договором за відповідний місяць оренди (п. 8.10 договору).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поданого в позові розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача 12462,41 грн пені, 107074,74 штрафу (50%) та 36035,66 грн 36 % річних за період з 01.04.2020 по 01.07.2020.
Враховуючи, що судом визнано правомірною сумою до стягнення з відповідача за первісним позовом 28484,66 грн заборгованості з орендної плати за період з квітня 2020 року по травень 2020 року, судом здійснено перерахунок штрафних санкцій з врахуванням зазначеної суми основного боргу та відповідно до умов спірного договору (за квітень базою нарахування є орендна плата за березень 2020 року в розмірі 14117,78 грн., за травень базою нарахування є орендна плата за квітень 2020 року в розмірі 14185,59 грн).
Таким чином, розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати у квітні 2020 року складає: пеня за період з 01.04.2020 по 30.09.2020 - 993,64 грн; 36% річних за період з 01.04.2020 по 10.11.2020 - 3110,54 грн, та штраф (50%) - 7058,89 грн.
Розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати у травні 2020 року складає: пеня за період з 01.05.2020 по 31.10.2020 - 920,90 грн; розмір 36% річних за період з 01.05.2020 по 10.11.2020 - 3123,76 грн , та штрафу (50 %)- 7058,89 грн.
Водночас, у відзиві на позов представником відповідача за первісним позовом заявлене клопотання про зменшення загального розміру штрафних санкцій на 50 % в порядку ст. 233 ГК України, відповідно до якого останній просить суд стягнути лише 13125,35 грн штрафних санкцій.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 03.10.2019 у справі №914/2202/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84697577); від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214605); від 11.09.2019 у справі №905/2149/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84634203); від 06.09.2019 у справі №914/2252/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84186907); від 27.09.2019 у справі №923/760/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84626225).
Приймаючи до уваги здійснений судом перерахунок штрафних санкцій, розмір останніх не є надмірно великим, а тому відповідно до ст. 233 ГПК України у суду відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій у даній справі, у зв'язку з чим суд відмовляє представнику відповідача за первісним позовом в задоволенні його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, викладеного у відзиві на первісний позов.
Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом задовольняються судом частково - а саме в частині стягнення 28484,66 грн заборгованості з орендної плати за квітень-травень 2020 року, 1914,54 грн пені, 6234,30 грн 36% річних, 14151,69 грн штрафу (50%).
Розглянувши зустрічну позовну заяву суд зазначає наступне:
Відповідно до зустрічного позову ФОП Бойко П.А. просить стягнути з позивача за первісним позовом суму забезпечувального платежу за договором оренди №27 від 13.02.2018 у розмірі 14117,78 грн шляхом зарахування зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ" до фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича про стягнення боргу по орендній платі та стягнення штрафних санкцій згідно з умовами договору оренди №27 від 13.02.2018.
Відповідно до п. 4.8. договору сторони дійшли згоди, що розмір Забезпечувального платежу за даним Договором становить 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок (у тому числі ПДВ), який орендавр зобов'язаній сплатити орендодавцю протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати укладення сторонами цього Договору, Платіж, зазначений в цьому пункті, є забезпечувальним платежем виконання зобов'язань за цим Договором (надалі - Забезпечувальний платіж).
Пунктом 4.9. договору визначено, що сторони дійшли згоди, що розмір забезпечувального платежу на компенсацію вартості комунальних послуг за даним договором становить 11000,00 грн (у тому числі ПДВ), який орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю протягом 5 банківських днів з дати укладення сторонами цього договору. Платіж, зазначений в цьому пункті, є забезпечувальним платежем виконання орендарем зобов'язань за цим Договором (далі Забезпечувальний платіж на компенсацію вартості комунальних послуг). Положення даного пункту Договору та його підпунктів не застосовується у разі виконання орендарем п. 4.7. даного договору та наявності діючого Договору про відшкодування витрат укладеного відповідно до п. 4.7.
Згідно з п. 4.10 договору забезпечувальний платіж залишається у розпорядженні орендодавця на протязі усього строку дії договору без нарахування відсотків (може бути використаним орендодавцем для покриття будь-яких збитків, витрат або штрафних санкцій, викликаних невиконанням або неналежним виконанням орендарем будь-яких зобов'язань за ним Договором. Забезпечувальний платіж не розглядається та не використовується як орендна плата за останній (або будь-який інший) місяць оренди. У разі належного виконання орендарем всіх зобов'язань на ним Договором після закінчення строку суборенди Забезпечувальний платіж повертається орендарю шляхом повернення ним «Об'єкту» належним чином за актом приймання-передачі, як це передбачено розділом 7 цого Договору. У всіх інших випадках - в разі не виконання орендарем своїх зобов'язань за Договором, порушення строку виконання таких зобов'язань, повернення «Об'єкту» не належним чином, то Забезпечувальний платіж не повертається.
Враховуючи зазначені пункти договору, а також встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору, відповідно до п. 4.10 забезпечувальний платіж не підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом в задоволенні його позову за необґрунтованістю та недоведеністю його вимог.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що саме позивачем за первісним позовом частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався , як на підставу позову, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, та про відмову в зустрічному позові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Таким чином, первісний позов задовольняється судом частково, а саме з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 28484,66 грн орендної плати за квітень-травень 2020 року, 1914,54 грн пені, 6234,30 грн 36% річних та 14151,69 грн штрафу, а в задоволенні зустрічного позову - суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання первісного позову в сумі 2270,00 грн, тобто в межах мінімального розміру, встановленого ЗУ «Про судовий збір», покладається на відповідача за первісним позовом, а за подання зустрічного позову - залишається за відповідачем за первісним позовом.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бойка Павла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЕСТЕЙТ СУМИ" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4; код ЄДРПОУ 42340376) 28484,66 грн (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири грн 66 коп.) орендної плати за квітень-травень 2020 року, 1914,54 грн (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн 54 коп.) пені, 6234,30 грн (шість тисяч двісті тридцять чотири грн 30 коп.) 36% річних та 14151,69 грн (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят одна грн 69 коп.) штрафу, а також 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. В іншому - в задоволенні первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2021.
Суддя В.Л. Котельницька